Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання 5

5.1. Перелічити основні органи управління вищою освітою.

Система вищої освіти в Україні, яка на нинішньому етапі активно розбудовується, потребує ефективної системи управління. Завданням системи управління освітою є діяльність, спрямована на розроблення і реалізацію рішень, організацію контролю та аналізу результатів на основі достовірної інформації. Таке управління здійснюється державними органами управління на основі законів, постанов Верховної Ради, наказів, розпоряджень Президента, Кабінету Міністрів, досягнень психолого-педагогічної науки і передового педагогічного досвіду.

До державних органів управління освітою в Україні належать:

1. Міністерство освіти і науки України. Воно є центральним органом виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти, розробляє програму розвитку освіти, державні стандарти освіти, встановлює даржавні стандарти знань з кожного предмета; визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти, здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування, забезпечує зв’язок із закладами освіти інших країн з питань, які входять до його компетенції; проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти, видає їм ліцензії, сертифікати; формулює і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою; забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури; організує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику уряду Автономної республіки в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актівзаконодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності.

2. Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти ( звідси їх назва „відомчі навчальні заклади”) Вони беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти; виконують контрольні фенкції з дотримання вимог щодо якості освіти, забезпечують звязок із закладами освіти та державними органами іншиї країн з питань, які належать до їх компетенції.

3. Вища атестаційна комісія України ( ВАК). Організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів. Керує роботою щодо присвоєння наукових ступенів ( доцент, професор), вченого звання старшого наукового співробітника.

Місцеві органи державної влади та органи громадського самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти в межах їх компетенції: встановлюють обсяги фінансування закладів освіти, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, забезпечують фінансові витрати на їх утримання, здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської та студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання та роботи, визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону. ( і це далеко не повний перелік їх компетенції).

Органами громадського самоврядування в освіті є: загальні збори (конференція) колективу закладу освіти; районна, обласна конференція педагогічних працівників, з’їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим; Всеукраїнскький з’їзд працівників освіти. Вони вносять пропозиції щодо формування політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної та фінансово-господарської діяльності закладів освіти.

2. Розробити тематику профілактичних бесід, які можна використати в якості фрагменту практичного заняття до фахових навчальних курсів спеціальності „Соціальна робота”.

1. Я обираю здоров’я.

2. Твоє здоров’я у твоїх руках.

3. Ми створюємо себе самі.

4. Кому потрібна реклама алкогольних напоїв і тютюнових виробів?

5. Вплив мобільних телефонів на самопочуття.

6. Збережи радість кохання.

7. Міфи і факти про ВІЛ/СНІД.

8. Як запобігти ВІЛ-інфікування.

9. Жити поруч і бути небайдужим.

10. Жінка і контрацепція.

11. Як зробити кохання безпечним.

12. Засоби жіночої контрацепції.

13. Сексуальність і ставлення до сексу.

14. Власне здоров’я у власних руках.

15. Профілактика конфліктів.

16. Як вміти сказати спокусі «ні!»

17. Життя заради майбутнього.

18. Я ‑ за життя.

19. Безпечний секс – здорове життя.

20. Планування сім'ї і попередження небажаної вагітності.

1. Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. А.Й.Капської – К.: Центр навчальної літератури, 2003.

2. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.

5.3. Розкрити основні завдання діяльності Служби підтримки сім’ї.

Безпосереднє здійснення соціальної підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, реалізується Службою соціальної підтримки сім’ї, яка є підрозділом центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Служба не є юридичною особою, це спеціалізоване формування центру соціальних служб.

Основними завданнями Служби є:

• здійснення соціальних заходів, спрямованих на вихід сімей зі складних життєвих обставин, які вони не в змозі самостійно подолати за допомогою наявних засобів і можливостей;

• попередження виникнення складних життєвих обставин в сім'ї;

• створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають в сім'ї, та повернення до повноцінного життя родини.

Отже, основним завданням надання соціальної допомоги сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, є не лише надання безпосередньої допомоги сім’ї, а створення сприятливих умов, навчання членів родини самостійно вирішувати власні проблеми.

1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю» від 27 серпня 2004 р. № 1126.

5.4. Пояснити, яку небезпеку можуть становити для дітей сучасні комунікаційно-інформаційні технології. Яких запобіжних заходів стосовно цих небезпек можуть вживати соціальні працівники?

Інформаційні та комунікаційні технології включають такі інструменти, як комп’ютери, телефони, аудіовізуальні матеріали, ком пакт диски/DVD-диски, флеш пам'ять, технології трансляції інформації, особливо радіо та телебачення, будь-який пристрій для голосового зв’язку, зв'язок через передачу зображень, мікрофон, відео камеру, репродуктор тощо. Ця різноманітність та технічні переваги суттєво вплинули на розповсюдження та доступність як позитивного, так і негативного матеріалу.

