6.3. Платіжні інструменти у безготівкових розрахункам

Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюють зазвичай, у безготівковій формі через банк, що визначено "Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", яка затверджена постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 р.

Безготівкові розрахунки проводять з використанням платіжних інструментів у формі:

• меморіального ордера;

• платіжного доручення;

• платіжної вимоги-доручення;

• платіжної вимоги;

• розрахункового чека;

• акредитива;

• банківських платіжних карток;

• інкасових доручень;

• векселів.

Підприємства вільно вибирають форми розрахунків, закріплюють їх в договорах, угодах чи окремих домовленостях.

Для проведення розрахунків в платіжних документах потрібно проставити номери рахунків партнерів, назви банків та їхні коди, іденти­фікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і орга­нізацій України. В документах суми платежу вказують цифрами та літерами, зазначають мотив для перерахування чи отримання грошей (номери та дати договору, товарно-транспортних документів, найме­нування товарів та послуг тощо), роблять підписи особи платників, зразки яких є в банку, та ставлять печатку на першому примірнику, на підставі якого банк проводить списання грошей з рахунку платника.

Розрахункові платіжні документи виписують з використанням технічних засобів (або під копіювальний папір) у кількості примірників, потрібних банку та усім сторонам, які беруть участь у розрахунках. Виправлення і підчистки у розрахункових документах недопустимі. Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до Панку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних документів.

Факт списання коштів з рахунку платника документально оформляють меморіальним ордером для:

• часткової оплати розрахункових документів;

• документального підтвердження операцій з перерахування з бан­ківських рахунків на користь клієнтів-одержувачів унесених у касу банку коштів;

• перерахування коштів, зарахованих на рахунок "Кредитові суми до з'ясування";

• перерахування банком коштів для вжиття заходів щодо виконання рішення (ухвали) суду;

• виконання банком платіжних доручень платника в довільній формі; перерахування банком коштів при закритті акредитива.

Меморіальний ордер — розрахунковий документ, складений за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, внутрішньобанківських операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Найбільш поширені розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника банку, що його обслуговує, про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Платіжне доручення виписує платник для перерахування визначеної суми зі свого рахунку на рахунок одержувача. Платник подає платіжне доручення в банк, який його обслуговує. Воно приймається до виконання протягом 10 днів з дати заповнення тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту.

Платіжні доручення застосовують для здійснення платежів:

• за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

• у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством України та/або обумовлено в договорі;

• для завершення розрахунків за актами звірення взаємної заборгованості підприємств;

• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їхні рахунки, відкриті в банках;

• для сплати податків і зборів, обов'язкових платежів до бюджетів та/ або державних цільових фондів;

• в інших випадках відповідно до укладених договорів та законодавства України.

Перерахування коштів (крім сплати податків і зборів) повинно мати підставу, підтверджену документами, якими можуть бути: договір, акт виконаних робіт, накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, лист, наказ тощо.

Для заповнення платіжного доручення потрібно знати таку інформацію про одержувача: найменування одержувача і його код, назву банку, його місцезнаходження і код (МФО), номер рахунку одержувача. Про себе платник записує аналогічні дані.

Виписані платіжні доручення нумерують порядковим номером і початку року і реєструють у журналі.

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунку на рахунок отримувача;

Цей документ складається з двох частин:

• верхньої вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

• нижньої доручення платника банку, що його обслуговує, про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перера­хування її на рахунок отримувача.

Верхню частину вимоги-доручення оформляє отримувач коштів і передає безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Примусове списання коштів з рахунків банки виконують на підставі рішення суду по платіжних вимогах.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до банку, що його обслуговує, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми грошей з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу. Перший примірник вимоги залишається в банку, другий - у платника, а третій - в одержувача коштів.

Розрахунки чеками здійснюють між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами. Розрахунковий чек є письмовим розпорядженням чекодавця банкові, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану у чеку суму.

Для одержання чекової книжки підприємство подає у банк заяву за встановленою формою, а також платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавця - юридичної або фізичної особи, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. При виданні чекової книжки банк зазначає в ній ліміт — граничну суму платежу.

Чекодавець реєструє видані чеки на спеціально відведених сторінках у кінці чекової книжки, де вказує: дату виписки, номер чека, кому видано чек та на яку суму, залишок ліміту за чековою книжкою.

Чекодержатель здає у банк чеки разом з трьома примірниками реєстру чеків - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках - якщо рахунки відкриті в різних банках. Якщо чекодавця і чекодержателя обслуговує один банк, то після перевірки правильності складання чеків та реєстру банк зараховує кошти на рахунок чекодержателя на підставі реєстру чеків і залишає у себе перший примірник цього реєстру. Якщо клієнтів обслуговують різні банки, то банк чекодержателя другий і третій примірники реєстру інкасує до банку-емітента, який списує кошти з чекодавця і після цього банк, що обслуговує, зараховує їх чекодержателю.

