- •1 Історія економіки та економічної думки
- •3. Господарська діяльність в первісній історії України(Трипільська Черняхівська культура)
- •4.Загальна характеристика Східної та Західної цивілізацій в осьовий час.
- •Господарський розвиток Давньої Греції та його висвітлення у працях Ксенофонта Арістотеля Платона..
- •7 Господарство давнього Риму…
- •8. Криза рабовласницького ладу, її причини. Колонат
- •9. Генезис та етапи Розвитоку феодалізму в Західній Європі
- •11. Ек. Розв. Англії у 11-15 ст.
- •12.Ек. Розв. Німеччини 11-15ст.
- •13. Особл. Орг.Господарства в україні доби середньовіччя.
- •14.Середньовічні міста і орг.. Цехового ремесла у Західній Європі.
- •15.Особливості Європейської торгівлі в середні віки ,розвиток банківської системи та кредиту.
- •16.Відображення господарського розвитку Західної Європи у документальних та літературних джерелах середньовіччя.
- •17.Економічний розвиток українських земель під владою Польщі та Литви та фільварки.
- •18.Великі географічні відкриття,їх соціально-економічні причини та наслідки
- •20.Зародження індустріального суспільствау країнах Західної Європи в хviст.
- •21. Значення буржуазних революцій XVI-xviiiст.
- •22.Особливості мануфактурного періоду в розвитку промисловості у Західній Європі,сша.
- •23.Мануфактурний період української промисловості
- •24.Аграрні відносини в Україні XVI-xviicт.
- •25.Формування та розвиток внутрішніх національних і світових ринків(політики протекціонізму і меркантилізму)
- •26. Торгівля та становлення загальноукраїнського ринку.
- •27.Суть промислового перевороту та його наслідки
- •28.Особл.Промисл. Перевороту в Англії
- •29.Особл.Промисл.Перевороту у Франції
- •30.Особл.Пром.Переворот в Німеччині
- •32.Виникнення класичної політичної економії в Англії та Франці
- •33.Економічне вчення фізіократів
- •34.Економічне вчення а.Сміта і Давіда Рікардо
- •35.Економ.Теорія Мальтуса,Сеніора,Мілля,Дж.С.Мілля
- •36.Висвітлення особл. Розв.Ринкових відносин у Франції у теоріях ж.Б.Сея,ф.Бастіа
- •37.Марксизм та маржиналізм як два альтернативні напрямки продовження ідеї кпе.
- •38. Роль ліберальної економічної теорії Кері в становленні капіталістичних відносин у країні.
- •40. Маржиналістська революція та її зв'язок зі змінами у світовому господарстві.
- •42. . Американська неокласична школа
- •43.Особливості англійської економіки в період монополістичної конкуренції.
- •45 Промислове зростання німеччини наприкінці 19 ст
- •46.Зародження системи національної політичної економії в Німеччині(ф.Ліст).Історична школа Рошер,Кніс,Гільденбрант.
- •47 Франція на рубежі 19-20 ст причини промислового відставання
- •49.Соціальний напрям політичної економії як передумова появи інституціоналізму
- •50.Австрійська школа еконоічної думки Менгер,Візер,Бем-Баверк
- •51. Промисловий переворот в Україні.
- •56. Подолання економічних наслідків першой світової війни та стабілізація господарства західних країн
- •57. Світова економічна криза 1929-33рр
- •61. Історичні умови суть і виникнення кейнсіанства
- •62. Економіка країн світу в роки другої світової війни. Економічні наслідки війни.
- •63. Економічні перетворення та реформи в зарубіжних країнах в післявоєнній період( 1939-1970)
- •64. Інтеграційні процеси в економіці. «Спільний ринок», як форма економічної інтеграції.
- •66. Монетаризм.
- •67. Теорія економіки пропозиції
- •68. Теорія раціональних очікувань
- •71. Нові індустріальні країни
- •74. Теорія інформаційного суспільства та зміни в господарській практиці
- •75. Німецький неолібералізм,його еволюція та основні теорії
- •76. Теорії транзакційних витрат теорема Коуза
- •77. Народне господарство України під час першої світової війни и громад.Воєн (1914-1920рр)
- •78. Воєнний комунізм
- •79. Неп у сільському господарстві
- •80. Індустріалізація і колективізація
- •81 Економічне становище західноукраїнських земель у міжвоєнний період
- •82.Криза сталінської тоталітарної системи та спроби її реформування.
