71. Проголошення незалежності України в контексті геополітичних та етнополітичних змін в Європі. Провідні тенденції політичного розвитку незалежної України (1991-2012)

Актуальність:

Економічний аспект: Геополітичне положення України в Європі та її вплив на геополітичну ситуацію в цій частині світу залежить від подолання нею внутрішньої соціально-економічної кризи.

Міжнародний: поглиблення інтеграції.Входження до таких систем разом із цивілізованими країнами Заходу покращить геополітичний клімат у Європі і становище України як незалежної держави, оскільки територіальні претензії до неї стануть відповідно і претензіями до дружніх їй держав.

Політичний аспект:демократизація суспільства,розбудова держави,створення демократичних інституцій.

Верховна Рада України 24 серпня 1991 р. проголосила незалежність України і утворення самостійної держави Україна, територія якої є неподільною і недоторканною. На референдумі 1 грудня 1991 р. український народ висловився за незалежність своєї Батьківщини, підтвердивши рішення найвищого органу країни.

Геополітичне значення утворення незалежної Української держави для всієї Європи дуже велике. З´явилася ще одна демократична країна у цій частині світу. Величезний людський та економічний потенціал, науково-технічні можливості, найбільша за площею територія, працьовитий і освічений народ, значні природні багатства тощо — все це висуває Україну в потенційні лідери європейської спільноти держав. Із проголошенням незалежності Україна почала брати активну участь у міжнародних відносинах як повноправний суб'єкт міжнародного права. Основні принципи зовнішньої політики України визначені в Декларації про державний суверенітет України (1990), ухвалених Верховною Радою «Основних напрямках зовнішньої політики України» (1993), в Конституції України (1996).

Основна причина недосконалості політичної системи полягає в тому, що політичні сили керуються у своїй діяльності не правовими нормами, а груповими інтересами. Коли та чи інша політична партія порушує свої програмні засади і статутні норми, вона не зможе на рівні державних органів твердо дотримуватися правових процедур. Правовий прогрес залежить від правової культури суспільства, розгортання конкуренції, становлення середнього класу, для якого правовий хаос несумісний з нормами буття.

Проаналізувавши функції сучасної політичної системи в Україні, можна визначити її типологічні ознаки. З погляду формаційного підходу, політична система України є посткомуністичною, де в еклектичній формі поєднуються елементи старої командно-адміністративної, мафіозної та сучасної демократичної систем. Політична система в Україні лише частково забезпечує реалізацію своїх функцій, оскільки її інститути не зазнали глибокої трансформації у сучасну плюралістичну політичну систему, не спрацьовують саморегулюючі механізми ринкової економіки і громадянського суспільства.

Висновок: парадокс геополіт.ситуації полягає у тому, що сучасна Україна у швидкості знищення українців майже не поступається тому ж СРСР. Після здобуття незалежності у 1991 році Україна втратила більше шести мільйонів населення, українці перетворилися на глобалізоване безетнічне суспільство, а їхні національні та соціальні інтереси фактично не були пріоритетом як у зовнішній так і у внутрішній політиці України. Пояснити цей парадокс можна лише фактом ведення проти українців прихованої війни з боку різних складових системи у 1991–2012 роках. Кінцевою метою даної війни є розширення системного збиткового інформаційного простору і ліквідація процесу національної ідентифікації, фактично, знищення українців як нації,про це свідчиь і далека недосконалість сучасної політичної ситуації.