20. Теорія попиту, конкурентоздатність світового туристичного простору як підходи до вивчення міжнародного туристичного ринку.

Попит (QD) - це співвідношення між двома змінними – ціною і кількістю блага, яке споживачі хочуть і можуть купити за цією ціною. Попит – це перелік цін і кількостей. Основна властивість попиту полягає у тому, що при незмінності інших параметрів, зниження ціни веде до відповідного зростання величини попиту. І, навпаки, підвищення ціни веде до відповідного зменшення величини попиту (закон попиту).

При дослідженні питання формування ринку конкурентоздатних туристичних послуг слід приділити увагу питанню інновацій в туризмі.  Інновації в туризмі – це різновид організаційно-управлінських інновацій, що складаються з цілеспрямованих змін, які виробляються на різних рівнях індустрії туризму: в правовому забезпеченні, в способах організації і управління різних видів туристичної діяльності, в створенні туристичного продукту і товарів для подорожей, в інформаційно-рекламному забезпеченні туристичного попиту, а також у внутрішньо-фірмовому менеджменті і в процесі роботи з персоналом туристичних фірм.

Теорія конкурентних переваг (існування певних чинників, що обумовлюють рівень конкурентоспроможності національного туристського продукту на світовому ринку) М. Портера показує залежність конкурентоспроможності країни на світовому ринку від певних параметрів. На конкурентоспроможність нації впливають:

1) факторні умови - конкурентні переваги країни залежать від рівня забезпеченості факторами виробництва певної кількості та якості;

2) умови попиту на внутрішньому ринку - стан внутрішнього ринку у взаємозв'язку з потенційними можливостями зовнішнього ринку вирішальним чином впливає на підприємницьку ситуацію.

3) рівень розвитку обслуговуючих галузей та близьких галузей і виробництв - забезпеченість відповідним обладнанням, існування тісних контактів з постачальниками, комерційними та фінансовими структурами сприяє підвищенню конкурентоспроможності;

4) стратегії фірми та конкурентна ситуація - ринкова стратегія та організаційна структура фірм, які передбачають необхідну гнучкість, і достатня конкуренція на внутрішньому ринку є серйозними стимулами для успішного включення в міжнародну торгівлю;

5)роль уряду - державна підтримка експортних галузей, надання їм пільгового кредитування та оподаткування, розвиток конкурентного середовища в країні тощо;

6) випадкові обставини - зміни умов інвестування, інновації, природно-кліматичні умови, що призводять до коливань витрат виробництва національної продукції щодо світового рівня.

21. Характеристика готельного господарства України.

Готельне господарство є однією з складових туристичної індустрії в Україні, належний рівень його розвитку сприяє пожвавленню всіх суспільно-економічних контактів та зв'язків, посилює економічний потенціал регіонів, піднімає рейтинг держави на міжнародному рівні.

У 2009 р. в Україні налічувалось 1684 різних типів підприємств готельного господарства на 174,4 тис. місць. За рахунок реконструкції існуючих будівель кількість місць у готелях зросла на 1745.

Найбільш поширеними в Україні є готелі – 51,0 % загальної кількості підприємств готельного господарства та інші місця для тимчасового проживання – 32,6 %, які поряд із традиційними підприємствами готельного господарства пропонують своїм клієнтам повний комплекс послуг із приймання, розміщення, харчування та обслуговування. В окремих регіонах, особливо у сезон відпочинку, інші місця для тимчасового проживання здатні розмістити та прийняти більше клієнтів, ніж основні. До їхнього складу входять сезонні бази відпочинку, літні будиночки, котеджі тощо, які здають для тимчасового проживання під час відпускного періоду. У розподілі підприємств готельного господарства за типами третє місце займають гуртожитки для приїжджих. Інші типи підприємств, такі як мотелі, готельно-офісні центри, кемпінги, молодіжні бази та гірські притулки, які поширені в більшості країн і, враховуючи їхню місткість і функціональність, відіграють важливу роль у розвитку галузі, в Україні практично не розвинені.

У готельному господарстві важливим елементом є кількість прийнятих іноземних туристів, які дають державі валютний виторг (експорт послуг), що стимулює розвиток тих галузей, що беруть участь в їхньому обслуговуванні. Усе це сприяє зростанню ВВП і підвищенню життєвого рівня населення. Хоча практично вся територія нашої країни має достатній потенціал для розвитку туризму, все ж інтенсивність відвідувань іноземними туристами її окремих регіонів дуже різниться. Із загальної кількості обслугованих готелями іноземних громадян майже три чверті (72,2 %) зупинялося у готелях м. Києва, АР Крим, Львівської та Одеської областей. Саме готельні підприємства виконують одну з основних функцій у сфері обслуго-вування туристів: забезпечують їх сучасним житлом і побутовими послу-гами. Готельне господарство є однією з основних складових туристської індустрії України. У 2004 р. в Україні налічувалось 1308 готельних підприємств на 949,1 тис. місць. Кількість підприємств готельного господарства з 2000-го до 2011 р. збільшилася майже вдвічі, проте число номерів порівняно з 2000 р. суттєво зменшилось

Слід відзначити відсутність необхідної інфраструктури, відповідних сервісних умов, що, в свою чергу, позначається на рівні якості обслуговування туристів. Інфраструктура готельного ринку України сьогодні не задовольняє попит на готельні послуги ні за кількістю, ні за якістю, матеріально-технічна база великої частини готелів є фізично та морально застарілою і не відповідає міжнародним стандартам. Водночас, постійно зростаючі туристичні потоки та очікування великої кількості відвідувачів та учасників ЄВРО 2012 зумовлюють необхідність приділення більшої уваги з боку державних органів влади до питання підготовки готельного господарства.

Однак можна зазначити,що готельне господарство збільшило свої обсяги за рахунок новостворених готелів(кат.4-5зірок), які активізувалися саме в процесі підготовки до ЄВРО-2012, але на превеликий жаль пустували на протязі чемпіонату. Більшою популярністю користувалися -хостели,кемпінги та готелі кат.3 зірки.