5.1. Продовольча безпека.

Одним з показників «якості життя» населення є рівень і структура споживання продуктів харчування. У свою чергу, здорова різноманітність безпечних продуктів харчування є одним з кращих способів охорони здоров'я суспільства, високої тривалості життя.

Дослідження споживання|вжитку| продуктів харчування базується на кількісних і якісних показниках.

Кількісні показники передбачають оцінку кількості кілограмів продуктів, спожитих однією особою протягом місяця, якісні показники характеризують енергетичну цінність і зміст живильних речовин (білки, жири, вуглеводи) в середньодобовому раціоні людини.

ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА - це ситуація, при якій всі люди мають фізичний і економічний доступ до безпечної їжі у достатньому кількісному виразі для задоволення своїх потреб.

Забезпечення продовольчої безпеки – це безперервний процес, який характеризується зміною пріоритетів розвитку і механізмів їх реалізації.

Принципи продовольчої безпеки:

1. Доступність безпечної їжі|їди|.

2. Доступність до продуктів харчування всіх соціальних груп населення.

3. Автономність і економічна самостійність національної продовольчої системи (продовольча незалежність).

4. Надійність, спроможність національної продовольчої системи мінімізувати вплив сезонних, погодних і інших коливань на постачання продуктів харчування в різні регіони| країни.

5. Стійкість, можливість|спроможність| розвитку продовольчої системи в режимі розширеного відтворювання.

6. ПРОДОВОЛЬЧА ПОЛІТИКА – це комплекс заходів, які розроблені для системного і ефективного вирішення завдань|задач| виробництва, зовнішньої торгівлі, переробки і збереження|зберігання|, а також справедливого розподілу основних продуктів харчування|місцевий|.

Стратегічною метою розвитку продовольчого забезпечення є досягнення медико-рекомендованих норм раціонального (здорового) харчування, важливий показник продовольчої доступності — економічна можливість придбання нормативного набору продуктів.

Стан|достаток| продовольчої безпеки населення оцінюється|оцінює| широким спектром показників. Одним з перших показників, які використовувалися для оцінки рівнях безпеки є|з'являється| показник середнього доходу населення.

Сучасними критеріями продовольчої безпеки є

• частка|долю| витрат на продукти харчування в загальних|спільних| витратах окремих верств населення;

• територіальна доступність продуктів;

• рівень «зручності» продуктів харчування (частка|доля| в споживанні|вжитку| продуктів які знижують втрати і економлять час роботи в домашньому|хатньому| господарстві);

• міра «натуральності» і доброякісності продуктів - вплив якості продуктів на стан|достаток| здоров'я і тривалість життя, зокрема продуктів, отриманих|одержувати| за допомогою методів генної інженерії і біотехнології.

Оцінка стану|достатку| продовольчої безпеки населення визначається за:

• фізичною доступністю продовольства, під якою розуміють наявність продуктів харчування на всій території країни у будь-який момент часу і в необхідному асортименті;

• економічною доступністю продовольства, яка визначається рівнем доходів незалежно від соціального статусу і території мешкання;

• безпекою продовольства для споживачів, тобто|цебто| можливістю|спроможністю| запобігання шкідливого виробництва, реалізації і споживання|вжитку| неякісних продуктів харчування.

Продовольча безпека буде досягнута, якщо буде виконано всі перераховано вище умови, окрім умов наявності, тобто стратегічних запасів, які забезпечують населення продуктами харчування на випадок надзвичайних обставин на термін до п'яти років.

Також загальновживаним є такий показник оцінки продовольчої безпеки, як КОЕФІЦІЄНТ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ:

К_пз = Імп / Потр (1)

де І - обсяг імпорту певної продукції;

П - обсяг потреби країни в певній продукції.

При цьому виділяють три рівні продовольчої залежності:

- безпечний рівень продовольчої залежності - якщо коефіцієнт знаходиться в межах від 0,1 до 0,2;

- пороговий рівень - коефіцієнт продовольчої залежності - 0,25-0,3;

- якщо коефіцієнт продовольчої залежності вище 0,5, то рівень залежності небезпечний.

Цей показник, на думку вчених, вельми актуальний для країн з перехідною економікою. Так в Росії, Киргизстані, та і в інших країнах з перехідною економікою, за рахунок імпорту формується близько 40% продовольчих ресурсів, у Казахстані - 35%, на Україні - 45%. Ці дані свідчать про те, що цим країнам, які пройшли пороговий рівень продовольчої залежності тому основне завдання у вирішенні проблеми продовольчої безпеки - це стабілізація вітчизняного виробництва, яка передбачає його державну підтримку.

Така необхідність підтверджується досвідом розвинених країн, де субсидії держави складають значну питому вагу в доходах аграрного сектора, так в США вони складають 30%, Японії – 66%, Канаді – 45%, Фінляндії – 71%, Швеції – 59%, Норвегії - 77%.

Розвинені країни окрім заходів загальної підтримки сільського господарства, використовують різні системи зовнішньоторговельної регуляції і захисту вітчизняного виробництва, а також стимулювання експорту.