Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання 2

1. Визначити основні завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі.

Базуючись на поєднанні теоретичних та практичних аспектів,педагогіка вищої школи ставить перед собою такі основні завдання:

- вироблення мотодичних, теоретичних засад професійної освіти в сучасній педагогіці;

- формування концепцій змісту освіти і процесу навчання для різних типів вищих навчальних закладів ( з урахуванням тенденцій розвитку відповідних галузей науки, техніки, культури);

- визначення закономірностей становлення особистості в умовах вищого навчального закладу;

- розв’язання проблем гуманізації та гуманітаризації вищої освіти на сучасному етапі;

- теоретичні обгрунтування моделі випускника в умовах багаторівневої вищої освіти;

- розроблення педагогічних основ професійного становлення викладача вищої школи;

- педагогічне забезпечення функціонування екстернату у вищому навчальному закладі;

- вироблення теоретичних основ і проектування педагогічних технологій у вищій школі;

- забезпечення диференційованого підходу у навчанні як засобу професійного та особистого розвитку студентів;

- організування самостійної роботи студентів вищого навчального закладу в умовах нової парадигми вищої освіти;

- демократизація навчального процесу; формування пізнавальних інтересів студентів у процесі професійної підготовки;

- формування педагогічної майстерності викладача вищого навчального закладу;

- педагогічна діагностика в системі вищої освіти;

- вироблення теоретичних засад відбору контингенту студентів вищих навчальних закладів і наукових засад підготовки фахівців вищої кваліфікації в аспірантурі та докторантурі.

Реалізація завдань педагогіки вищої школи відбувається у процесі її теоретичних пошуків, реальної педагогічної практики, постійної спрямованості на її удосконалення, на відповідність реаліям сьогодення.

2.2. Розробити перелік завдань для самостійної роботи студентів до одного з навчальних курсів.

Орієнтовний перелік завдань для самостійної роботи студентів до курсу „Технології соціальної роботи”:

• запропонувати приклади використання соціологічних чи психологічних методів роботи в практиці соціально-педагогічної діяльності ( робота з періодичними виданнями);

• заповнити таблиці (“Класифікація соціальних технологій”; „Класифікація організаційних форм соціальної роботи”; „Соціальні послуги в системі соціальної роботи”);

• підготувати міні-доповіді про впровадження загальнонаукових та спеціальних наукових методів у практику соціальної роботи;

• підготувати на основі аналізу літератури реферат на тему „Сучасні філософські підходи до соціальної роботи”;

• підготовка повідомлень („Використання елементів молодіжної субкультури у вуличній соціальній роботі”; „Соціальна анімація як напрям організації змістовного дозвілля підлітків”; Оптимізація шляхів самовиховання та самовдосконалення соціального працівника”; „Зміст, форми та методи роботи соціального гувернера”; „Особливості використання рекламно-інформаційних технологій в соціальній роботі” тощо);

• розробити тематику профілактичних бесід;

• розробити структуру й зміст рубрик усного журналу (“Волонтер”, „ Разом заради розвитку”, „Cool”, „У колі друзів”);

• розробити зміст і макет унаочнення доручення (форма, шеврони, нашивки, емблеми) для колективу волонтерів;

• скласти перелік та зміст доручень для бригади вуличних соціальних працівників та розробити зміст доручень для волонтерів у формі пам’яток;

• розробити зміст різних видів прес-релізів (анонс, запрошення, інформування, резюме, констатація);

• розробити систему символів та атрибутів (логотип, унаочнення, гасла, девізи) для дитячої чи юнацької громадської організації;

• підготувати 10 анотацій до статей періодичних видань (із досвіду впровадження технологій соціальної роботи) тощо.

1. Методика викладання соціальної роботи та соціальної політики: Посібник для відкритого навчання / За ред. І.Григи. – К.: НаУКМА, 2003. – 76 с.

2. Педагогічні інновації у сучасній школі / Відп. ред Єрмаков І. – К.: “Освіта”, 1994. – 88 с.

2.3. Відповідно до Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, затвердженого спільним наказом семи міністерств від 14 червня 2006 р. № 1983/388/452/221/556/596/106 визначити, які категорії сімей відносяться до таких, що опинилися у складних життєвих обставинах.

Починаючи з 2006 року в практику соціальної роботи центрів соціальних служб для сімей, дітей та молоді з сім’ями, які виховують дітей, введено новий термін – сім’я, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Перелік обставин, які класифікують такі сім’ї наведено у спільному наказі семи міністерств «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах» (від 14.06.2006 р. № 1983/388/452/221/56/596/106). Згідно з наказом до сімей, які класифікуються як ті, що опинилися в складних життєвих обставинах, належать:

• сім’ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах і не спроможні подолати їх самостійно, у зв’язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного із членів сім’ї, його перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім’ї, безпритульністю, сирітством, зневажливим ставленням і негативними стосунками у сім’ї, безробіттям одного із членів сім’ї, якщо він зареєстрований у державній службі зайнятості, як такий, що шукає роботу;

• сім’ї, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування;

• неповнолітні одинокі матері ( батьки ), яким потрібна підтримка;

• сім’ї, члени яких перебували чи перебувають на державному утриманні.

Поряд з тим термін «складні життєві обставини», визначений Законом України «Про соціальні послуги» вміщує значно ширший перелік життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність особи: інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо (стаття 1). Тобто простежується невідповідність між термінологією та критеріями, які визначають сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, і є об’єктом діяльності центрів соціальних служб для молоді.

