Методика вартісної оцінки розміру складових елементів потенціалу підприємства

1. Фондовий потенціал (Пф) визначається за формулою:

Пф = Фсер * Ккв н ,

де Фсер — середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Ккв н— нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

2. Потенціал оборотних фондів (Побф):

Побф = М * Км,

де М — річний обсяг матеріалів;

Км — коефіцієнт витягу продукції із ресурсної маси, який ви­значається відношенням вартості матеріальних ресурсів, викорис­таних на виробництво продукції, до загальної вартості матері­альних ресурсів, спожитих підприємством.

3. Потенціал нематеріальних активів (Пна):

Пна = ∑(Не * Ккв н),

де Не — експертна оцінка вартості нематеріальних активів та вар­тість землі, яка вираховується згідно з методикою, прийнятою на державному рівні.

4. При розрахунку потенціалу технологічного персоналу спо­чатку проводиться оцінка живої праці (тобто одного середньо­облікового працівника) встановленням його фондового аналога у вартісному обчисленні за формулою:

А = Пп * ,

де А — оцінка одиниці живої праці;

Пп — продуктивність праці одного працівника;

ΔФоз — зміну фондоозброєності праці одного працівни­ка;

ΔПп — зміну продуктивності праці одного працівника.

Величина потенціалу технологічного персоналу (Птп) буде визначатися за формулою:

Птп = А* Чсер * Нт,

Птп = А* Чсер * Ккв н,

Чсер — середньорічна чисельність потенціалу виробничого потенціалу;

Нт — коефіцієнт реалізації потенціалу технологічного персо­ну, що приймається на рівні нормативу ефективності капітальних вкладень.

5. Розмір виробничого потенціалу (Пв) вираховується як сума його складових частин:

Пв = Пф + Побф + Пна + Птп

6. Управлінський (Пу), інноваційний (Пі), фінансовий Пфін), маркетинговий (Пм), науково-технічний (Пнт), інформаційний (Пі_Нф), інфраструктурний (Пі_Нф_Р) потенціали визначаються часткою витрат на їх формування, яка припадає на рік, що обирається для аналізу.

7. Обсяг потенціалу підприємства (ПП) — це інтегральний показник:

ПП = Пв + Пі + Пфін + Пу + Пм + Пнт + П_інф + П_інфр

Концепції оцінки потенціалу підприємства

Витратна концепція оцінки потенціалу підприємства базується на постулаті, що власник не погодиться витратити на формування та реалізацію власних внутрішніх та зовнішніх можливостей більше, ніж вартість очікуваного фінансово-майнового результату.

Методи цієї групи передбачають ресурсну оцінку всіх складових цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу підприємства, на підставі обліку всіх витрат, необхідних для його відтворення (заміщення) на конкретну дату в робочому стані.

До основних методів цього підходу слід віднести:

• Метод порівняльної одиниці;

• Метод поділу за компонентами;

• Метод кількісної діагностики;

• Метод обліку витрат на інфраструктуру;

• Метод заміщення;

• Метод індексації даних проектно-кошторисної документації;

Результатний підхід базується на залежності вартості об ’єкта оцінки від можливостей його ефективного використання, тобто можливих результатів

Найтиповішими методами результатної технології розрахунків є капіталізація доходів та дисконтування грошових потоків.

Метод дисконтування передбачає встановлення вартості потенціалу (чи його елементу) на рівні чистого приведеного потоку капіталу від його експлуатації. Це означає, що земельна ділянка будівля чи споруда, обладнання, нематеріальний актив тощо коштують стільки, скільки вони генерують економічних результатів. Існують декілька методів розрахунку ставки дисконту:

• метод кумулятивної побудови;

• метод співставного продажу;

• метод капітальних активів;

• метод пов’язаних інвестицій;

• метод середньозваженої вартості капіталу

• метод внутрішньої норми дохідності

• метод ставки LIBOR…

Методи капіталізації базуються на використанні коефіцієнта, який уможливлює переведення чистих потоків капіталу від використання об ’єкта у його вартість. Інакше кажучи, необхідною умовою застосування цих методів є можливість визначення чистого потоку капіталу та встановлення коефіцієнта капіталізації для нього.

Методи визначення коефіцієнту капіталізації:

- за ставкою дисконту;

- на підставі порівняльного продажу;

- методом сумування: прямолінійне відшкодування капіталу, повернення капіталу за фактором фонду відшкодування тощо;

- метод вирахування;

- метод пов’язаних інвестицій: для власного та позикового капіталу, для порівняних елементів;

- метод Елвуда;

- метод фінансових показників схожих підприємств;

- метод ринкового мультиплікатора;

- метод внутрішньої ставки доходності.

Порівняльний підхід базується на інформації про недавні ринкові угоди з аналогічними об ’єктами та на її використанні як бази визначення вартості об’єкта оцінки.

Сукупність усіх можливих критеріїв порівняння можна поділити на такі групи: 1) загальні показники сфери діяльності підприємства; 2) показники масштабу діяльності; 3) показники фінансово-економічного стану; 4) показники якості менеджменту; 5) показники ринкової пропозиції.

За базу порівняння традиційно беруть такі фінансово-економічні показники, як: сукупний капітал підприємства; сума його чистих активів, виручка від операційної діяльності (загальний валовий дохід), грошовий потік від функціонування об ’єкта, чистий прибуток, середня сума виплачуваних дивідендів тощо.

Основні методи порівняльного підходу:

• Метод парних продаж;

• Метод статистичних коригувань;

• Експертні методи порівняння;

• Метод мультиплікаторів порівняння;