Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання 3

1. Охарактеризувати основні напрями вдосконалення вищої освіти в контексті Болонського процесу.

Новим етапом розвитку системи вищої освіти в Україні має стати її входження до Зони європейської освіти. Цей процес охоплює шість ключових позицій:

1. Двоциклове навчання. Передбачається запровадити два цикли навчання: 1-й – до одержання першого академічного ступеня і 2-й - після його одержання. При цьому навчання у 1-му циклі має тривати не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого цикла передбачає здобуття ступеня магістра ( через 1-2 роки після здобуття ступеня бакалавра) або докторського ступеня ( за умови загальної тривалості навчання 7-8 років)

2. Кредитна система. Передбачає у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботив кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS, зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати в межах концепції „навчання впродовж усього життя”

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агенств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка грунтуватиметься не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти .

4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання розширення мобільності викладатського складу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним з віажливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання і уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь усієї Європи. Усі академічні ступеній інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці а професійне визнання кваліфікації має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікації планується повсюди використання додатка до диплома, який рекоменндований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним з головних завдань, що має бути розвۥязане в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу.

3.2. Розробити кілька варіантів плану практичного заняття до однієї теми фахового навчального курсу спеціальності „Соціальна робота”.

Нами розроблено варіанти планів практичних занять до курсу „Технології соціальної роботи”. Тема: „Методи та форми соціальної роботи”

Завдання до практичного заняття (1 варіант):

1. Навести приклади впровадження філософських, загальнонаукових та спеціальних наукових методів в практику соціальної роботи ( міні-доповідь).

2. Запропонувати проект використання соціологічних чи психологічних методів роботи в практиці соціальної роботи ( робота з періодичними виданнями).

Завдання до практичних занять(2 варіант):

1. Розглянути класифікацію форм соціально-педагогічної роботи. Заповнити таблицю.

2. Запропонувати власні приклади (проекти) організаційних форм соціально-педагогічної роботи. Конкурс на кращій проект.

3. Запропонувати організаційну форми соціально-педагогічної роботи і здійснити її методичний аналіз.

1. Методика викладання соціальної роботи та соціальної політики: Посібник для відкритого навчання / За ред. І.Григи. – К.: НаУКМА, 2003.

2. Педагогічні інновації у сучасній школі / Відп. ред Єрмаков І. – К.: “Освіта”, 1994.

3. Плышевский В.Г. Прогнозирование, проектирование и моделирование в социальной работе. – М.: Социально-технологический институт МГУС, 2001.

3. Перелічити основні завдання управлінь (відділів) у справах сім'ї, молоді та спорту, а також служб у справах дітей з сім’ями, що опинилися в складних життєвих обставинах.

Управління (відділи) у справах сім'ї, молоді та спорту обласних; (районних, міських) державних адміністрацій, Міністерство у справах сім'ї, молоді та гендерної політики Автономної Республіки Крим:

• проводять засідання дорадчого органу;

• організують оздоровлення та відпочинок дітей і молоді з сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах;

• сприяють працевлаштуванню й зайнятості членів сімей які опинилися у складних життєвих обставинах;

• звертаються з клопотанням до інших структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою сприяння у наданні необхідної допомоги сім'ям, які опинилися у складних життєвих обставинах;

• сприяють вирішенню питання щодо надання сім'ям означеної категорії матеріальної (грошової чи натуральної) допомоги.

Обласні, міські, районні, районні в містах служби у справах дітей:

• беруть участь у роботі дорадчого органу;

• повідомляють центрам соціальних служб для сімї дітей та молоді про виявлення сімей із дітьми ,у яких є випадки насильства в сім'ї, жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення тощо;

• порушують питання про вилучення дитини із сім'ї при безпосередній загрозі її життю і здоров'ю, у разі потреби - про призначення опікуна (піклувальника), тимчасове влаштування дитини, передачу в прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, інтернатний заклад;

• вживають заходів щодо захисту житлових та майнових прав дітей;

• здійснюють спільно з центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціальне інспектування сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах;

• беруть участь у судових засіданнях з розгляду справ, за якими проходять неповнолітні, надають судам інформацію про їхній соціальний стан.

1. Спільний наказ семи міністерств від 14 червня 2006 р. № 1983/388/452/221/556/596/106 «Порядок взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах».

3.4. Охарактеризувати процес реабілітації жертв комерційної сексуальної експлуатації дітей (КСЕД) та проблеми, з якими може стикатися соціальний працівник під час реалізації його завдань.

При реабілітації дітей-жертв комерційної сексуальної реабілітації необхідно врахувати, що дані діти мають багато проблем: страх, порушення сну, нічні кошмари, гіперсексуальність, порушення статевої ідентифікації, депресія та суїцидальна поведінка, низька самооцінка, поведінкові розлади, небажання вчитись, педагогічна запущеність, асоціальна сім’я або її відсутність, медичні проблеми включно з венеричними, погане харчування, досвід насильства в минулому, нарко/алко/хімічна залежність, звичка та бажання отримувати «швидкі» гроші, перевага яскравого одягу, та звабливого поводження, несприятливий соціально-психологічний клімат.