Акредитив є грошовим зобов'язанням банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь отримувача коштів за договором, за яким банк, що відкрив акредитив, може здійснити постачальникові платежі або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення документів, передбачених в акредитиві. Акредитив відкриває платник (покупець). Для цього він подає в свій банк (банк-емітент) заяву. Акредитив відкривають на відповідний строк у межах 15 днів. Оплату постачальникові здійснюють через акредитив після відвантаження товарів і пред'явлення платіжних документів згідно з умовами реалізації акредитива. Отже, оплата через акредитив гарантує постачальникові (бенефіціару) своєчасне надходження грошей за відвантажені товари. Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні, що повинно бути вказано на кожному акредитиві, Якщо такої вказівки немає, то акредитив є безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (юридична особа, на користь якої виставлений акредитив).

Безвідкличний акредитив може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого був відкритий акредитив.

Акредитив відкривають для розрахунків тільки з одним постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивом встановлю­ють у договорі.

Для одержання грошей за акредитивом після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає реєстр документів та передбачені умовами акредитива документи виконуючому банку, який їх ретельно перевіряє і здійснює платіж.

Останнім часом набула поширення форма безготівкових розрахунків із застосуванням платіжних банківських карток.

Порядок розрахунків із застосуванням платіжних банківських карток визначено Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їхнім застосуванням, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України № 137 від 19 квітня 2005 р.

Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Фізичні і юридичні особи можуть проводити розрахунки за продукцію, товари, роботи, послуги шляхом застосування платіжних карток.

Первинними документами, що підтверджують розрахунки за операціями з використанням платіжних карток є сліп, квитанція торговельного термінала, чек банкомата, чек касового апарата, виписка з карткового рахунка.

У зовнішньоекономічній діяльності застосовують розрахунки інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

При розрахунках за інкасо банк-емітент за дорученням і за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійснює дії щодо отримання платежу від платника. Інкасове доручення може бути оформлене платіжною вимогою, розрахунковим чеком та іншими розрахунковими документами.

Розрізняють два типи інкасо:

а) чисте інкасо - інкасо фінансових документів, зокрема, векселів,

чеків, які не супроводжуються комерційними документами;

б) документарне інкасо - інкасові операції здійснюють з фінансовими і комерційними документами, які включають комерційний рахунок, повний комплект чистих боргових коносаментів, страховий поліс, сертифікат походження, дублікат залізничної накладної, пакувальний лист, ваговий лист, вантажну митну декларацію, поштову квитанцію, авіаційну накладну та інші документи. Форма розрахунків "інкасо" більш вигідна покупцю, який оплачує твар і одночасно його одержує. Для продавця є ризик невикупу товарних документів після відправлення товарів імпортерові.

Векселі використовують, коли потрібно провести відстрочення платежу або оперативно здійснити фінансову операцію. Вексель (нім. Wechsel - обмін) - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця оплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю).

Векселі видають лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів України, Національного банку України та Кабінету Міністрів України. Векселі використовують також для здійснення розрахункових операцій тоді, коли у платника тимчасово немає платіжних засобів.

Випускають простий і переказний векселі.

Векселедавець виписує простий вексель векселедержателю, який через обумовлений час пред'являє його до оплати.

У разі використання переказного векселя беруть участь щонайменше три особи: векселедавець, векселедержатель і платник. Векселедавець видає переказний вексель векселедержателю, а платник повинен сплатити індосанту (векселедержателеві, що придбав вексель за надписом) визначену суму.

Заборгованість по розрахунках з покупцями, замовниками та іншими дебіторами, забезпечену одержаними векселями, обліковують на рахунках 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи", субрахунку 182 "Довгострокові векселі одержані", 34 "Короткострокові векселі одержані". Аналітичний облік ведуть за кожним одержаним векселем.

Під час одержання векселя від покупця роблять запис: дебет рахунків 18 або 34, кредит рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" або 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Нарахування заборгованості за реалізовані товари відображають за дебетом рахунків 36, 37 і кредитом рахунку 70 "Доходи від реалізації". У міру надходження грошей за вексель на підставі виписки банку їх записують у дебет рахунку 31 "Рахунки в банках" і кредит рахунків 18 або 34.

Заборгованості по розрахунках з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами, забезпечені виданими векселями, обліковують за рахунками 51 "Довгострокові векселі видані" або 62 "Короткострокові векселі видані". Аналітичний облік ведуть за кожним виданим векселем. При виданні векселів роблять запис: дебет рахунків 63, 68, кредит рахунків 51, 62.

Витрати у вигляді договірних відсотків за відстрочку платежу векселедавець записує за кредитом рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями" і дебетом рахунку 95 "Фінансові витрати". Погашення заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображають по дебету рахунків 51, 62 і кредиту рахунку 31.

Куплені підприємством векселі (за вартістю придбання) записують за дебетом субрахунку 352 "Інші поточні фінансові інвестиції" і кредитом рахунку 31.

За умови виникнення взаємних зобов'язань між боржниками і кредиторами можлива форма безготівкових розрахунків шляхом здійснення заліку взаємної заборгованості. В такому разі складають акт звірення взаємних заборгованостей, після чого на суму зустрічних вимог проводять взаємозалік.

Підприємства можуть проводити розрахунки шляхом періодичного заліку взаємних заборгованостей, про що зазначають у договорах.

Погашення боргових зобов'язань, що виникли між двома сторонами як за реалізовану продукцію (товари, робота, послуги), так і. від іншої діяльності, може здійснювати третя сторона за взаємною згодою всіх сторін.