70. «Перебудова» в Україні: задум, реалізація та наслідки.Чорнобильська катастрофа 1986 року та її історичне значення.

Актуальність:

Історичний аспект:Необхідність переосмислення накопичених за двадцять років знань та їх інтерпретації,всебічне осмислення місця Чорнобильської катастрофи у новітній історії України,визначенні її впливів на стан суспільства та дії влади.

Політичний,економічний: українці й досі відчувають на собі наслідки політики «перебудови» і Чорнобильської катастрофи.

Початок«ПЕРЕБУДОВИ». ЧОРНОБИЛЬСЬКА катастрофа

Період 1985—1991 рр. став останнім в історії СРСР і УРСР. У 1985 р. Генеральним секретаремЦК КПРС був обраний М. Горбачов, за ініціативою якого в СРСР почалася «перебудова». «Перебудова» — курс на системну модернізацію радянського суспільства,проголошений новим керівництвомКПРС на квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС і підтверджений на ХХVІІ з’їзді КПРС (1986 р.).Перебудова передбачала докорінні зміни в економічному, політичному й культурному житті суспільства: прискорення соціально-економічного розвитку, демократизацію суспільства, розширеннягласності, підвищення рівня життя народу, проголошення «нового мислення» у міжнародних відносинах,припинення «холодної війни».Початок перебудовчих процесів в Україні збігся з аварією на Чорнобильській АЕС, яка відбулася 26 квітня 1986 р. Від Чорнобильської катастрофи постраждали 3,5 млн чоловік, 73 тис. Стали інва-

лідами. Забрудненими радіацією виявилися 10% території України, особливо Київська, Чернігівська,Житомирська області. Сумарні витрати України на ліквідацію аварії досягли на момент закриття ЧАЕС у 2000 р. 130 млрд доларів. Влада прагнула приховати від населення сам факт аварії, а коли це не вдалося — наслідки Чорнобильської катастрофи.

Перебудовчі процеси в Україні гальмувалися партійним керівництвом на чолі з першими секретарями ЦК КПУ В. Щербицьким (1972—1989 рр.), В. Івашком (1989—1990 рр.), С. Гуренком (1990—1991 рр.), які на словах декларували відданість «перебудові», а фактично чинили спротив горбачовському курсу. Прагнення відмежуватися від перебудовчих процесів призвело до падіння авторитету Компартії України серед населення й виходу комуністів із її лав.

Причини Перебудови

• Стагнація в економіці, наростання науково-технічного відставання від Заходу, провали в соціальній сфері.

• Політична криза, яка виразилася у розкладанні керівництва, в його нездатності забезпечити економічний прогрес, у зрощенні партійно-державної номенклатури з ділками тіньової економіки та злочинністю, що призвело до формування в середині 1980-х рр. стійких мафіозних угруповань.

• Апатія та негативні явища в духовній сфері суспільства.

• Прихід до керівництва країни молодих політиків (М. С. Горбачов, М. І. Рижков, О. М. Яковлєв, Е. А. Шеварнадзе), які не тільки прагнули до зміцнення своєї влади, а й виступали за оновлення держави та суспільства.

«Чорнобиль»як символ,уособлення тодішньої влади:катастрофа не природня,а отже має свої страшні причини і наслідки.

Ситуацію в країні збурила також Чорнобильська катастрофа, що сталася 26 квітня 1986, коли вибухнув один з реакторів Чорнобильської атомної електростанції. Тисячі квадратних кілометрів території Білорусії, України і РРФСР виявилися зараженими, а десятки тисяч людей піддалися радіоактивному опромінюванню; багато хто з них згодом померли від променевої хвороби. На ліквідацію наслідків цієї аварії державі довелося витратити десятки мільярдів рублів. Катастрофа мала далекосяжні політичні наслідки. Керівництво країни відразу не повідомило про справжні масштаби трагедії, чим сприяло збільшенню числа її жертв ;створювалася мертва зона мовчання про те що насправді відбувалося у Чорнобилі та навколо нього.Хоча в Москві вже наступила горбачовська гласність і перебудова!. Це стало приводом для потужної громадської критики соціалістичної системи.

Аварія на Чорнобильській АЕС стала поштовхом до пробудження українського суспільства, оскільки яскраво висвітлила колоніальне становище України: рішення про замовчування справжніх наслідків катастрофи приймалися саме в Москві. (Усвідомлення трагічної залежності від московського центру яскраво простежувалося навіть у тодішніх сумних жартах: "Алло, алло! Це говорять з Чорнобиля! Москва, так? Скажіть, будь ласка, як у нас справи?"; "Що таке мілірентген? Це рентген, який пройшов через московську телевізійну програму "Время"), Поступово, із загостренням почуття критицизму, українці зосередились і на інших вадах суспільного життя.

Історичне значення Чорнобильської катастрофи:1.аварія на ЧАЕС не стала предметом глибокого історичного дослідження.Отже, конкретно-історичне вивчення подій, пов’язаних з Чорнобильською катастрофою, продовжує залишатися актуальним.2. екологічні наслідки.3. Медичні наслідки.4. відступ окремих членів суспільства на всіх його щаблях від морально-етичних норм людського буття..5. Внутрішньополітичні проблеми, породжені катастрофою, для незалежної України полягають в необхідності концептуального вирішення на політичному та організаційному рівнях цілого комплексу питань, спрямованих на подолання наслідків, і в першу чергу, створення законодавчого поля для визначення статусу територій, їх мешканців, обсягу компенсацій, пільг та виплат, соціальної підтримки постраждалих та їх обліку.6.набули широкого міжнародного резонансу, покликали до життя активну співпрацю світового співтовариства, спрямовану на їх мінімізацію.7.Значний вплив на суспільно-політичний стан української спільноти в умовах нерозв’язаних фізико-технічних проблем, породжених техногенною катастрофою8. Загальноцивілізаційний урок, який отримало людство в результаті ЧК.

Висновок: Керівництво країни на чолі з Горбачовим поставило перед собою ціль вивести суспільство з колишнього, застійного стану і повести країну до демократії, що своєрідно розуміється. У заявах керівництва того часу можна виявити три потенційно необхідних для здійснення реформи компонента: аналітичний, що містив критику існуючої системи (гасло гласності), перспективний, пояснюючий те, що повинно бути зроблене (гасло перебудови) і тактичний пояснюючий механізми досягнення мети (на різних етапах цю роль грали гасла “прискорення”, “нового мислення” і “демократизації”).