- •84. Спроба запровадження економічних важелів у радянську економічну систему та їч теоретичне обґрунтування
- •Держприймання
- •[Боротьба з «нетрудовими доходами»
- •[Ред.] Закон «Про трудові колективи»
- •Введення госпрозрахунку
- •Економічна криза
- •86. Проголошення державного суверенітету та створення передумов формування націанальної економіки
- •87. Перехід від командно-адміністративної до ринкової ек-ки та способи його обгрунтування в екоомічній літературі.
- •88. Сучасній етап розвитку української економічної думки
30.Особл.Пром.Переворот в Німеччині
Німеччина вийшла на шлях капіталістичного розвитку пізніше, ніж Англія та Франція. Промисловий переворот тут розгорнувся лише в другій половині XIX ст. Найважливішою причиною такого відставання була наявність феодальних середньовічних порядків в сільському господарстві, збереження цехів у промисловості та політична роздрібненість країни.
На відміну від Англії та Франції, становлення суспільства нового типу в Німеччині відбувалося не революційним, а еволюційним шляхом. Середньовічні порядки: панування феодального землеволодіння та повинності селян ліквідовувалися поступово, шляхом реформ. Навіть після революції 1848 р. у Німеччині зберігалася феодальна монархія і політична та економічна влада великих землевласників-юнкерів. Щоправда, монархія стала обмеженою, і деякі політичні права отримала національна буржуазія.
Запізнення промислового перевороту було зумовлене ізольованістю країни від світових торговельних шляхів, відсутністю ласного флоту. Політичне роздрібнені німецькі держави будували свою власну економічну політику. Кожна з них мала власні гроші, метричну систему, митні кордони і норми господарського законодавства, які гальмували створення єдиного національного рднку. Основні промислові райони країни — Прусько-Сілезький, Саксонський і Рейнсько-Вестфальський — були-економічно слабо зв'язані між собою.
У Німеччині довгий час панувало середньовічне ремісниче виробництво, основною формою якого були цехи. Мануфактури появилися у кінці XVIII ст., і були розташовані, як правило, у сільській місцевості. Панування міських цехів було підірване німецьким законодавством лише у 60-их роках XIX ст. Ремісниче виробництво було малоефективним. Промислова продукція не була конкурентоспроможною на зовнішньому ринку. Більше того, внутрішній ринок країни заполонили дешеві вироби французької та англійської фабрично-заводської промисловості. Німеччина в першій половині XIX ст. була аграрним придатком промислове розвинутих Англії та Франції.
Перші парові машини в німецькій промисловості знайшли застосування у 30-их роках XIX ст. Проте їх було небагато —у 1837 р. у промислове розвинуті й Сілезії працювало всього 8 парових двигунів (у той же час на бавовняних фабриках Ланкашира (Англія) діяло 714 парових двигунів.
Промисловий переворот прискорюється у 50-60-их роках, коли німецька промисловість переходить від мануфактурної стадії до фабрично-заводської. Впродовж 60-их років різко збільшується загальна потужність парових двигунів. Особливо високими темпами розвивається важка промиловість.
Особливістю запізнілого промислового перевороту в Німеччині було те, що він базувався на основі вітчизняного машинобудування, на власних інженерно-технічних досягненнях. У Німеччині відразу будувалися величезні на той час машинобудівні підприємства, оснащені найновішим обладнанням. Саме це забезпечило небачені у XIX cт. темпи промислового виробництва. Структура німецької фабричної промисловості теж вигідно відрізнялася від англійської та французької. У Німеччині було здійснено ряд винаходів (барвники), внаслідок чого почала успішно розвиватися хімічна промисловість.
Боротьба за об'єднання Німеччини та підготовка до війни із Францією стали важливим стимулом промислового зростання країни у 50-60-их рр. У зв'язку з цим прискореними темпами розвивалася воєнно-промислова база, в якій особливу роль відігравали сталеплавильні, артилерійські заводи Крупна (Рейнська область). Велике значення надавалося залізничному будівництву, яке набуло загальнонаціонального характеру, ліквідувало економічну розрізненість країни, сприяло консолідації внутрішнього ринку.
Господарському піднесенню та прискоренню промислового перевороту сприяв також митний союз німецьких держав (1867 р.), який очолювали союзна митна рада і митний парламент. Ця господарська організація немало спричинилася до пізнішого політичного об'єднання держави.
