4.Загальна характеристика Східної та Західної цивілізацій в осьовий час.

 Формування двох сучасних цивілізацій пов'язують із так зва­ним «осьовим часом», який, на думку К. Ясперса, припадає десь на проміжок між 800 та 200 рр. до Р.Х. Як він зазначає, саме вцей період відбувається «найрізкіший поворот в історії. З'явля­ється людина такого типу, що зберігається дониніСоціальна структура східного суспільства, як вже зазначалося, була стратифікованою. Основним виробником (і найбільшою верствою-стратою) були землероби, переважно вільні землероби-общинники.Усі члени суспільства фактично перебу­вали в цілковитому підпорядкуванні цареві, який мобілізовував і роздавав споживчі та продуктивні блага, ресурси та привілеї. Він, будучи одночасно і верховним суддею, і верховним жерцем, не лише роздавав блага, а й забирав їх, а часом і саме життя. Єдиним власником основних засобів виробництва - землі й води, — була держава та її уособлення — східний деспот-цар. Усі землероби та землевласники вважалися лише користувачами землі.Найвищим і єдиним власником залишався верховний пра­витель (цар). І громадська земля, і земля окремої родини, і кня­жий уділ — усі ці земельні володіння належали окремим особам. Як результат - у східних деспотіях сформувалася стапово-кастова система, тобто соціальні страти формувалися залежно від господарських або державних функцій їх членів.Особливості східної економіки породжували й своєрідну фор­му фінансово-економічних взаємин між власником базових засо­бів виробництва (державою) та їх користувачами: всі виплати, що здійснює землекористувач (чи селянин, чи аристократ), зосере­джуються у царській скарбниці. Тобто доходи давиьосхідної скарб­ниці можна визначити як «репту-податок», інакше кажучи, одно­часно і ренту (плату за землю), і податок (примусові вилучення у підданих держави на її користь), які можуть вилучатися як у грошовій формі, так і в натуральній, а також у вигляді праці. Основою господарства західних країн на відміну від Сходу стала індивідуальна власність на базові засоби виробницт­ва — передусім землю. Суспільна та індивідуальна власність — були чітко відокремлені і забезпечені відповід­ними законодавчими актами. Інакше кажучи, влада була відокрем­лена від власності. Відмінного є і роль праці рабів, яка набуває певної господарської значущості. Водночас економічні зв'язки за умов панування на­турального господарства були досить вузькими, господарське життя переважно зосереджувалося в окремих родинах, у їх до­машньому («ойкісному» — від давньогр. «ойкос» — дім) госпо­дарстві. . На чолі такої патріар­хальної родини стояв родоначальник або домовласник, який у гос­подарському відношенні виступав як управитель та землевлас­ник. Саме право на землеволодіння визначало участь у держав­ному управлінні, а клієнти, які знаходилися під захистом та за­ступництвом патріархальної родини, таких прав не мали. У мі-стах-полісах крім повноправних громадян існували та Інші кате­горії населення, зокрема метки (іноземці), які прав на землю не мали і вимушені були займатися ремеслом та торгівлею, заняття­ми, які греки вважали негідними громадянина.Така патріархальна родина була самодостатньою і не потре­бувала господарських зв'язків з іншими, подібними до неї, адже забезпечувала власні потреби за рахунок власного ж господар­ства. Лише деякі блага, передусім предмети розкошу, здобува­лися шляхом обміну на власну продукцію. Поділ праці у патріархальній родині ще не визначав суспіль­ного поділу праці, хоча й породжував появу нових форм госпо­дарської діяльності як складових ойкісного господарства. Влас­ник такого господарства спрямовував трудову діяльність як рабів, так й іншої челяді, а продукція споживалася безпосередньо в ньому.

5 Особливості економ думки Східної цивілізації

 На Сході держава виникає значно раніше, ніж у Європі. Адже перехід до відтворювального виробництва насамперед відбувається в тих регіонах, що були найкраще пристосованими для сільськогосподарського виробництва, розташованих, як правило, в зоні субтропіків, де і з'являються перші великі міські цивілізації. Виникають вони спершу як адміністративні, а не еконо мічні центри та місця, де можна сховатися від зовнішньої загрози. Досить швидко всередині таких міст з'являється та посилюється верства населення, що займається управлінням — жерці, воїни, їх ні начальники та інші люди, які мали певну владу. Тим самим поглиблюється соціальна стратифікація, що посилює поділ праці. Забезпечення потреб верхівки, які зростають, зумовлюють появу виробництва предметів розкошу, з'являються люди, що їх виробляють. Верхівка зосереджує в своїх руках не лише владу, а й власність на основний виробничий ресурс — землю.