Негативний вплив позначився на безпеці прав, життя та розвитку дітей i молоді, тому як агресивно налаштовані особи отримали ще кілька інструментів для здійснення насильницького тиску. Мова йде про використання мобільних телефонів, чатів та месенджерів (миттєві повідомлення) у вигляді буллінгу, Інтернет сайтів як засобів пропаганди насильства, расизму, фашизму, порнографії, рекламування сторінок з суїдами, виготовленням наркотичних засобів. Слово буллінг (англійською bulling, від bully - хуліган, забіяка, грубіян, ґвалтівник) означає залякування, фізичний або психологічний терор стосовно дитини з боку групи дітей, молоді, дорослого, спрямований на те, щоб викликати в неї страх i тим самим підкорити її coбi. Залякування, приниження або зваблення через мобільні телефони, чати, месенджери (MSN, MSM, SMS) в Інтернеті як інструменти буллінгу отримало назву «кібербуллінг».

У кіберпросторі діти можуть потерпати від наступних видів насильства:

- виробництво, розповсюдження та використання матеріалів, які зображають сексуальне насильство над дітьми;

- онлайн зваблення або «улещування» (завойовування довіри дитини для того, щоб затягти її у ситуацію насильства);

- доступ дітей до матеріалів, які можуть заподіяти шкоди психіці дитини, призвести до фізичної шкоди, або полегшують заподіяння іншої шкоди дитині; також – домагання та залякування, включаючи буллінг.

Для безпеки дітей в Інтернеті необхідно з дітьми проводити тренінги з данної тематики, а також навчати батьків та вчителів.

Є також можливості потрапляння дітей на небажанні сторінки з допомогою фільтруючих програм в комьютерах, які можуть використовувати батьки та школи. Є розроблені правила поведінки в Інтернеті для дітей та підлітків, які необхідно розповсюджувати.

5.5. Проаналізувати випадок:

Марія, 38 років. Вагітна. Звернулася до служби з планування сім’ї. Під час розмови віч-на-віч зізналася працівниці, що вона дуже хоче мати дитину, бо їй уже за 35 і вона тривалий час не могла завагітніти. Проте у неї в ході обстеження було знайдено ген, який спричиняє розвиток хореї Гентінгтона. Ця невиліковна хвороба виникає у віці 30-40 років і характеризується гіперкінезами (посмикуваннями) м'язів кінцівок, тулуба, обличчя та прогресуванням деменції (слабоумства) аж до повного розладу особистості. Хворі вмирають у психіатричних стаціонарах або в інтернатах для людей з хронічними психіатричними захворюваннями. Хорея Гентінгтона має автосомно-домінантний тип успадкування і абсолютно несприятливий прогноз. І все ж жінка хоче народити цю дитину й просить не розповідати чоловіку та іншим членам родини, оскільки вона боїться, що чоловік не захоче мати дитину, якщо дізнається про результати обстеження.

Яка моральні дилеми виникають у цьому випадку? Які біоетичні принципи та правила можуть допомогти її вирішенню? Ваші дії?

Моральні дилеми: благо (життя як благо) – не нашкодь; справедливість – благо; автономія – правдивість.

Клієнтові треба допомогти визначитися, які саме її цінності та принципи мають першорядне значення в її житті – права на життя, або якісь інші.

Соціальний працівник повинен: 1) допомогти клієнтові зробити моральний вибір; 2) звернутися до спеціалістів (лікарів, генетиків) за консультацією; 3) провести роботу з чоловіком (за згодою клієнта).

5.6. Розв’язати тестові завдання:

1. Яким з перелічених термінів визначають погіршення психічного стану в зв’язку з тривалим перебуванням у стаціонарному закладі:

1) Соціальна дезадаптація

2) Аутизація

3) Синдром „нерухомого каміння”

4) Гіпокінезія

5) Госпіталізм

2. Основна відмінність ілюзій від галюцинацій пов’язана з:

1) Змістом переживань

2) Інтенсивністю переживань

3) Емоційним фоном

4) Наявністю об’єкта, що сприймається

5) Модальністю (аналізатором) сприйняття

3. У якій сучасній країні світу частково легалізовано вживання наркотиків?

1. Голландія.

2. Німеччина.

3. Франція.

4. Швеція.

4. Який діагноз зараз офіційно не встановлюється?

1. Наркоманія.

2. Синдром залежності від… (клас ).

3. Вживання (психоактивних речовин) зі шкідливими наслідками.

4. Гостра інтоксикація.

1 – 5

2 – 4

3 – 1

4 – 1

1. Наркотичні речовини та залежність від них: Посіб. – К.: Сфера, 2000.

2. Зозуля Т.В. Основы социальной и клинической психиатрии. – Изд. Центр «Академик», 2001.