32. Динаміка міжнародного туристичного руху в останнє десятиріччя.

Динаміка міжнародних туристичних прибуттів залежить від зовнішніх, насамперед, політичних та економічних факторів. Нерівномірний розподіл міжнародних туристичних потоків у світі. Так, протягом багатьох років перше місце серед країн в’їзного туризму займає Франція – 76,8 млн. осіб за 2009 р., друге місце у 2009 р. займали США – 54,9 млн. осіб. Слід звернути увагу на розвиток в’їзного туризму в Китаї – 55,7 млн. осіб за підсумками 2010 р., що на 4,8 млн. осіб більше порівняно з 2009 р. Туристичні потоки сконцентровані в декількох регіонах світу та їх рух носить інтрарегіональний характер. На ринку міжнародних туристичних послуг переважають туристичні потоки з країн з високим рівнем економічного розвитку в країни з середнім рівнем економічного розвитку; і з країн з середнім рівнем розвитку - в країни більш низького рівня розвитку. Причиною цього є помірна ціна туристичного продукту. Вихід на ринок міжнародних туристичних послуг таких нових країн, як Китай, В’єтнам та ін. призвів до загострення конкурентної боротьби. Поряд із традиційними країнами в’їзного туризму (Іспанія, Франція, США) туристичні потоки спрямовуються у нові країни. Попри глобальну економічну кризу 2008-2009 рр. Марокко, Кенія, ПАР, Йорданія продемонстрували позитивні результати розвитку в’їзного туризму . Деякі з нових дестинацій показують достатньо високий рівень сервісу. Уряди більшості з них розробляють програми, що сприяють розвитку туризму, вкладають інвестиції у розвиток інфраструктури туризму тощо Динаміка міжнародного туризму за регіонами світу в останні 50 років суттєво відрізняється. За збереження лідерства Європи й Америки, швидкими темпами розвиваються молоді туристичні регіони — Азійсько-Тихоокеанський, Близькосхідний та Африканський. Однак вони менш стійкі до впливів, часто негативних, політичних і економічних факторів.

За минулі десятиліття найбільш динамічно розвивався Азійсько-Тихо-океанський регіон, у якому середні багаторічні темпи зростання кількості прибуттів у кілька разів випереджали середньосвітові. Африканський континент і Близький Схід, відвідуваність яких зростає порівняно швидко, за низьких абсолютних значень показника прибуттів досить слабо впливають на світову динаміку туризму. Найвища туристська активність спостерігається в Європі. В усіх субрегіонах — Західній, Північній, Південній, Центральній і Східній Європі — кількість прибуттів, а також поїздок за кордон у розрахунку на 100 осіб значно перевищують середньосвітові показники. Максимальним показник прибуттів є в Південній і Західній Європі — понад 60 прибуттів на 100 осіб, для поїздок за кордон у Північній і Західній Європі — понад 70 вибуттів на 100 осіб.

33. Розподіл туристів за головними регіонами світу.

Для сучасного міжнародного туризму характерна значна просторова нерівномірність. У загальному вигляді вона відображає різні соціально-економічні рівні країн світу: на розвинені країни припадає 57 % туристських прибуттів, на країни, що розвиваються, - 30 %, на країни транзитивної економіки - 13 %. Враховуючи подібну регіональну структуру туристських прибуттів і доходів, визначають шість туристичних макрорівнів світу:

1) Європейський, до складу якого входять країни Західної, Північної, Південної, Центральної та Східної Європи, також держави Східного Середземномор'я - Ізраїль, Кіпр, Туреччина);

2) Американський, що охоплює країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави і території Карибського басейну;

3) Азійсько-Тихоокеанський, до котрого належать країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралія та Океанія;

4) Африканський, що включає країни Африки, крім Єгипту та Лівії;

5) Близькосхідний, до складу якого входять країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія;

6) Південноазійський, що охоплює країни Південної Азії.

Головним туристичним макрорегіоном світу продовжує залишатися Європа, незважаючи на деяке зменшення її частки. Це пояснюється: надзвичайно різноманітними туристичними ресурсами (природні, культурно-історичні, рекреаційні); сприятливими для туризму соціально-економічними та інфраструктурними чинниками (високий рівень життя, урбанізація, розвинутий транспорт). Дуже важливим є фактор географічного положення, насамперед сусідство більшості країн. Одна з найважливіших ознак регіону - переважання внутрішньорегіонального обміну туристських потоків (37 % іноземних туристів, які подорожують Європою, - це громадяни європейських держав).

Другу позицію нині посідає Азійсько-Тихоокеанський регіон, який, починаючи з 2002 р., випереджає Американський. Нині цей туристичний регіон характеризується не тільки унікальними рекреаційними ресурсами та екзотикою, а й найвищим рівнем сервісу, за менших витрат і цін, ніж в Європі та Америці. При цьому, як в Європі, переважає внутрішньорегіональний туризм (80 % ).

Загалом в американському макрорегіоні теж переважає внутрішньорегіональний туризм (75 % прибуттів), а головними центрами тяжіння туристів є, насамперед, США, а також Канада, Мексика. Незважаючи на скорочення обсягів міжнародного туризму в цьому субрегіоні, на Північну Америку і на сьогодні припадає значна частка світового туристичного ринку- 12% (у 1995 р. - 14,6%).

Поступово збільшується чисельність туристів в Африці, яка перетворюється з континенту елітного, коштовного туризму на місце найдешевшого відпочинку у світі. За умови підвищення рівня сервісу потоки туристів на цей континент значно зростуть. Річний обсяг туристських прибуттів нині становить майже 30 млн (4 % світового показника) за темпів збільшення +4 % у рік.

Стосовно міжрегіональних подорожей, то тут лідирують туристські потоки між Америкою та Європою. До інших популярних напрямків належать такі: з Європи - в Азійсько-Тихоокеанський регіон, на Близькій Схід і в Африку; з Азійсько-тихоокеанського - в Америку й Європу.