Водночас землеробство є головною галуззю, саме воно забез печує існування цих міст-держав. Але воно потребувало великих зусиль, адже здебільшого це — іригаційне землеробство, яке ви магало високого рівня організації та дисципліни робочої сили. Таки організація виробництва також створювала необхідність на явності певної верстви населення, здатної забезпечити його, які й стають з часом східними деспотами — царя ми, князями, фараонами. Саме вони організують господарські процеси, мобілізують необхідні для цього ресурси, розподіляють засоби виробництва та людей за сферами діяльності. Саме ця господарська функція й спричиняє безумовне підпорядкування всіх людей одному лідерові — східному деспотові, — пояснює неподільність влади та власності.Основним виробником були землероби. Що правда, вільними їх назвати досить важко, як і суспільство в цілому. Усі члени суспільства фактично перебу вали в цілковитому підпорядкуванні цареві, який мобілізовував і роздавав споживчі та продуктивні блага, ресурси та привілеї. Він, будучи одночасно і верховним суддею, і верховним жерцем, не лише роздавав блага, а й забирав їх. Єдиним власником основних засобів виробництва — землі й води, — була держава та східний деспот-цар.Усі землероби та землевласники вважалися лише користувачами землі або доходів з неї. Як результат — у східних деспотіях сформувалася станово-кастова система.Особливості східної економіки породжували й своєрідну фор му фінансово-економічних взаємин між власником базових засо бів виробництва (державою) та їх користувачами: всі виплати, що здійснює землекористувач (чи селянин, чи аристократ), зосере джуються у царській скарбниці.виразниками економічної думки стародавнього світу були філософи.релігійні діячі.правителі економічна думка була невіддільною від інших форм суспільного мислення.економ. думці притаманна ідеалізація рабові. Держави. 

.Еволюція господарства в Давньому Єгипті та його відображення в пам’ятках економічної думки.

Господарська система: 1) для опанування ресурсу земля(яка потребує людських дій по зволоженню або осушенню цієї землі) потрібно було об’єднати 10тис.людей для будівництва зрошувальних систем, прориття каналів та водосховищ.

2)гоп.сис-ма не може функціонувати без владного центру, який спочатку уособлює владу жерців(релігійних посередників), військових, царів, феодалів, імператорів. 3)виділялося 2 суб’єкта господарювання: сільська громада як основний виробник(віддавала частину виробн.продукту у вигляді податків, зборів, виконання робіт) та храмова, а потім царська форма господарювання(існувала за рахунок першої групи). 4)засновувалась на жорсткій тотальній системі примусу до роботи, який був необхідний в зв’язку з технологією обробки землі. Центром влади стає фараон, імператор. Економічна думка: 1)«Повчання гераклопольського царя своєму синові Мерікара» xxii ст.до н.е. - підкреслюється важливість і корисність влади та контролю за вир-м. 2)«Речення Іпусера» xviii ст..до н.е., «Пророцтво Неферті»15 ст.до н.е. - про наслідки руйнації централізованої системи управління; 3)повчання Ахтоя21ст. до н.е. – увага до освіти і навчання.Головна мета джерел – обґрунтувати необхідність розвитку гос-ва на основі владного впливу держави, сис-ми держ.регулювання, атакож важливості цінностіапрату управління бюрократії та держ.службовців.

 

Господарський розвиток та економічна думка Месопотамії. Закони Хамурапі.

Провідна роль у формуванні перших цивілізаційних осередків Давнього Сходу належить Месопотамії.На території Месопотамії з VII по IV тисячоліття до н.е. від бувався процес розподілу первісного суспільства та виникнення суспільств ранніх цивілізацій. На початку III тисячоліття до н.е. утворюються перші невеликі держави в історичній місцевостіШумер.Цивілізація Шумеру була першою відомою в історії великою цивілізацією з високою концентрацією населення, багатолюдними містами, монументальною архітектурою, а також з багатими релігійними, художніми і літературними традиціями, які впливали на інші давні цивілізації протягом тисячоліть.

Економічною основою цієї першої цивілізації було високо продуктивне сільське господарство, рівень продуктивності якого визначався природною родючістю грунтів і технологією ірига ційного землеробства. Ця технологія вимагала організаційних зу силь зі зрошування землі (спорудження гребель, системи сполу чених каналів, колодязів та ін.), а це, в свою чергу, потребувало багаточисельної робочої сили. У ролі керівників, ініціаторів і координа торів колективних дій виступали жерці та воїни.

