- •Ринок туристичних послуг як об’єкт дослідження географії туризму.
- •Ринок туристичних послуг як об’єкт дослідження економіки туризму.
- •Поняття послуги. Особливості туристичних послуг.
- •Ринок туристичних послуг – загальна характеристика і його особливості.
- •Структура ринку туристичних послуг.
- •6. Ринок споживача: структура і територіальна організація.
- •7. Ринок виробника: структура і територіальна організація.
- •8. Індустрія туризму – загальна характеристика і її структура.
- •9. Основні підсистеми індустрії туризму.
- •10. Господарсько-функціональна підсистема індустрії туризму.
- •11. Територіально-функціональна підсистема індустрії туризму.
- •12. Структура і особливості туристичної галузі.
- •13. Підходи до типізації країн за рівнем туристичного розвитку.
- •14.Високоінтенсивний та стабілізований типи ринків туризму.
- •15.Реформовані і акумулюючі типи туристичних ринків.
- •16.Чинники впливу на формування туристичного попиту.
- •17. Зони формування попиту.
- •18.Поняття туристичної дестинації та її основні типи.
- •19 Теорія абсолютних та порівняльних переваг і співвідношення факторів як підходи до вивчення міжнародного туристичного ринку.
- •Теорія попиту, конкурентоздатність світового туристичного простору як підходи до вивчення міжнародного туристичного ринку.
- •21. Характеристика готельного господарства України.
- •22. Характеристика ресторанного господарства України.
- •23. Характеристика транспортного господарства України.
- •25. Характеристика в’їзного туризму України.
- •Характеристика туристичного обслуговування в Україні.
- •27. Регіональний розподіл туристів в Україні.
- •28 Динаміка готельного господарства України за останнє десятиріччя
- •29 Динаміка санаторно-оздоровчої галузі України за останнє десятиріччя
- •30. Динаміка розвитку готельно-оздоровчих закладів регіонів України за останнє десятиріччя.
- •31. Характеристика міжнародного туристичного руху.
- •32. Динаміка міжнародного туристичного руху в останнє десятиріччя.
- •33. Розподіл туристів за головними регіонами світу.
- •34. Розподіл туристів за основними країнами світу.
- •35. Структура подорожей міжнародного туризму.
- •37. Особливості міжнародного туризму у 2010-2011 рр.
- •38. Основні тренди міжнародного туризму.
- •40. Споживання туристичних продуктів на міжнародному туристичному ринку.
13. Підходи до типізації країн за рівнем туристичного розвитку.
Типологічними ознаками національного туристичного ринку прийняті комплексно-пропорційний розвиток індустрії туризму, її орієнтованість на участь в міжнародних туристичних зв'язках і характер цих зв'язків, вплив глобалізаційних процесів і інтегрованість в світогосподарську систему. Вплив глобалізаційних процесів позначається на транснаціоналізації туристичної діяльності (наприклад, поширення транснаціональних готельних та ресторанних мереж в країні, монополізація туристичної діяльності, яка проявляється в контролі туроператорів над ринком, доступі та використанні світових інформаційних мереж). Основною типологічною одиницею є національний туристичний ринок, оскільки держава є суверенним утворенням, суб'єктом міжнародного права з усіма відповідними ознаками і важелями управління. На основі цього типологічними показниками обрані:
- рівень соц.-ек. розвитку країн;
- сформованість ринкових структур;
- рівень розвитку індустрії туризму;
- участь у світовому тур. процесі;
- характер експортно-імпортних звязків.
За цими показниками виділяють такі туристичні ринки:
А. Високоінтенсивні:
а) країн високого рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму імпортного спрямування, що є постачальниками туристів (США, Німеччина, Велика Британія, Скандинавські країни);
б) країн високого рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму експортного спрямування, що переважно приймають туристів ( Італія, Австрія, Ізраїль, ПАР);
Б. Стабілізовані:
а) країн середнього рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму експортного спрямування, які переважно приймають туристів (Іспанія, Греція, Туреччина, Кіпр);
б) нових індустріальних країн, орієнтованих на розвиток іноземного туризму (Мексика, Аргентина, Чилі, Гонконг, Таїланд, Малайзія);
в) країн перехідного типу економіки з розвиненою ринковою структурою, де переважає міжнародний туризм експортного спрямування і які переважно приймають туристів (Польща, Угорщина, Чехія, Хорватія, Словаччина, Словенія);
В. Реформовані:
а) країн перехідного типу, що формують ринкові структури, де переважає міжнародний туризм експортного спрямування, які переважно приймають туристів (Болгарія, Румунія);
б) країн перехідного типу, що формують ринкові структури і де переважає міжнародний туризм імпортного спрямування, які переважно постачають туристів (Росія, Україна, Казахстан, Закавказькі країни);
в) країн централізовано керованої економіки з елементами ринкової, які орієнтовані на активізацію участі в міжнародному туризмі за рахунок нарощування експорту туристичних послуг ( Китай);
Г. Акумулюючі:
а) країн, що розвиваються з середніми можливостями економічного розвитку, орієнтованими на посилення участі в міжнародному туризмі за рахунок нарощування експорту послуг (Індія, Єгипет, Туніс);
б) країн, що розвиваються, з домінуванням іноземного туризму, які приймають туристів і де туризм є однією з провідних галузей економіки (Танзанія, Барбадос);
в) країн планової економіки, які підтримують туризм як традиційну галузь господарства не розширюючи практично участі в світовому туристичному процесі (Куба);
г) найменш розвинених країн, які практично не приймають участі в міжнародному туризмі, а експорт послуг пов'язаний з дією іноземного капіталу (більшість країн Центральної Африки).