19 Теорія абсолютних та порівняльних переваг і співвідношення факторів як підходи до вивчення міжнародного туристичного ринку.

Сьогодні розроблено два типи теорій торгівлі, які по-різному відповідають на питання: які товари та послуги потрібно експортувати, які – імпортувати, з якими країнами торгувати та в якому обсязі, чи потрібно державі втручатись у вільний потік товарів та послуг. І саме ці теорії визначають позицію країни в міжнародному туристичному обміні, міжнародний розподіл і загальні напрями розвитку туристичних потоків. До таких теорій належать: теорія абсолютних переваг; теорія порівняльних переваг; теорія життєвого циклу продукту; теорія подібності країн; теорія вирівнювання (співвідношення) цін на фактори виробництва (Гекшер – Олін.

Сутність теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари або послуги, які вони виробляють із меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, що продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їм). Висновок А. Сміта такий: кожна країна у вільному обміні знаходить абсолютну перевагу.

Теорія абсолютних переваг А. Сміта А. Сміт вважав, що торгівля між двома країнами ґрунтується на абсолютних перевагах.

Коли виробництво однієї країни є більш ефективним, ніж іншої, у виробництві конкретного товару (тобто має абсолютні переваги) і менш ефективним у виробництві іншого товару (має абсолютні недоліки), тоді обидві країни можуть вигравати від спеціалізації на виробництві товару на основі абсолютних переваг та обмінювати частину обсягу виробництва на інший товар, при виробництві якого країна має абсолютні недоліки.

За рахунок цього відбувається найефективніше використання ресурсів, а виробництво обох товарів буде зростати. Таке збільшення виробництва обох товарів визначатиме виграш від спеціалізації виробництва, який буде поділений між двома країнами через торгівлю.

Теорія абсолютних переваг обґрунтовує те, що унікальні природні пам'ятки і твори мистецтва, створені людиною, визначають монопольне положення країни на міжнародному туристичному ринку. Свою абсолютну перевагу така країна може ще більше підсилити інноваційною політикою. Інновації в туристському секторі головним чином охоплюють індустрію гостинності та сферу транспортних перевезень. 

Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо

Розвиваючи теорію абсолютної переваги, Д. Рікардо довів, що міжнародна торгівля взаємовигідна для двох країн навіть у тому випадку, коли жодна з них не має абсолютну перевагу по жодному товару.

Д. Рікардо вивів закон порівняльних переваг виходячи з наступних передумов:

• трудова теорія вартості;

• вільна торгівля;

• постійні витрати виробництва;

• зроблена мобільність праці усередині країни і повна немобільність у відносинах між країнами;

• відсутність технічного прогресу;

• відсутність транспортних витрат.

Зміст закону порівняльних переваг можна звести до наступного твердженню: підставою для виникнення і розвитку міжнародної торгівлі може служити винятково різниця у відносних витратах виробництва товарів, незалежно від абсолютної величини цих витрат.

Теорія порівняльних переваг (comparative advantage theory) – якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, що вони можуть робити з відносно більш низькими витратами в порівнянні з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідної для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно більш ефективним, чим в іншій.

Теорія порівняльних переваг використовує поняття альтернативної ціни, що теж саме, що й витрат (ціни) заміщення.

Теорія порівняльних переваг пояснює характер двосторонніх обмінів туристичними послугами з однієї сторони, як результат різниці цін у країнах через достатню відмінність туристських продукти і відповідну складність їх порівняння; а з іншої, внаслідок неможливості повторення сценарію виробництва, реалізації та споживання туристського продукту.  Отже, порівняльна перевага країн у туризмі зумовлена наявністю трудових ресурсів, а також рівнем їхньої майстерності. Наявність трудових ресурсів можна визначити як важливий фактор виробництва туристичного продукту, його реалізації, оскільки це продукт сфери обслуговування, яка, у свою чергу, є трудомістким сектором економіки. Таким чином, можна виділити три основні групи

факторів, які тісно взаємодіють із головними факторами функціонування всієї економіки. Це – природні ресурси та історико-культурні надбання; капітал; трудові ресурси. Наявність цих факторів має вирішальний вплив на визначення позиції країни в розвитку туризму.

Теорія співвідношення факторів визначає потоки міжнародного туризму між країнами. Країни, що мають у надлишку туристичні ресурси, спеціалізуються на міжнародному туризмі й експортують подібні послуги. Для міжнародного туризму важливими факторами виробництва туристського продукту є природні ресурси, капітал та праця.