29 Динаміка санаторно-оздоровчої галузі України за останнє десятиріччя

Санаторно-курортне господарство належить до важливих ком понентів туристичної індустрії України. Наша країна посідає одне з провідних місць у Європі щодо забезпеченості курортно-лікуваль ними ресурсами (понад 3,2 тис. санаторно-курортних закладів різ ного функціонального призначення). Лікувальний напрям мають 30% з них, решта спеціалізуються на наданні загальнооздоровчих послуг. У державній власності - 25% закладів; у колективній - 58%; комунальній - 8%, а у приватній - 6%.

Щороку в Україні оздоровлюються 3 млн осіб, в тому числі понад З тис. іноземців. Водночас оздоровчий потенціал є значно більшим - потужність оздоровчих закладів використовується лише на 30%, ос новною причиною чого є непристосованість більшості закладів до цілорічного функціонування. Курортні заклади потенційно в змозі прийняти у 2,5-3 рази більше відпочиваючих, а отже, у 2-3 рази під вищити ефективність своєї діяльності, сприяти зайнятості місцево го населення, направляти до бюджету більше відрахувань.

За наявності значного попиту на санаторно-курортні послуги як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках щорічний приріст кількості відпочиваючих становить лише один відсоток, одночас но впродовж багатьох років з різних причин не працюють майже 700 закладів, або 20%, це понад 50 тис. ліжко-місць, або 10% загаль ного ліжкового фонду. За функціональним призначенням найбіль ша частка закладів, що не працюють, припадає на заклади відпочинкового профілю - 85%, в тому числі: 79% - бази відпочинку, понад 5% - пансіонати відпочинку, 0,5% - будинки відпочинку. Найбільш поширеними причинами простоювання є: відсутність коштів на експлуатацію закладу - 57%, перебування на капітальному ремонті - 14%, відсутність осіб, які бажають оздоровлюватися,- 6%, відсут ність дозволу СЕС - 7% тощо.

Переважна більшість санаторно-курорних закладів України на дає комплекс послуг, спрямованих лише на організацію рекреацій ного процесу, лікувальний напрям мають близько третини санаторно-курортних закладів.

Кожен із функціональних типів має свої особливості просторо вої локалізації. Бази, пансіонати і будинки відпочинку розташовані на територіях, що відповідають кільком умовам: наявні природні рекреаційно-туристичні ресурси, дво-, тригодинна транспортна до ступність до центру зародження рекреаційних потоків. Санаторії й аналогічні їм заклади розміщуються в районах із запасами природ них лікувальних ресурсів та сприятливими клімато-терапевтичними характеристиками - комфортні иогодо-кліматичні умови, чисте повітря, насичене фітонцидами, ефірними оліями чи іонами солей. Санаторії-профілакторії є структурними підрозділами потужних підприємств та установ, розміщуються в безпосередній близькості від них і приурочені до рекреаційних ландшафтів великих міст чи приміських зон.

30. Динаміка розвитку готельно-оздоровчих закладів регіонів України за останнє десятиріччя.

Пит. 28, 29

31. Характеристика міжнародного туристичного руху.

Показником туристичних потоків є кількість прибуттів  та тривалість перебування. Під кількістю прибуттів (прибуваючих) розуміється число зареєстрованих туристів, що прибули в ту чи іншу країну (або вибули  з неї) за певний період часу за звичай календарний рік.

Найбільш розвинутими туристичними регіонами світу є Європа і Північна Америка. В цих регіонах містяться  центри формування туристичних потоків. На частку Європи та Північної Америки припадає 4/5 усіх надходжень від іноземного туризму і 2/3 платежів.

Динаміка міжнародного туризму по регіонах світу показує, що при збільшенні туристичних потоків в Європі та Америці, швидше за останні роки розвиваються молоді туристичні регіони: Азіатсько-Тихоокеанський, Близько-Східний та Африканський. Але ці регіони менш стійкі до впливів (часто негативних) політичних та економічних факторів. За останні десятиріччя найбільш динамічним був Азіатсько-Тихоокеанський регіон, в якому темпи приросту числа прибуттів у 9 разів випереджали середньосвітові.

  Африканський континент та Близький Схід, відвідуваність яких збільшується швидко, при низьких абсолютних значеннях показника прибуттів чинять слабкий вплив на світову динаміку туризму.

У ХХІ столітті територіальна структура міжнародного туризму буде продовжувати змінюватись при збереженні колишніх тенденцій розвитку. За прогнозами ВТО на 2020 р. Європа утримає домінуючі (хоча послаблені) позиції (717 млн. прибуттів). Азіатсько-Тихоокеанський регіон вийде на друге місце (438 млн. прибуттів). Америка переміститься на ступінь нижче і буде замикати трійку лідерів (284 млн. прибуттів).

У розрізі туристичних потоків світу простежуються певні закономірності. Головні туристичні потоки направляються, як правило, з розвинутих країн світу. Це пояснюється відносно високим середнім життєвим рівнем населення в цих країнах, густою сіткою транспортних комунікацій, високою насиченістю транспортними засобами, прагненням населення провести відпустки вдалині від промислових центрів. Помітна тенденція інтенсифікації туристичних потоків між країнами з подібними мовами. У Великобританії, наприклад, 60% доходів від туризму становлять надходження від гостей з англомовних країн. Така тенденція, хоч і меншою мірою, притаманна туристичним контактам Франції і Бельгії, Австрії та Німеччини.

У міжконтинентальних туристичних зв’язках переважають потоки туристів між Північною Америкою та Європою. В Європі і Північній Америці внутріконтинентальні туристичні потоки переважають над міжконтинентальними. Для Європи та Північної Америки характерною є сезонна концентрація туристів у трьох приморських зонах – Середземноморській, Чорноморській і Карибській. Пересування жителів північних країн на відпочинок у південні причорноморські райони обумовлює меридіональний характер туристичних потоків у Європі, меншою мірою – в Північній Америці.

Субрегіон Австралія і Нова Зеландія займає незначні позиції на світовому туристичному ринку, але за показником витрат на одну поїздку за кордон Австралія – лідер (пояснюється віддаленістю субрегіону від основних центрів туризму).

Поступлення від міжнародного туризму концентруються в групі розвинених країн Північної Америки (США, Канада) та Західної Європи (Франція, Великобританія, Німеччина), середземноморських країн (Італія, Іспанія) та альпійських (Австрія, Швейцарія) країнах. Список найдохідніших туристських країн очолюють США. Друге місце – Франція, далі Італія, Іспанія. На 7 місці – Китай.