56.Сучасний культ Сталіна в Україні. Причини та форми.

Актуальність:

Внутрішньополітичний:

Чи є нормальним після всіх репресій, зроблених Сталіним і його урядом, поклонятися цій людині тим людям, які його обожнюють, чи може розповісти їм всю правду про цю людину.

Історичний:

Розкриття всієї правди про цю людину.

Причини

На мою думку, головною з причин є та завуальованість правди про цю особу, яка бере свій початок ще ії радянських часів. Адже головною рушійною силою «неосталінізму» є ті бабусі й дідусі, які до сих пір його обожнюють.

Іншою рушійною силою є влада, яка стоїть під впливом Росіі, бо саме в Росії зараз йде повернення до терору в особі Путіна, який вочевидь, є фанатом Сталіна.

Сам термін “неосталінізм” відображає зловісне політичне явище. Перш за все – це система влади. Останній президент СРСР Михайло Горбачов наголошував, що неосталінізм - це варіант сталінського режиму. Без масштабних політичних репресій, але з цькуванням політичних опонентів і тотальним контролем за всім політичним життям країни і будь-якими проявами політичної активності в суспільстві. Іншими словами, якщо російська «мобілізація» стане російською реальністю, тобто, почнеться будівництво (процитуємо ще раз Дмитра Медведєва) «справжньої Росії - сучасної, спрямованої в майбутнє молодої нації», швидше за все, це не буде ГУЛАГ, враховуючи, хоч би те, що Володимир Путін ніколи не повторюється. Але примусова праця, політична реакція, ідеологічний терор, придушення будь-якого інакомислення і «депортація» його в найближче зарубіжжя, судячи з усього, стануть реальністю вже найближчим часом.

Форми

Формами неосталінізму є, насамперед, пам’ятники Сталіну, вихід населення з його плакатами.

 В незалежній Україні традиції сталінізму подекуди збереглися — в травні 2010 року в Запоріжжі на території місцевого обласного комітету КПУбуло відкрите погруддя Йосипа Сталіна, але увечері 28 грудня того ж року, активісти організації «Тризуб» імені Степана Бандери відламали йому голову.

7 травня 2012 року пам'ятник Сталіну відкрили у Львові. Скульптурна композиція представляла собою фігуру Осипа Вісаріоновича, який пісяє, висотою близько 1,5 метрів, виготовлену з дерева і тканини та пофарбовану золотою фарбою. Оскільки акцію не було відповідним чином погоджено з міською владою, працівники міліції демонтували пам'ятник через 10 хвилин після його встановлення^.

Іншою формою є креативна стратегія модернізації Російської держави. "Ми створимо розумну економіку, побудуємо справжню Росію, яка займе гідні позиції в світовому розподілі праці", - заявив президент у недавньому зверненні до Федеральних Зборів. Винахід правлячого тандему Путін-Медведєв підхопили і посунули в народ бюрократія, експертне прокремлівське співтовариство, об`єднане партійними структурами бутафорських "єдиної і справедливої Росії".

Офіційно декларований сурковським агітпропом сенс "стратегічної концепції модернізації" полягає в тому, що Росія зможе стати наддержавою, зайняти місце під сонцем і влитися в "золотий мільярд", якщо зможе будувати своє процвітання не тільки на торгівлі нафтою і газом.

Але, мабуть, мета у кремлівських стратегів зовсім інша. Багато що, на жаль, свідчить про те, що ідеологія модернізації – це новий мобілізаційний проект російської партії влади і "щойно він опанує масами" буде вирішена проблема збереження правлячого режиму, який сьогодні зазнає жорстоких ударів долі з причини.

Історичні аналогії очевидні. Винахід під кодовою назвою "модернізація" є матрицею сталінської індустріалізації, хрущовської доктрини ролі кукурудзи в будівництві соціалізму, горбачовського "нового мислення", "прискорення, гласності і перебудови".

Ці минулі "маски авторитаризму" були покликані посилити залежність радянської людини від держави, створити механізми тоталітарного управління і контролю за людьми.

Тому нинішня кремлівська ідеологічна доктрина "модернізації", не просто насторожує, але викликає страх у кожної розсудливої людини.

Отже, якщо в Росії буде така модернізація. То через владу вона швидко прийде і до України, яка внаслідок знову стане провінцією Росії.