4.3. Показники безпеки банківської системи
Серед завдань підтримки фінансової безпеки вагоме місце займає необхідність захисту банківського сектору від погроз зовнішнього і внутрішнього характеру. Забезпечення фінансової безпеки банківського сектора має велике значення для соціально економічного розвитку держави, оскільки зниження довіри до банків приводить до зниження фінансової безпеки всієї країни. Крім того в умовах глобалізації фінансова безпека банків стає не тільки національною, але і міжнародною проблемою.
З метою допомоги в боротьбі з шахрайством керівники служб безпеки найбільших світових банків об'єднали зусилля під егідою міжнародної асоціації по питаннях безпеки у банківській сфері – завдання якої – обмін інформацією і надання взаємодопомоги.
Безпека банківської системи розглядається в двох аспектах:
з позиції фінансових наслідків діяльності банків для економічної безпеки країни в цілому|загалом| і окремих клієнтів;
з позиції недопущення і відхилення явних і потенційних погроз фінансовому стану|достатку| банківської системи країни на рівні як національного так і комерційних банків.
Увага до проблем банківської безпеки постійно зростає в наслідок суттєвих якісних змін в кредитно-фінансовій системі, високого рівня злочинності в цій сфері, міжнародної валютно-фінансової кризи 2008-2009 років.
БАНКІВСЬКА БЕЗПЕКА – це стан|достаток| банківської системи, при якому забезпечуються умови для її стабільного і ефективного функціонування, максимізації прибутку і оптимального використання ресурсів для соціально-економічного розвитку країни.
Будь-які втрати банківської сфери (матеріальні, фінансові, економічні) несуть вагомі економічні наслідки.
|
Оцінити їх вагомість для економічної системи можливо за такими основними показниками безпеки банківської системи: |
- відношення|ставлення| активів банків до ВВП;
- частка|доля| активів недіючих банків в загальній|спільній| сумі активів комерційних банків;
- частка іноземного капіталу в сукупному капіталі банківської системи;
- співвідношення високоліквідних активів і поточних пасивів банків;
- співвідношення власних і позикових коштів;|коштів|
- рентабельність чистих активів банку;
- обсяг фонду|фундації| страхування ризиків;
- кількість депозитів;
- частка|доля| коштів населення в загальному|спільному| обсязі депозитів;
- обсяг і динаміка прибутку банку;
- діапазон банківських ставок.
Окремі проблеми банківської системи тісно пов'язані між собою, а безпека конкретного банку нерозривно пов'язана з безпекою банківської системи в цілому|загалом|.
4.4. Бюджетна безпека
За 2004—2009 рр. бюджетна політика в Україні під впливом політичних і організаційних чинників понесла значні зміни. Нестабільна і непослідовна бюджетна політика стала підґрунтям негативного впливу на розвиток економіки і вирішення соціальних проблем в Україні.
У порівнянні з с| іншими країнами економіка|страна-участницей| України характеризується недостатнім рівнем розвитку, який підтверджується відповідними індикаторами, а саме:
обсяг ВВП;
обсяг ВВП у розрахунку на одну особу;
динамікою і структурою інвестицій;
ступенем|міра| розвитку підприємницької діяльності.
У таких умовах з'являється необхідність переорієнтації бюджетної політики на нові пріоритети. У визначенні напрямів удосконалення бюджетної політики важлива роль належить формуванню її цілей, а також першочергових завдань, які потребують рішення.
БЮДЖЕТНА БЕЗПЕКА — це можливість бюджетної системи забезпечити фінансову самостійність держави і ефективне використання бюджетних коштів в процесі виконання функцій соціального захисту; державного управління і міжнародної діяльності; фінансування науки, освіти, культури і охорони здоров'я; забезпечення національної безпеки і оборони, реалізації інвестиційної і екологічної політики.
|
До стратегічних цілей бюджетної безпеки відносять: |
досягнення високої якості життя громадян;
конкурентоспроможність економіки;
ефективна і справедлива влада;
створення|створіння| інтегрованої в глобальні процеси і шанованої в світі держави.