Неповнолітніх, які є жертвами, необхідно поміщати в центри соціально-психологічної реабілітації або притулки, які займаються довготерміновою комплексною реабілітацією. Реабілітація повинна відбуватись під час та після перебування в центрі спеціалістами різних напрямків. З дитиною, яка зазнала КСЕД повинні працювати наступні спеціалісти: соціальні працівники, служби у справах неповнолітніх; медичні працівники (терапевти, інфекціоністи, гінекологи/андрологи, психіатри) та психологи; юристи, адвокати та інші працівники правоохоронних органів; працівники освіти для отримання загальної та професійної освіти; спеціальні працівники під час можливих судових процесів та соціального супроводу після реабілітаційного процесу під час процесу реінтеграції в нове оточення, в суспільство.

Перші кроки реабілітаційного процесу – контакт та мотивування на ресоціалізацію та отримання допомоги. Другий крок – медичне та психологічне обстеження. Належить з’ясувати особистість дитини, її соціальний статус, які визначаються із залученням психологів та юристів. Як правило ці діти не говорять правду про себе та своїх рідних, тому все має бути перевірено. Основним кроком у реабілітації є набуття професійних навичок, які б могли надати можливість заробляти гроші, які б конкурували з попередніми заробітками. Професія має подобатись, і, як показує практика, творчою. Такі діти не будуть стояти у станка на заводі. До переліку рекомендованих професій належать: робота на комп’ютері, комп’ютерний дизайн, пошиття одягу, народне ремесло, малювання на батіку, перукарська справа, кондитерська, кухарська, масажиста, візажиста, манікюрниця, дизайнер присадибної ділянки, офіціант, столяр, дальнобійник, стюард/еса (літак, пароплав, автобус, поїзд), соціальний працівник.

1. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навч.-метод. посібник./ Левченко К.Б., Удалова О.А., Трубавіна І.М. – К: «ВЕРСО-04», 2005.

2. Психологічна реабілітація дітей, які зазнали комерційної сексуальної експлуатації. Самовчитель для спеціалістів. / Стефані Ділані, Колін Котеріл. – К.: 2004.

3. Психолого-педагогічна реабілітація дітей, вилучених із секс-бізнесу  / За ред.. Петращук О.П. та Цушка І.І. – К.: Ніка-Центр, 2003.

3.5. Проаналізувати випадок:

Олександра Петрівна, 72 роки. Син знущається над нею, ніде не працює, постійно зловживає алкоголем. Прописаний у кооперативній квартирі, де вони разом мешкають, не погоджується на обмін, постійно вимагає гроші.

Які етичні принципи порушуються? Що би Ви порекомендували клієнтці? Ваші дії?

Порушена система головних цінностей особистості: гідність та недоторканість, автономія, благополуччя, справедливість, завдається фізична та психологічна шкода.

Соціальний працівник повинен: 1) звернутися до лікаря-нарколога та юриста за консультацією; 2) провести роботу з сином, а також з іншими членами родини (якщо вони є), намагаючись з’ясувати, чи зможуть вони підтримати клієнтку; 3) попередити сина, що у разі подальшого знущання соціальний працівник звернеться до представників правоохоронних органів.

3.6. Розв’язати тестові завдання:

1. Більшу поширеність розумової відсталості в країнах з нижчим соціально-економічним рівним скоріше за все НЕ можна пояснити:

1. Більшою вірогідністю ускладнень вагітності

2. Частішими травмами дитини під час пологів

3. Більшою поширеністю хромосомних хвороб батьків

4. Частішими тяжкими інфекціями та травмами у ранньому дитячому віці

2. Захворюваність – це:

1. Вразливість популяції до того чи іншого розладу, показником якої є відсоток осіб, хворих на цей розлад

2. Вразливість особи до психічного розладу, показником якої є вірогідність виникнення того чи іншого розладу протягом її життя

3. Кількість нових випадків розладу, що виникає в певній групі населення за одиницю часу

4. Кількість випадків розладу, що виникає в певній групі населення в зв’язку з дією певного чинника

3. Скільки груп адиктивних речовин, спроможних викликати залежність, виділено у сучасній медичній класифікації (МКХ-10)?

1. 5.

2. 7.

3. 9.

4. 11.

4. Що таке «стан відміни»?

1. Стан, при якому виникає патологічний потяг до психоактивної речовини після неодноразового, тривалого чи у високих дозах вживання даної речовини.

2. Психічний та фізіологічний стан людини, яка не вживає психоактивних речовин протягом останнього року.

3. Тяжкий фізичний стан, розлад здоров’я, що настає при припиненні прийому речовини після неодноразового, тривалого чи у високих дозах вживання даної речовини.

4. Група симптомів, яка виникає у споживача в разі заміни однієї психоактивної речовини на іншу.

1 – 3

2 – 3

3 – 3

4 – 3

1. Наркотичні речовини та залежність від них: Посіб. – К.: Сфера, 2000.

2. Зозуля Т.В. Основы социальной и клинической психиатрии. – Изд. Центр «Академик», 2001.