- •1.Розвиток літ.Жанрів на поч. 20 ст. Нові імена в укр.Літературному процесі.
- •2. Світові образи і сюжети в творчості лу
- •3. 42. Аналіз новели кобилянської "битва"
- •4. Новаторство драматургії в. Винниченка
- •5. Творчість Марка Черемшини
- •6. Аналіз поетичного циклу Лесі Українки «Сім струн».
- •7. Поетичні збірки Лесі Українки. Загальна характеристика.
- •8. Повісті м. Коцюбинського. Тематика і проблематика
- •9.Новела «Сини»
- •11. Поетика Лесі Українки – поетеси.
- •12. Аналіз драми в. Винниченка "Чорна Пантера і Білий Ведмідь"
- •39. Аналіз драми в. Винниченка
- •13. Історичні обставини розвитку укр..Літератури кін.19-поч.20 ст.
- •14.Стефаник як творча індивідуальність
- •15. Поетика новели м. Коцюбинського “Intermezzo”
- •16. Розвиток і багатство прозових жанрів укр..Літератури кін.19-поч.20 ст.
- •17. Драматургія лу
- •18. Поетика новели Кобилянської "Юда"
- •19. І.Франко про українську літературу кін 19-20 ст.
- •43.Іван Франко про літературний процес кін 19-поч. 20 ст.
- •20.Василь Стефаник – новеліст
- •21. Аналіз драми «Кассандра» лу
- •22. В.Винниченко – письменник і політичний діяч
- •41. Життєвий шлях в. Винниченка
- •23.Поезія Олександра Олеся. Поетика.
- •24. Аналіз новели м. Коцюбинського «в дорозі»
- •25.Іван Франко про українських письменників кін 19-поч. 20 ст.
- •27. Новела «Новина»
- •26. Ліро-епічні твори лу
- •28. Творчий шлях м. Коцюбинського
- •35. М. Коцюбинський як творча індивідуальність
- •29. Лісова пісня – вершина Лесиної драматургії
- •30.Аналіз ліричного твору Олександра Олеся.
- •31. Літературні угрупування в укр..Літературі кін. 19-поч. 20 ст.
- •32. Еволюція творчості Лесі Українки.
- •33. Поезії м. Вороного
- •34.Творчість поетів "Молодої Музи"
- •36. Аналіз драматичної поеми Лесі Українки «Бояриня».
- •37. Модернізм в укр.Літератури кін.19-поч.20 ст.
- •38. Повісті Ольги Кобилянської
- •40. Символізм як літературне явище кін.19-поч.20 ст.
- •44. Синтез мистецтв у творчості кобилянської
- •45. Аналіз новели м. Коцюбинського «Цвіт яблуні»
- •46. Імпресіонізм як літ.Явище кін.19-поч.20 ст.
- •47. Гумор і сатира у творчості Леся Мартовича
- •49. Укр.Поезія кін.19-поч.20 ст. Традиції і новаторство.
- •48. Поетика новели в. Стефаника «Басараби», «Камінний хрест».
- •50. М. Вороний як митець
- •51.Аналіз повісті о.Кобилянської “Людина”
- •52. Неоромантизм як літерат.Явище кін.19-поч.20 ст.
- •53. Поетика л.України-драматурга.
37. Модернізм в укр.Літератури кін.19-поч.20 ст.
Модернізм - загальна літературно-мистецьких тенденцій неміметичного ґатунку на межі ХІХ-ХХ ст.,що виникли як заперечення натуралістичної практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму.
Визначальні риси модернізму: - новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком ); - у творах затверджується перевага форми над змістом; - заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання; - індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача; - психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»; - широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва; - використання символу як засобу пізнання і відтворення світу; - ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці); - естетизм.
Окремі напрями модерністської літератури сьогодні стали класикою. Серед найвизначніших — імпресіонізм, неоромантизм, символізм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, сюрреалізм, «театр абсурду», дадаїзм, «новий роман» тощо. Вперше слово «модернізм» у значенні художнього напряму досить упевнено вжила Леся Українка в доповіді, виголошеній наприкінці 1899 р. в Київському науковому товаристві під назвою «Малорусские писатели на Буковине».
В українській літературі, зважаючи на неприхильну національну історію, М. набував специфічних рис. Перший з гаслами модернізму виступив М.Вороний (заклик укласти «Український альманах» – 1901 р.) (альманах „З-над хмар і долин” 1903 р.). Тут автор заперечував суспільну значимість літератури. Сергій Єфремов у статті «В поисках новой красоты» назвав цей заклик маніфестом українського модернізму. Вперше відкрито прозвучала вимога творити сучасну, незакомплексовану ізоляціонізмом, минулою традицією чи будь-яким політичним покликанням літературу. Естетизм — осердя платформи Вороного та його «модернізму».
1903 р. – лист-заклик Коцюбинського і Чернявського, надісланий Франкові, Лесі Українці, Панасу Мирному, Нечую-Левицькому, Старицькому, Маковею, Яновській. Письменники, різко заперечуючи обмеження сфери творчості виключно сільським побутом, вимагали ширшого кола обсервації, правдивого відображення всього багатства життя різних верств суспільства. Вказували на необхідність звернення до тем філософських, психологічних, історичних та ін. Чернявський відзначав, що „старе в нашій літературі з кожним роком все більше старіє, треба усе те поновляти, коли не хочемо тягтись у хвості інших народів”.
1907 р. – маніфест групи галицьких письменників „Молода Муза” спрямований проти реалізму в літературі та національного волюнтаризму. Більшість модерністів групувались навколо журналу „Світ” та часопису „Будучність”. Пізніше об’єднались навколо львівського часопису „Молода Муза” (П.Карманський, В.Пачовський, Лепкий, Твердохліб, Яцків. Маніфест 1907 року пропагував аполітизм, чисте мистецтво, втечу від життя, культ підсвідомого.