6.Суспільство та культура скіфів: головні особливості.

У наш час відомостей про скіфів майже не залишилось, через те, що ця нація належала до безписемних народів. Отже на сьогоднішній день ми бачимо їх очима греків, які описали і таким чином зберегли для нас цю культуру.

Назва „скіфи” (походить від дієсл. „сердитися”, або імені Скіфа – сина Геракла) була запозичена з античних джерел. Самі скіфи називали себе „сколотами” (від імені царя Сколота).

Серед теорій походження виділяють три основні:

центральноазіатська(О.І. Тереножкін, теза відсутності культурної наступності між населенням Причерномор’я до скіфських і скіфських часів), середньоазіатська (М.І. Артамонов, предки скіфів – племена зрубної культури, але формування тріан відбулося не на місцевій основі) і автохтонна або місцева(Б. Н. Граков, предки скіфів – племена зрубної культури, що проникли на Причерномор’я з Поволжя десь у середині II тисячоліття до н. е. ).

Найпоширенішою етнічною версіею є версія, що скіфи належали до іракомовних народів і були прямими нащадками індоєвропейців. Судячи з описань, що збереглися, скіфи були типовими європеоїдами.Суспільство скіфів поділялося на касти. Існувала особа форма общинного рабства. Скіфи так і не створили держави, виною чому може бути мобільність кочівників і пов’язана із цим політична слабкість їх правителів.

Головна особливість традиційної культури скіфів – скіфська тріада – зброя, збруя (основний рід зброї – лук), витвори звіриного стилю. Але через причорноморські міста-держави культура древніх греків поширювалася вглиб території сучасної України. Скіфи швидко втрачають ранні скіфські речі той пласт фантастичних образів, який пов'язаний з мистецтвом Переднього Сходу! Вже в ранньоскіфських пам'ятках з курганів Північного Причорномор'я (VI-V ст. до н. е.) він зникає зовсім: там скіфське мистецтво приходить в зіткнення з мистецтвом Греції.

Освоєння елліністичної культури стало фатальною помилкою для скіфів. Приваблені багатством і витонченістю, вони перетворилися на націю споживачів і втратили бойовий дух, що згодом привело до занепаду скіфської культури.

Актуальність:

- Мовний аспект – назви річок Дон, Дніпро, Дністер, Дунай мають іранське походження; історичні назви „анти”, „Русь”; фрикативне „г” – має скіфські корені.

- Ментальний аспект (архетип свідомості; тяга до надбання інших народів; терпимість до іноземців; невміння цінувати власні традиції і надбання)

- Культурна спадщина (історичні знахідки)

7. Суспільство та культура сарматів: загальна характеристика

Вступ

Сарматами називають споріднені зі скіфами кочові іракомовні племена скотарів, що вживалася еллінськими й римськими істориками. Вони поділяються на: сіраків,аорсів,язигів,аланів.

Актуальність вивчення теми полягає у необхідності для народу знати історичне коріння своєї держави. Усвідомлення себе як держави з багатим історичним минулим повинне допомагати свідомим громадянам створювати демократичну й економічно розвинену країну. Також актуальність теми полягає в обрядовому аспекті. Ми успадкували деякі звичаї та елементи обрядовості у попередніх народів і вивчення теми допомагає розібратися у цьому питанні. Серед аспектів актуальності можна виділити етнічний аспект, бо якщо сарматські племена проживали на території України,це може свідчити про їх, як про давніх українців.

Основна частина

Життя,культура,звичаї та історія сарматів

Майже протягом 400 років, від 2ст. до н.є. до 2ст. н.є., у степах Північного та Східного Причорномор'я панували сармати, які прийшли з Волги. Спочатку вони мирно змішувалися з такими ж іраномовними скіфами, а також греками, що жили у Північному Причорномор'ї. Проте під тиском ворожих племен зі сходу сармати ставали дедалі агресивнішими. Зрештою вони підкорили скіфів, поглинувши у своїй масі велике число простого люду. Як і всі кочові володарі українських степів, сармати становили не єдине однорідне плем'я, а слабо пов'язаний союз споріднених і часто ворогуючих між собою племен, таких як язиги, роксолани та алани. Кожне з цих сарматських племен прагнуло до панування на Україні. Оскільки намагання ці співпали з тривалими й всеохоплюючими переміщеннями племен, що називаються Великим переселенням народів, і оскільки Україна знаходилася у центрі цих безладних міграцій, сармати часто суперничали з іншими племенами та, бувало, навіть поступалися їм владою. Нарешті, у IIст. н.є., їх остаточно знищили страшна навала гуннів зі сходу, наскоки германських готів і вперта оборона римлян на заході.

З наявних нині розрізнених даних про сарматів випливає, що за своїм зовнішнім виглядом і способом господарювання вони нагадували скіфів, а також інших іраномовних кочовиків. Один сучасник так описував аланів: «Вони високі на зріст, вродливі і світловолосі, а лють в їхніх очах вселяє жах». Носили вони довгі просторі штани, шкіряні камізельки, взуття з м'якої шкіри та шапки. Основними продуктами харчування були м'ясо, молоко та сир. Жили вони у шатрах, що напиналися на дво- чи чотириколісні вози. Особливо вражає у сарматів та велика роль, яку відігравали в їхньому суспільстві жінки. Переказуючи легенду, за якою сармати походять від союзу амазонок зі скіфами, Геродот повідомляє, що сарматські жінки жили як колись амазонки: вони полювали верхи, брали участь у війнах нарівні з чоловіками, а також одягалися, як чоловіки. Дані археології свідчать про те, що сарматських жінок ховали разом зі зброєю і що вони нерідко виконували функції жриць.

Коли війна не могла задовольнити всіх матеріальних потреб, сармати торгували. їхні каравани мандрували у найдалиші краї, з яких везли до Танаїсу - сарматської столиці, розташованої на р. Дон, китайський шовк, кавказький кришталь, напівкоштовне каміння з Ірану та Індії. На думку Страбона, грецького географа та історика, контакти з греками й римлянами завдали сарматам більше шкоди, ніж добра. «Наш спосіб життя зіпсував цих людей, поширивши серед них такі пороки, як пристрасть до розкошів і плотських утіх, негідні прагнення, задоволення яких робить їх дедалі ненажерливішими». Незабаром на зміну сарматам прийшли інші кочовики, але сармати були останнім індоєвропейським народом, що з'явився зі сходу. Після них Євразійські степи майже на ціле тисячоліття стануть володіннями тюркських народів.

Висновки

Археологічні розкопки,писемні джерела свідчать про те, що серед народів, які колись населяли землю України, першими на шлях державотворення в І тисячолітті до н.е. стали кочові племена Північного Причорномор'я - скіфи, сармати та ін.

Скіфи мали високу матеріальну культуру, істотно вплинули на хліборобське населення лісостепової України. Торговельні і дружні зв'язки, яки вони мали з іншими племенами та греками-колоністами сприяли розвиту торгівлі та ремесел. Це прискорило формування станово-класового суспільства, сприяло зародженню державної традиції.