Цивілізація шумерів була цивілізацією міст. З одного боку, різниця між шумерським містом і селом була невелика, оскільки значну частину його населення становили селяни. Але технології, пов'язані з поданням води, від яких залежало існування людей, вимагали організованих зусиль міського населення. Замість обробітку невеликих ділянок силами однієї сільської родини, як на певно робили жителі сіл епохи неоліту, шумери переділили зро шувані землі на великі лани, що належали богові та якими від його імені розпоряджалися жерці. Місто створювалося на базі однієї або кількох таких храмових громад.Зазвичай територіальне об'єднання суміщалося з невеликими сімейними госпо­дарствами. Сільські громади, які складалися з невеликих родинних господарств, стали основою, з якої виросли міста.Населення шумерських міст, яке займалося землеробством, об'єднувалося в робочі бригади в кількасот, а може, і в кілька тисяч осіб. Користуючись найпростішими ручними знаряддями, ці бригади споруджували та обслуговували великомасштабні ірига ційні системи, необхідні для використання можливостей річки в повному обсязі. Землю і врожай у цьому місті було поділено на три категорії: 1) лани, які належали богові та оброблялися від його імені; 2) лани, що орендувалися окремими жителями на рік; 3) лани, віддані жителям безплатно в постійне користування .У процесі становлення храмових громад у Шумері складалися умови для виробництва надлишкового продукту, достатнього для прожиття контингенту фахівців, які могли дозволити собі не працювати в полі.

Було створено технічні можливості та психологічні стимули для створення надлишкового продукту, що використовувався на утримання фахівців (священнослужителів, воїнів, управлінців та обліковців, ремісників), які стали організаторами та охоронцями храмоцентричної економічної системи. Відбувається перехід від церковного управління господарства до світської— царської влади.

Наприкінці III тисячоліття до н.е. внаслідок завоювання міст давнього Щумеру утворюється стійке централізоване держав не утворення — Шумеро-Аккадське царство, зі столицею у Вавилоні.В історичному розвитку цивілізації в Месопотамії найвищою межею є Вавилонське царство під час правління царя Хаммурапі (приблизно 1700 р. до н.е.). Політико-економічні зміни, які відбу валися в цей час, були спрямовані на підтримку централізованої світської влади.Важливо з'ясувати, що поряд із зусиллями царської влади, спрямованими на посилення державного сектора в господарстві, відбувається і зародження ринкових відносин, формування нових принципів, що регулюють суспільне та господарське життя Вавилону. Перелік проблем та деякі шляхи їх розв'язання цього періоду дістали своє відображення в тексті кодексу законів вави лонського царя Хаммурапі. Діяльність цього талановитого правителя охоплювала майже усі сфери життя вавилонського суспіль ства. Сам текст кодексу Хаммурапі — це зібрання майже трьох сот формул, складених за казуїстичним шаблоном: якщо хтось зробить те і те, то зазнає сповна тих чи інших негараздів. Це своєрідний перелік випадків із судової практики, які не мають за гальних принципів або логічно побудованої системи, проте роз глядаються з детальним аналізом.Уцілому кодекс Хаммурапі — це картина суспільства і держави високого культурно-правового рівня. Закони Хамммурапі визнавали існування товарно-грошових відносин та інституту приватної власності,проте були спрямовані на гальмування їх розвитку та зростання ролі держави . економічна думка:закони Ешнунни 20 ст. до н.е.;Хетські закони 13 ст. до н.е.;Старий заповіт 3-2 ст. до н. е.

 

.Особливості господарського розвитку Давньої Індії та його відображення в економічній думці.

Багатомовна країна, що є однією з колисок людської цивілізації, з прекрасними умовами (клімат, ґрунти, річки, океан, багаті рослинний і тваринний світи, надра), високою щільністю населення. У долинах річок — зрошуване землеробство, що дає високі стабільні врожаї злакових, овочів, плодів, бавовни, цукрової тростини, чаю, кави. Розвинене тваринництво. Це країна коштовного каміння, прянощів. В океані — перлини, риба, во дорості. Надра створили сприятливі умови для розвитку ремесел. Кастовість стимулювала у ремісників високий професійний рівень і збереження навичок майстерності через передавання у спадщину.Розпад родоплемінного устрою в умовах специфіки аграрних відносин а також звичаї і традиції закріпили владу родоплемінної аристократії , земля стає їхньою власністю. Доля багатьох членів общи ни — страждання і злидні, хвороби. Проте різкого розшаруван ня в сусідській общині немає, а поза общиною панує голод. Це країна сусідських общин з традиціями родоплемінного устрою; міста не набули значного поширення. Тому й релігія тут своєрі дна — індуїзм. Особливе місце в житті людини посідає духовність. Індус по винен завчити Веду, яка має надлюдське походження ринку.