Критеріями ефективності бюджетної політики є:
збалансованість бюджету (бездефіцитний бюджет);
самостійність національної бюджетної політики;
фінансова забезпеченість функцій держави;
стабільність джерел доходів бюджету;
цілісність бюджетної системи, як фінансової основи єдності держави;
узгодженість|погодженість| поточних і стратегічних завдань|задавань|.
У Україні важко забезпечити реальність бюджетів -| це приводить до невиконання як державного, так і місцевих бюджетів по доходах.
Невиконання бюджету пов’язані з наданням пільг. «Донорами» залишаються Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Одеська області, місто Київ, автономна Республіка Крим. У окремих галузях періодично проводиться списання податкової заборгованості, при цьому дотації і пільги залишаються, з'являються нові пільги.
Перевищення реального бюджетного дефіциту над запланованим складає значну загрозу та створює труднощі в співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. Згідно вимогам ЄС бюджетний дефіцит країни не повинен перевищувати 3% від ВВП.
Проте ресурси для фінансування дефіциту не завжди реальні (наприклад, щорічно заплановані надходження від приватизації). Бюджетний кодекс в цілому не розглядає приватизацію як джерело фінансування дефіциту.
|
Індикатори стану бюджетної безпеки України: |
— обсяг державного бюджету, оскільки саме від обсягу бюджетних коштів значною мірою залежить здатність держави виконувати найголовніші функції, а також стимулювати подальший соціально-економічний розвиток;
— ступінь збалансованості бюджету визначає, чи здатна держава за рахунок доходів забезпечити фінансування найголовніших витрат і чи буде надалі рости державний борг;
— правова база, що діє, рівень розробки і процедура затвердження бюджету, зокрема, якість правової бази безпосередньо відбивається на ступені регламентації бюджетного процесу і його стабільності;
— ступінь деталізації всіх складових бюджету;
— масштаби бюджетного фінансування;
— наявність або брак бюджетних резервів, тобто фондів, які утворюються в державному бюджеті для безперервного фінансування намічених заходів і забезпечення невідкладних витрат, які виникають;
— система бухгалтерського обліку|урахування| виконання бюджету і кошторисів витрат бюджетних установ;
— система фінансового контролю за витрачанням бюджетних| коштів і стан|достаток| бюджетної дисципліни;
— своєчасність ухвалення бюджету. Серед прямих наслідків невчасного ухвалення бюджету такі: дезорганізація в соціально-економічній сфері, подальше зниження інвестиційної активності, посилення інфляційних процесів, дестабілізація національної валюти, знецінення грошових доходів громадян;
— податкові пільги, наявність яких підсилює податковий тиск на прибуткові суб'єкти господарювання, створює неоднорідні умови підприємництва, серйозно підриває конкурентне середовище, в якому діють підприємства;
— рівень девальвації (ревальвації) національної валюти. Чим більшим буде знецінення гривні відносно вільно конвертованих валют, тим стрімкіше буде зростання частки бюджетних витрат на виплати із зовнішнього боргу, а отже, відповідне обмеження решти витрат Державного бюджету України;
— механізм руху бюджетних коштів;
— рівень прихованого бюджетного дефіциту, який визначається розміром бюджетної заборгованості і сумою переплат податків і інших обов'язкових платежів, скороченням бюджетних депозитів. Цей показник дає можливість визначити сукупний бюджетний дефіцит, який фактично склався на певний період, а також свідчить про розмір однієї з істотних складових фактичного державного боргу.
Як свідчать дослідження, є тісний зв'язок між розміром бюджетного дефіциту, а також величиною державних витрат і економічним зростанням.
Із досліджених 146 країн в групі, де бюджетний дефіцит перевищував 10% ВВП, темпи економічного зростання є негативними (-0,8 % в середньому на рік), а в групі країн, де зафіксований профіцит бюджету, спостерігалися найвищі темпи економічного росту (2,8 % в середньому на рік).
При вивченні даних по 88 країнам світу встановлено, що країни з мінімальним обсягом держрозрахунків ( 17 % ВВП) показують найвищі темпи приросту ВВП на одну особу — в середньому 2,4 % у рік. Із збільшенням масштабів держ. витрат відносно отношении| ВВП - темпи економічного зростання, як правило, знижуються. Мінімальними (0,2 % у рік) вони стали в групі країн, держрозрахунки в яких перевищують 45 %.