24. Вплив на ринок змін у попиті та пропозиції грошей.

Переміщення вздовж кривої попиту на гроші показує зміни норми відсотка і вплив цих змін на величину загального попиту на гроші. Зсув кривої загального попиту на гроші виражає зміни у величині трансакційного попиту на гроші в результаті зменшення/ збільшення реального доходу (при цьому слід також зазначити, що зміна рівня цін не змінює попит на реальні грошові залишки).

Як і на ринку продуктів або ресурсів, перетин кривих попиту та пропозиції визначає ціну рівноваги. У даному випадку „ціною" виступає рівноважна ставка відсотка, тобто ціна, яка виплачується за користування грошима. Крива з від'ємним нахилом Dм - це крива попиту на гроші, який обернено пропорційно пов'язаний із відсотковою ставкою. Вертикальна крива SМ - це графік пропозиції грошей, що безпосередньо залежить не від рівня відсоткової ставки, а визначається політикою центрального банку, який, в свою чергу, вживає всіх необхідних заходів для підтримки незмінного стану грошової маси (в нашому прикладі 10 млрд. грн.), незалежно від варіацій норми відсотка. Точка Е - це рівноважний стан грошового ринку, аr*- відповідно рівноважна відсоткова ставка. Зміни рівноваги на грошовому ринку можливі внаслідок змін у пропозиції грошей та попиті на гроші.

Насамперед розглянемо наслідки змін у пропозиції грошей. Спочатку на ринку грошей була рівновага в точці Е. Припустимо, що пропозиція грошей збільшилась з Sм до Sм1 Це приведе до певного надлишку грошей. За початкової ставки відсотка суб'єкти ринку будуть намагатися звільнитися від зайвих грошей, купуючи більше фінансових активів (наприклад, облігацій).

Але витрата грошей одними означає придбання їх іншими. Тому колективна спроба купити більше облігацій підвищує попит на них і ціни на облігації. Одночасно відсоткова ставка, тобто ціна грошей, знизиться. Так, нерівновага на грошовому ринку викликає зміни цін на облігації і через них — відсоткових ставок. Ціни на облігації і відсоткові ставки є обернено залежними, а зміни відсоткових ставок впливають на готовність заощаджувати гроші і це призведе до відновлення рівноваги на ринку грошей.

Звернемося тепер до змін у попиті на гроші. Припустимо, що рівновага на ринку грошей знаходилася в точці Е1. Збільшення ВВП зсунуло криву попиту на гроші з Dм1, до DМ2- Господарські суб'єкти спробують придбати більше грошей за рахунок продажу цінних паперів або позики. Ці дії приведуть до підвищення ставки відсотка, що забезпечить відповідність кількості грошей, що знаходяться в обігу, кількості грошей, які зберігаються у портфелі активів господарських агентів. Грошовий ринок, таким чином, досягне нового стану рівноваги (рис.3.4 точка Е2)

25. Грошово-кредитний мультиплікатор та вплив центрального та комерційних банків на його рівень.

Оскільки зміна маси грошей в обороті відчутно впливає на основні економічні процеси, важливо усвідомити сам механізм такої зміни — збільшення її чи зменшення.

Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система. Збільшення чи зменшення її досягається емісійною діяльністю центрального та комерційних банків. На суму готівкової та безготівкової емісії збільшується відповідно готівковий та безготівковий компоненти грошової маси і загальний її обсяг. При цьому центральний банк емітує готівкові та безготівкові гроші, а комерційний банк — тільки безготівкові.

Емісія готівки є монопольним правом НБУ, хоч випускати готівку в оборот можуть і НБУ, і комерційні банки. Але якщо комерційний банк не покриває випуску готівки надходженнями її у свої каси від клієнтів, то покрити дефіцит він може не емісією, а купівлею готівки у центрального банку. Випуск готівки НБУ здійснюється через продаж її комерційним банкам. Значна частина цього випуску здійснюється за рахунок купівлі НБУ готівки у комерційних банків. Якщо цих надходжень від купівлі не достатньо, то НБУ ніде взяти потрібну суму готівки, крім емісії. На суму готівкової емісії зросте обсяг грошової бази і значною мірою показники грошової маси в усіх її агрегатах.

Випуск центральним банком безготівкових грошей здійснюється такими способами:

- наданням позичок комерційним банкам шляхом їх рефінансування;

- через купівлю у комерційних банків цінних паперів;

- через купівлю у комерційних банків та їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву.

У всіх цих випадках збільшуються запаси коштів на коррахунках комерційних банків у НБУ, що й є проявом випуску останнім безготівкових грошей. Одночасно комерційні банки по тих же каналах погашають свої зобов’язання перед НБУ, що означає вилучення безготівкових грошей з обороту. Перевищення випуску над вилученням означає емісію безготівкових грошей центральним банком, на суму якої зростає загальна маса грошей в обороті.

Комерційні банки, як зазначалося вище, беруть участь у створенні тільки безготівкових грошей, а тому впливають безпосередньо на безготівковий компонент грошової маси, а через нього — на весь обсяг маси грошей в обороті. Механізм створення грошей комерційними банками дещо складніший, ніж механізм емісії НБУ, і полягає у грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів.

Грошово-кредитний мультиплікатор — це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні.

Щоб краще уяснити механізм грошово-кредитного мультиплікатора, розглянемо призначення та порядок формування вільних резервів банків.

Вільний резерв — це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

Крім вільного, існує загальний банківський резерв, що являє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов’язковим резервом. Обсяг його визначається на підставі норм обов’язкового резервування, які встановлюються НБУ у відсотках до суми банківських пасивів. Різниця між загальним і обов’язковим резервами становить вільний резерв банку.

Величина грошового мультиплікатора залежить від норми обов’язкового резервування:

m = (1/N’)100%.

де, m – грошовий (кредитний) мультиплікатор;

N’ – норма обов’язкового резервування. Вона показує яку частку депозитів (D) комерційний банк повинен зберігати на рахунку в центральному банку у вигляді готівки. Норму обов’язкового резервування встановлює центральний банк в директивному порядку для усіх комерційних банків без виключення з метою страхування ризиків (неплатоспроможності, кризи ліквідності). Дані кошти можуть бути використані тільки за вимогою комерційного банку і самим комерційним банком в разі настання непередбачуваної або кризової ситуації (клієнт передчасно хоче зняти велику суму з рахунку, недовіра до банку зі сторони клієнтів тощо), а для проведення інших активних операцій обов’язкові резерви використовувати заборонено. Крім того, знята з рахунку центрального банку сума резервів через певний проміжок часу повинна бути поновлена знову.