Індуська цивілізація багато в чому позначилася на розвитку людства своєю стародавньою культурою. Це — писемність, матеріальна культура, державність, філософія.Головний моральний обов'язок індуса — додержання вчення про карму тобто вимог Веду. Релігія — це життя, життя — це релігія. Філософія Індії ґрунтується на дусі, який є вищим за прос ту логіку. В індійській філософії не існує ідентифікованих понять суб'єкта та об'єкта, зла і добра, причини і наслідку.Життя — обертання чотирьох епох: від Золотого віку до су часності по низхідній; занурення в обман, неробство, бруд і хво роби. Завершується все це світовою катастрофою. Гине все. Так само, як у християнства та ісламу Проте народжується Брахма — і знову все спочатку.Людина — частина живої й неживої природи. Нескінченний абсолют. На одному полюсі чиста матерія, на другому — чи стий дух, в якому розчинилася матерія. Індуська цивілізація зазнала важких історичних випробувань: магометанське завоювання з його пропагуванням Корану; хрис тиянське місіонерство, що намагалося зруйнувати устої індійсь кого суспільства; багатовікове британське панування. Це була боротьба двох цивілізацій. Європейська цивілізація грабуванням та насиллям намагалася підкорити Індію, нав'язати європейську мораль.Індія початку XXI ст. — це країна з понад мільярдним насе ленням, що з успіхом упроваджує інформаційнітехнології.Давні пророки, мудреці Індії намагалися не копіювати, а тво рити. Сьогодні Індія встановлює зв'язок сучасного знання з давнім надбанням, і тому вона може стати одним з важливих рушіїв загальнолюдського прогресу.Економ.думка:Закони Ману 2ст.до н.е.-1ст.н.е.;Артхашастра4-3 ст.до н.е.

 

.Особливості господарського розвитку та економ думки Давнього Китаю.

З усіх існуючих у наш час народностей китайська — одна з найдавніших. До початку нашої ери Китай уже був могутньою державою — серединною імперією. Чисельність насе лення та економічна могутність дозволяли відчувати власну безпеку. Щоб захиститися від нападів кочовиків, було зведено Велику китайську стіну. А відносно безпе чне географічне положення, чудові ґрунтові, водні, клі матичні умови давали можливість вирішувати питання не тільки сьогодення, а й майбутнього.Китайська цивілізація виникає в зоні так званого пшеничного поясу, в долині річки Хуанхе, а процес ко лонізації прямував на південь. Розвивається поливне зе млеробство, що стає панівним завдяки будівництву великих зрошувальних систем. Давньокитайське рільництво не потребувало зрошування. Однак з часом природні умови середньокитайської рівнини змінювалися — стало значно сухіше і холодніше. І тільки зрошування уможливило землеробство. Збіднення природних умов життєзабезпечення необхідно було компенсувати за рахунок продуктивного антропогенного фактора. Як уже зазначалося, китайська цивілізація бере свій початок у долині річки Хуанхе. Тут відбувалося ви рубування лісів, що призвело до руйнування ґрунтового багатст ва. Постала загроза екологічної кризи, тому колонізація півдня, перехід до поливного рільництва та лесового господарства були життєвою необхідністю.У давньому Китаї поважають науку, знання, мудрість. Населення поділяється на верстви: чиновники і народ. Останній, своєю чергою— на вчених, рільників, ремісників і торгівців. Службова піраміда складалася з 9 рангів і 31 щабля. Щоб обійняти посаду вищу за 5-й ранг, необхідне погодження імператорського двору..Платню як громадські, так і військові чиновники отримують зерном. Тут достатньо розвинені торгівля, міське ремесло, але, як і в Римі, ринково-грошові відносини в аграрній галузі замирають. Панує державне регулювання зерна. Земля — власність держави в особі імператора.

Специфічною рисою релігійного життя Китаю є існування трьох інституціоналізованих релігій — даосизму, релігійнофілософського конфуціанства та буддизму.Для створення сприятливих умов стабільності господарського устрою потрібні закони й релігія, сформовані звичаями. Величез ний вплив на формування звичаїв, традицій раціонального мис­лення мав Конфуцій (551—478 рр. до н. є.).Конфуцій проповідує первісні засади: багатий народ — багата держава; він заперечує розкіш, виступає за помірність споживання, збереження ритуалів, за серединний шлях, суворе і чесне виконання обов'язків, самовдосконалення.Ринкові відносини — торгівля, лихварство — підривали родо племінний устрій і общину. Приватна власність не повинна бути культом — на перше місце Конфуцій ставить доброчинність, етику. Кожен має виконувати свої обов'язки.Великого значення конфуціанство надає родині, тому вини кають родинний капіталізм, сімейний підряд.збірка Лунь юй.;Легізм- в основі суспільного устрою має бути цілісна система управління на основі закону;максимальне обмеження торгівлі.строгий контроль. Моїзм-Трактат учителя Мо.-ідея загальної користі;любові;засудження рабства.Даосизм-заперечення державного регулювання.