34.Державне регулювання інфляції

Антиінфляційна політика більшості країн з розвинутою економікою проводиться за кількома напрямами - дефляційної політики (урегулювання D), політики доходів чи за одним і другим напрямком одночасно.

Дефляц. політика включає ряд методів обмеження платоспроможного D через фін і кр.-гр. механізми. Для того, щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати держбюджету, передусім на субсидії під-вам, соц потреби, інфраструктуру, на потреби ВПК, посилення податкового тиску на доходи

Важливим інструментом дефляц політики є кредитна рестрикція та пряме лімітування випуску готівки в обіг. Підвищуючи дисконтну ставку ЦБ, регулюючи % ставки за пасивними і активними операціями комбанків, збільшуючи норму обов’язкових резервів та ін. методами, д-ва скорочує банківське кредитування ек-ки, і цим стримує зростання гр. маси та платоспроможного D.

Політика доходів передбачає держ контроль за ЗП і цінами. Цей контроль може зводитися до фіксації ЗП і цін на певному рівні (заморожування), або встановленням темпів їх зростання в певних межах, найчастіше в межах темпів приросту прод-ті праці, або до того й іншого водночас. Першим негативним наслідком цього є поява т-рного дефіциту. Заморожування ж ЗП ставить в скрутне становище трудящих, викликає їх незадоволення урядовою політикою, посилює соц напруження.

Досвід держ регулювання інфляції з урахуванням кейнсіанських і монетаристських рекомендацій має велике значення для економічної теорії і практики:

1) інфл може легко з контрольованої перетворитися в неконтрольовану, досягти галопуючих темпів і призвести до тяжких ек. і соц наслідків;

2)Антиінфляц п-ка не може обмежуватися дефляц заходами, а повинна бути комплексною, включати заходи, спрямовані на всебічне сприяння розвитку в-ва на ринк засадах;

3) Проведення антиінфляц п-ки вимагає від її творців значної мужності і політ воля, певних жертв з боку сусп-ва, проте вони повністю окупляться завдяки забезпечення економіки стабільними грошима.

35. Особливості інфляційного процесу в Україні

В 1991 році Укр. охопила глибока інфляція (390% на рік), з якої вона остаточно не вийшла і в 2002р.

Особливістю інфляційного процесу в Укр.:

1)гіперінфляція Це пояснюється двома причинами:

1) обвалом "інфляц навісу", одерж. Укр у спадок з радянських часів унаслідок лібералізації цін 91-92рр, що спровокувало зріст платоспроможного D і цін за цей період > ніж в 2 рази;

2)Надто ліберальною монетарною п-кою, яку проводили Уряд та ЦБУ.

2)чітка однозначна реакція динаміки цін на ужорсточення монетарної п-ки, переорієнтації її на антиінфляційні ціль з 2 половини 93 р. В 94 р уперше за 4 роки темпи зростання цін значно відстали від темпів зростання маси грошей (М3), що істотно підвищило реальне значення сеньоражу та його роль у поліпшенні стану держ. фінансів, позитивно вплинуло на реальне забезпечення економіки грошової маси.

3) форсоване нарощування маси грошей та пов’язане з ним ще більше зростання рівня цін не тільки не сприяли ек. зростанню, а навпаки, поглиблювали ек спад та зростання безробіття.

4)успішне приборкання інфляц в 96р. і виведення її на прийнятний рівень навіть з позиції розвинутих країн не дало так давно очікуваного пожвавлення в-ва, яке продовжувало скорочуватися. Причина цього - структура укр. економіки, яка і після переходу до антиінфляц п-ки залишалася неадекватною ринк механізмам.

5)в умовах хронічного дефіциту держбюджету і вкрай повільних темпів ринк реструктуризації в-ва різко погшасити інфляц не вдається.

Хоча інфл процес в Укр. в 90рр відповідає в цілому монетаристським трактуванням сутності і причинам інфляціїї, але має такі відмінності: 1)надмірне затягування інфл процесу на досить високому рівні (близько 20%),2)атниінфл держ п-ка супроводжується поглибленням платіжної кризи.