Методика визначення вартості науково-технічної інформації
Вартість науково-технічної інформації (Внті) можна обчислити:
Внті
=
,
де,
Кш – коефіцієнт «інформаційного шуму», від 0,3 до 0,05 (відношення відповідних запитові джерел до всіх відібраних за даною темою матеріалів)
Ц – ціна одного примірника або прирівняна до неї величина,
Н – наклад видання або прирівняна до нього величина,
а - коефіцієнт коригування,
V - обсяг публікацій або величина, яка може бути прирівняна до нього;
Кстр – коефіцієнт техніко-економічного старіння
Розроблені методики дають змогу визначити вартість найбільш поширених нематеріальних активів.
Концепція інтелектуального капіталу (ІК) підприємства
Зіставлення викладених точок зору на інтелектуальний капітал організації дозволяє виявити ряд неоднозначних позицій.
1. Не цілком ясним є співвідношення інтелектуального капіталу, нематеріальних активів і нематеріальних ресурсів організації - в багатьох джерелах ці поняття розглядаються як тотожні, хоча очевидно, що між ними існують відмінності. Під ресурсами в широкому значенні слова розуміється все, що може приносити користь і використовуватися для виробництва і споживання. Під капіталом в широкому значенні слова розуміють все, що здатний приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг. Під активами розуміють сукупність ресурсів (майна, грошових коштів), що належать певному підприємству, претензії підприємства за зобов'язаннями до інших осіб; i причому у вузькому значенні цього слова воно означає власність, грошову оцінку, що має. Під нематеріальними активами розуміється власність, що має грошову оцінку, але не має фізичне втілення (репутація, престиж, патентні права). Частиною нематеріальних активів організації є її інтелектуальна власність – власність на результати інтелектуальної діяльності, інтелектуальний продукт, захищений законодавчо на основі авторського і винахідництва права.
Під інтелектуальним капіталом по суті розуміється сукупність нематеріальних ресурсів організації, які можуть бути використаний для створення вартості. При цьому частина інтелектуального капіталу організації належить їй по праву власності і має грошову оцінку, тобто є активами. Частина цих активів має характер інтелектуальної власності, тобто захищена відповідно до норм авторського права.
Носіями інтелектуального капіталу можна назвати професіоналів, що наділяють унікальними і важко замінимими здібностями, значущість яких для суспільства краще всього оцінюється в умовах ринку.
Інтелектуальний капітал включає: людський капітал, організаційний капітал та споживчий капітал. Структура інтелектуального капіталу запропоновано на рис.1.
2. Не цілком очевидно, чому під загальною назвою «інтелектуальний капітал» об'єднуються такі різні по суті і часто не мають прямого відносини до інтелекту явища – система цінностей працівників, імідж підприємства, бренди, лояльність клієнтів. На наш погляд, об'єднуючим початком тут може служити ідея кругообігу інтелектуального капіталу: знання і здібності працівників утілюються в організаційні процеси і зв'язки з діловими партнерами, які, у свою чергу, створюють базу для стійких відносин з клієнтами; співпраця з клієнтами і партнерами веде до накопичення досвіду, розвитку знань і здібностей працівників підприємства. Традиційно що виділяються людський, структурний і клієнтський капітал слідує, таким чином, розглядати не як однопорядкові частини інтелектуального капіталу, а як етапи його кругообігу.