Враховуючи спрямування соціальної роботи з сім’єю на забезпечення безпечних і гармонійних умов розвитку і виховання дитини у ній, можна дати визначення терміна "сім’я", яка перебуває у складних життєвих обставинах, як об’єкта діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді через оцінку реалізації саме виховної функції. Сім’я у складних життєвих обставинах – сім’я, яка втратила свої виховні можливості через виникнення складних життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність одного або кількох членів сім’ї, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно.

1. Порядок взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах (14 червня 2006 р., № 1983/388/452/221/556/596/106)

2.4. Пояснити різницю між сексуальним насильством та сексуальною експлуатацією дітей. Навести приклади комерційної сексуальної експлуатації неповнолітніх.

Сексуальне насильство над дітьми може мати кілька форм, включаючи сексуальну експлуатацію. Сексуальне насильство описується за визначенням ООН як «контакти або взаємодії між дитиною та старшою, або дорослою особою, коли дитина використовується як об’єкт для задоволення сексуальних потреб старшої дитини або дорослого». Сексуальне насильство може бути фізичне, словесне, чи емоційне. Воно включає торкання сексуальних частин тіла дитини, сексуальні поцілунки, проникнення, залучення до сексуальних дій, порнографічних зйомок, непристойні коментарі про тіло дитини, показ сексуальних сцен вживу (ексгібіціонізм) або в фільмах, таємне підглядування в туалет, ванну, спальню за дітьми (вуаєризм). Сексуальна експлуатація дітей є фізичним сексуальним насильством і включає сексуальні дії з ними або між самими дітьми для задоволення сексуальних потреб дорослого. Для дітей не є нормальним погоджуватись на сексуальні контакти з дорослими: вони ще не мають ні соціальної позиції, ні розуміння, щоб зробити вільний, поінформований вибір.

Комерційна сексуальна експлуатація дітей є формою сексуальної експлуатації дітей, коли насильство над дитиною відбувається через псевдокомерційну угоду, яка передбачає отримання однією або більше сторонами зиску у вигляді грошей, товарів, послуг від сексуальної експлуатації особи віком до 18 років.

Існують п’ять форм комерційної сексуальної експлуатації дітей: торгівля дітьми, дитяча проституція, дитяча порнографія, ранні шлюби та дитячий секс-туризм. Дитяча порнографія, наприклад, коли дітей залучають до зйомок або розповсюдження, або коли вони самі роблять такі фото або відео. Ранні шлюби – примусові шлюби за бажанням батьків, коли батьки мають з цього зиск – подарунки, гроші, продукти.

Дитячий секс-туризм – сексуальна експлуатація дітей подорожуючими, які їдуть в певну країну або місцевість з метою отримати секс з неповнолітніми. Зонами небезпеки для дітей в Україні є великі туристичні міста з великою кількістю іноземців та курортні зони (Крим, Одеса).

1. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навч.-метод. посібник./ Левченко К.Б., Удалова О.А., Трубавіна І.М. – К: «ВЕРСО-04», 2005. – 210 с.

2.5. Проаналізуйте випадок:

Аня, 17 років. У лютому 2003 року була зґвалтована трьома хлопцями, яких вона знає з дитинства. Звернулася у кризовий центр за психологічної та юридичної допомогою. Живе разом з батьками. Відчуває гостре бажання наказати (“вбити”) кривдників, почуття сорому, приреченість, почуття “забрудненості”.

У чому полягає етична проблема? Які біоетичні принципи залучені до цього випадку? Які види допомоги, на Вашу думку, потрібні цій клієнтці?

Етична проблема – порушення система головних цінностей особистості: гідність та недоторканість, автономія, благополуччя, справедливість, завдання фізичної та психологічної шкоди.

Клієнтові необхідна подальша психологічна та соціальна реабілітація, психологічна робота з найближчим оточенням (родиною та друзями); якнайшвидше звернутися за консультацією юриста.

2.6. Розв’язати тестові завдання:

1. За даними ВООЗ, тривалість життя хворих на шизофренію в середньому на 10 років менша, ніж у здорових осіб. В той же час експерти ВООЗ стверджують, що смертність від шизофренії не перевищує такої в загальній популяції. Це можна пояснити принаймні двома з перелічених суджень:

1. Помилковістю та неузгодженістю результатів різних досліджень

2. Більшою піддатливістю хворих на шизофренію соматичним захворюванням

3. Доволі частими суїцидальними спробами хворих на шизофренію

4. Високим ризиком смерті через соціальну маргіналізацію, втрату постійного місця життя та родинних стосунків, бродяжництво, а відтак небезпеку травматизму і захворювань

2. Ризик виникнення хвороби Альцгеймера залежить від дії:

1. Економічних чинників

2. Соціально-психологічних чинників

3. Генетичних чинників

4. Екзогенно-органічних чинників (інфекцій, інтоксикацій, травм)

5. Від усіх перелічених чинників

6. Достеменно не доведено залежності ризику від жодного з перелічених чинників

3. Якої групи хімічних речовин, які викликають залежність, не існує?

1. Алкоголь

2. Порошки

3. Стимулятори

4. Галюциногени

4. За якими критеріями визначається поняття наркотика?

1. Медичним, соціальним та юридичним

2. Юридичним та соціальним

3. Медичним та юридичним

4. Біологічним, психологічним та соціальним

1 – 3, 4

2 ‑ 6

3 – 2

4 – 1

1. Наркотичні речовини та залежність від них: Посіб. – К.: Сфера, 2000.

2. Зозуля Т.В. Основы социальной и клинической психиатрии. – Изд. Центр «Академик», 2001.