72.Провідні тенденції соціально-економічного розвитку незалежної України (1991-2012). Реформи та їхні наслідки

Проголошення незалежності Української держави поставило багато проблем в державотворенні, поліпшенні соціально-економічного становища народу .

Актуальність теми:

Політичний аспект:демократизація суспільства,розбудова держави,створення демократичних інституцій.

Культурний: Початок національного та культурного відродження. Слабка фінансова підтримка держави негативно вплинває на культурний розвиток- «відплив умів», комерціалізація культури та підсилення впливу закордонної масової культури.

Міжнародний :від вирішення економчного питання сьогодні залежить цілковите інтегрування у європейське та світове співтовариство.

Ментальний аспект:проблема спадщини-антимодерна ментальність,консерватизм.

Соціальний аспект:тенденції,що йдуть від Заходу.Конфлікт між «традицією» деспотизму,рабства.

Економічний аспект:спроби зясувати причини відсталості злежності країни.Зміна економічної моделі країни, поняття якої характеризується співвідношенням форм власності та заснованих на них секторів економіки, ринкових механізмів і державних важелів регулювання економіки, лібералізованості та соціальної орієнтованості економіки тощо. Власної економічної моделі Україна поки що не має.

Етапи:

І.Умови падіння виробництва-перехід від адміністративно командної до ринкової –альтернативи ринку немає.(1 п. 90-х рр.) У березні 1992 р. Верховна Рада України прийняла “Основи національної економічної політики України”, що було наступним кроком на шляху розбудови національної економіки. “Основи” містили цілий ряд заходів, як то: роздержавлення, приватизацію, структурну перебудову та модернізацію промисловості.Як наслідок:катастрофічне падіння основних економічних показників. за 1991—1993 рр.національний дохід України скоротився на 39 %. Україна стала лідером серед інших країн за обсягами дефіциту державного бюджету.Надзвичайно знизився і життєвий рівень населення, його купівельна спроможність у 1994 р. зменшилася порівняно з 1991 майже у п’ять разів.

ІІ.Поступове піднесення-суттєве зростання темпів приватизації; істотне уповільнення темпів спаду виробництва(2 п.90-х-кін.2004 р.) Проведено й аграрну реформу, головною ознакою якої була приватизація землі. Але стан справ у агропромисловому комплексі України залишається ще досить складним. Проте невміле керівництво сільськогосподарськими підприємствами в процесі аграрних реформ, перехідні відносини власності й господарювання посилили негативні тенденції. Зменшення розмірів спаду виробництва, суттєве зниження інфляції, стабілізація валютного курсу українського карбованця, зростання доходів і заощаджень населення в 1996 р.створили належні умови для проведення грошової реформи. У цілому економічна політика зазначеного етапу є, по суті, комбінацією монетаристських та адміністративних заходів (“адміністративний монетаризм” або “монетаристське адміністрування”). Наступні роки показали, що використання монетаристських методів керівництва економікою не змогло забезпечити швидкий та ефективний вихід української економіки з кризи, хоча й дало деякі позитивні результати.

ІІІ.Світова економічна криза-впав попит на металургію(з 2008р.)Соц.забезпечення-пенсійна реформа.Економіч.ситуація залишається складною-потребує подальшого проведення реформ.

Висновок: Отже, перед молодою Українською державою стоять надзвичайно складні й важливі завдання в сфері економіки. Сам процес економічної трансформації відбувається в Україні вкрай непослідовно та суперечливо. Затягування реального реформування, задекларованого ще у 1992 р., призвело не лише до погіршення економічного стану країни, а й до негативного сприйняття самої його ідеї. Результати соціологічних обстежень останнього часу, говорять про те, що для все більшої частини населення пострадянських держав цінності демократичних реформ поступово втрачають свою привабливість.