31.два напрямки розвитку (рев.і.еволюційний)сільського господарства США,Японії,Європейських країн
Для європейських аграрних відносин у XIX — на початку XX ст. визначальним було збереження великого землеволодіння. Сільське господарство Великобританії розвивалось на фермерській основі. Фермери орендували у лендлордів землю, господарювали на ній, використовуючи найману робочу силу. У Франції сільське господарство розвивалося на основі парцелярного землеволодіння. Протягом XIX ст. йшов повільний процес концентрації земельних володінь і одночасного зростання кількості парцелярних господарств. Формувалося фермерствоБула поширена як | "чиста" (капіталістична) оренда, так і дольщина, коли землю брали під заставу. В кінці XIX ст. селяни сплачували у лихварям щорічно 2 млрд фр., значна частина їх була номінальними власниками землі. Селянське господарство залишалося провідною галуззю французької економіки. В 1912 p. у ньому було зайнято 40 % населення, а в промисловості — 36 %. Сільськогосподарська продукція протягом XIX ст. збільшилася в 2,5 раза і за вартістю перевищувала промисловуПроте порівняно з іншими європейськими країнами рівень розвитку сільського господарства був низьким. Врожайність підвищувалася повільно. Механізацію, агротехніку запроваджували лише у великих господарствах. Перед війною Франція за врожайністю пшениці посіла десяте місце в світі. В окремі роки імпорт сільськогосподарської продукції перевищував її експорт. Торгова неспроможність селян гальмувала розвиток внутрішнього ринку. У Німеччині на той час було два типи розвитку аграрних відносин. Для східних районів характерним був юнкерський шлях аграрної еволюції. У північних та південно-західних районах і в Баварії, де засилля юнкерського землеволодіння було меншим, розвивалися селянські та фермерські господарства. У США перша половина XIX ст. — це період утвердження фермерського господарства як пануючої форми землеволодіння. Після війни за незалежність і в ході освоєння Заходу державний земельний фонд значно зріс. Внаслідок боротьби за демократизацію аграрного законодавства поліпшилися умови продажу землі, але залишалося скватерство — система вільного займу земель, яка була санкціонована в 1841 p. На Півдні зберігалося плантаційне рабовласницьке господарство, що спеціалізувалося на вирощуванні бавовни.. Розвивалася оренда землі. На Заході орендарями були 15—20%, на Півдні — до 40% землевласників. Зерновий напрям був визначальним для сільського господарства. Серед технічних культур переважала бавовна. Важливе місце займало молочне і м'ясне тваринництво. Розвиток техніки сприяв механізації сільського господарства. В 1850 p. у США виготовлялося 250 різних модифікацій залізних плугів. У 1860 p. на полях працювало 250 тис. молотарок, у 1911 p. — 17 тис. тракторів з паровими двигунами. Щорічні витрати на машини і обладнання для сільського господарства зросли за останню третину XIX ст. на 424,4 млн дол. Будували польові залізниці, створювали систему елеваторів. Застосовували мінеральні добрива, обсяг яких збільшився за 1900—1914 pp. у 2,7 раза. Найману робочу силу використовувала половина американських ферм. Отже, аграрні відносини в США розвивалися в умовах панування фермерського господарства, що було тісно пов'язане з ринком. Це сприяло піднесенню продуктивності та інтенсивності праці, розвитку механізації, агрокультури, використанню найманої робочої сили. Для розвитку сільського господарства Японії велике значення мала земельна реформа 1872—1873 pp. Було анульовано феодальне право і утверджено буржуазну власність на землю. Селяни — спадкові держателі землі отримали її у власність, а селяни, які дали землю в заставу, втратили її на користь своїх кредиторів. З селянського землеволодіння було вилучено до третини орної землі. 70 % селян залишилися мало- та безземельними, орендували землю за умови сплати 65—70% врожаю. Общинні землі були проголошені державними, а пізніше продані поміщикам. Податок, що раніше збирали з врожаю, був замінений на єдиний поземельний податок, який сплачували у грошовій формі. Він становив 50% вартості середнього врожаю. Землю обробляли вручну. Погано розвивалося тваринництво. Перед війною Японія була аграрно-індустріальною країною, 60 % населення якої займалося сільськогосподарським виробництвом. Отже, у XIX — на початку XX ст. розвиток сільського господарства в США, Японії та європейських країнах відбувався двома шляхами: революційним (з переходом на індустріальну основу) та еволюційним, або поступовим переростанням господарств з феодальних у фермерські. |