Методи оцінки сукупної вартості підприємства

З метою вироблення уніфікованих підходів до методології та порядку проведення оцінювання в 1981р. був створений Міжнародний комітет зі стандартів оцінки вартості майна. Ним було розроблено ряд стандартів оцінювання.

Вітчизняним законодавством при оцінці вартості майна та підприємства в цілому рекомендовано керуватися Законом України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні», методикою оцінки вартості майна під час приватизації, положеннями (національними стандартами) експертної оцінки, нормативними актами Фонду державного майна.

Оцінка вартості бізнесу – це акт чи процес формування умовиводу оцінювача та підрахунку вартості бізнесу, ЦМК або пов’язаних з ним прав. Групування методів оцінки вартості бізнесу наведені у додатку Б.

1. Витратний (майновий підхід з погляду акумуляції активів)

Згідно з цим підходом вартість підприємства розраховується як сума вартостей усіх активів, що складають ЦМК, за мінусом зобов’язань. Основним джерелом інформації за даного підходу є баланс підприємства. Оцінка вартості підприємства на базі активів заснована на так званому принципі субституції, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати ціни заміщення всіх його складових.

Витратний підхід єдино можливий для деяких видів підприємств, але не враховує вартість деяких нематеріальних активів, не враховує майбутні очікування, а також ефективність використання активів.

Основні методи цього підходу:

1. Метод балансової оцінки сукупної вартості підприємства здійснюється на основі даних останнього його звітного балансу. В основі цього методу лежить визначення вартості чистих активів, тобто сукупності активів, сформованих за рахунок власного капіталу підприємства.

Різновиди цього методу:

1. Оцінка по фактично відбиваній вартості активів.

Така оцінка отримала велике розповсюдження в процесі приватизації державних підприємств для визначення їх початкової ціни при проведенні аукціонів і конкурсів.

Розрахунок проводять по формулі:

Ач _ф = S А – ФЗ

Ач_ф – фактично відбивана балансова вартість чистих активів підприємства;

SА – фактично відбивана балансова вартість валових активів підприємства;

ФЗ – фінансові зобов'язання всіх видів (II і III розділи пасиву балансу підприємства).

Цей метод в умовах інфляційної економіки істотно занижує реальну вартість чистих активів підприємства, оскільки вартість окремих їх видів в звітному балансі відображена з урахуванням попередньої їх переоцінки і до моменту здійснення оцінки вона зросла під дією інфляції.

1.2. Оцінка по відновній вартості активів.

Розрахунок проводиться по формулі:

Ач_в = S А ± РПа – ФЗ або Ачв = Ачф ± РПа

Ач_в – відновна вартість чистих активів підприємства;

РПа – результати переоцінки окремих видів активів підприємства з урахуванням індексу інфляції.

Цей метод оцінки дозволяє отримати більш точну мінімальну вартість чистих активів підприємства, проте він не завжди реально враховує рівень морального зносу окремих видів матеріальних і нематеріальних активів, не враховує характер їх використовування.

1.3. Оцінка по вартості продуктивних активів.

Розрахунок проводяться по формулі:

Ач_п = S А ± РПа – Ан + Аа – ФО

Ач_п – вартість чистих продуктивних активів підприємства;

Ан – реальна вартість непродуктивних активів підприємства, відбиваних в його балансі;

Аа – реальна вартість що використовуються підприємством арендованих активів, відбиваних на його забалансових рахунках.

2. Метод оцінки вартості заміщення

2.1. Оцінка по фактичному комплексу активів.

В процесі цього методу оцінки калькулюються всі види витрат, пов'язаних з будівництвом, придбанням і установкою кожного виду активів (вартість проектних робіт, матеріалів, оплати праці і т.п.). Оцінка здійснюється по наступних етапах:

1 – із загального комплексу активів виділяються ті їх види, які не вимагають вартості заміщення (грошові активи в національній і іноземній валюті, дебіторська заборгованість, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення і ін.).

2 – всю сукупність матеріальних і нематеріальних активів підприємства структурують по окремих елементах, що розрізняються за способами здійснення оцінки.

3 – використовуючи диференційовані підходи до оцінки різних елементів активів, визначають повні витрати на їх виробництво в сучасних умовах. (Методичні підходи до оцінки різних видів рухомого і нерухомого майна освітлені в спеціальній літературі).

4 – З повним витрат на відтворювання окремих елементів активів віднімають вартість всіх форм зносу.

5 – На основі підсумовування вартості відтворювання окремих елементів матеріальних і нематеріальних активів ( з урахуванням вартості всіх форм їх зносу), а також фактичній вартості фінансових активів визначають повну вартість заміщення (відтворювання) активів ЦМК.

Алгоритм розрахунку по вказаних етапах виражається формулою:

Па_з= S(Паi - За _i) + ФА

Па_з – повна вартість заміщення активів підприємства;

Паi – повна вартість заміщення конкретного матеріального або нематеріального активу;

Заi – вартість всіх форм зносу конкретного матеріального або нематеріального активу;

ФА – сукупна вартість всіх фінансових активів підприємства.

2.2. Оцінка вартості заміщення з урахуванням гудвілу.

Однією з методологічних проблем аналізу ринкової вар­тості бізнесу є оцінювання гудвілу підприємства, значимість якого для деяких сфер бізнесу дуже велика. Зокрема, це сто­сується сфери торгівлі й послуг, де вартість гудвілу значно ви­ща, ніж вартість матеріальних активів.

Гудвіл — це величина, на яку вартість бізнесу перевищує вартість його матеріальних активів.

Гудвіл — це сукупність тих активів підприємства, які сти­мулюють клієнтів користуватися товарами або послугами са­ме цього підприємства й приносити прибуток понад розумну величину прибутку, що може бути отримана від активів, окре­мо ідентифікованих і оцінених. На відміну від інших активів, гудвіл не може бути проданий окремо від підприємства.

Гудвіл визначається ціною, яку покупець готовий запла­тити за підприємство понад ринкову вартість її активів.

Сукупність активів, що являють собою гудвіл, умовно роз­бивається на кілька груп, найбільш типові з яких наведені нижче.

Група 1. Нематеріальні активи, невіддільні від підприємства (наявність навченого персоналу; система управління підприємством; наявність постійної клієнтури; переборені стартові труднощі; зручне місце розташування; досягнення в сфері реклами й просування товарів на ри­нок, репутація підприємства).

Група 2. Нематеріальні активи, невіддільні від працівника (особиста репутація працівників і власників; особисті професійні якості працівників; підприємницькі здатності персоналу й власників).

Група 3. Нематеріальні активи, у загальному випадку відділені від підприємства (торговельні марки; фірмові знаки; технічні бібліотеки; авторські права; архіви; ліцензії; патенти; контракти, укладені на рекламу, поставки; списки й адреси клієнтів).

а) оцінка гудвілу на основі середньогалузевої суми прибутку.

Г = Пч _ср – (Аср * Nра)

Г – сума гудвіла на основі оцінки по фактичній сумі прибутку підприємства;

Пчср – середньорічна сума чистого прибутку підприємства;

Аср- середньорічна вартість активів підприємства;

Nра – середньогалузева норма рентабельності активів, коефіцієнт.

б) оцінка гудвіла на основі об'єму реалізації продукції.

Г = Пчср – (Врср * Кр)

Врср – середньорічний об'єм реалізації продукції підприємством;

Кр – середньогалузевий коефіцієнт рентабельності реалізації продукції.

Вартість оцінки заміщення активів з урахуванням гудвіла визначається по формулі:

Паг = Па_з + Г