Еталонні відповіді на комплексні кваліфікаційні контрольні завдання зі спеціальності 8.040202 Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання 1

1. Розкрити сутність системи вищої освіти в Україні.

Вища школа як педагогічна система включає цільовий, змістовний, організаційний і методичний компоненти. Мета вищої освіти сьогодні – це підготовка фахівців, здатних забезпечити перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства через новаторство у навчанні, вихованні та науково-методичній роботі.

При цьому наголос все більше робиться на якості освіти, універсальності підготовки випускника та його адаптованості до ринку праці, на особистісну орієнтованість навчального процесу, його інформатизацію, визначальну важливість освіти у забезпеченні сталого людського розвитку. У 1997 р. Україна разом із 43 країнами підписала Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи. Згодом , у 1999 р. було сформульовано принципи Болонської декларації.

Основнимм завданнями та принципами створення зони Європейської вищої освіти є: запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів та викладачів; забезпечення працевлаштування випускників; забезпечення привабливості європейської системи освіти.

Обрані шляхи модернізації вищої освіти України співзвучні із загальноєвропейськими підходами. Основними принципами цих реформ є:

- підготовка високоякісного фахівця здійснюється як наскрізна, послідовна, цілісна система: учень,студент,фахівець ( бакалавр, магістр);

- реалізація стандартів освіти сучасності в їх змістовному та організаційному вираженні здійснюється на позиціях: самостійності і творчої активності того, хто навчає і того, хто навчається протягом усього життя.

Основним змістом діяльності вищого навчального закладу повинно стати формування інноваційного освітньо-виховного середовища, що передбачає: зміну організації та змісту освіти з метою інтеграції у світовий освітній простір; оптимізацію кадрового забезпечення; комплексне вдосконалення професійної майстерності педагогів через опанування інн6оваційними і дослідно-експериментальними видами діяльності.

Відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки студентів, способів реалізації освітньо професійних програм та соціальних функцій у системі освіти України діють вищі заклади освіти таких рівнів акредитації:

• Вищі заклади освіти першого рівня акредитації( технікум,училище та інші, рівні ним), які готують фахівців на основі повної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста; на основі базової загальної середньої освіти – з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста з одночасним отриманням повної загальної середньої освіти;

• Вищі заклади освіти другого рівня акредитації ( коледжи та інші, зрівнені з ними заклади) які готують фахівців на основі загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста, бакалавра;

• Вищі заклади освіти третього і четвертого рівня акредитації (університети, академії, інститути, консерваторії та інші. Зрівнені з ними за результатами акредитації вищі заклади освіти), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти – з присвоєнням кваліфікації бакалавра, спеціаліста, магістра; на основі вищої освіти – з присудженням наукових ступенів кандидата та доктора наук у встановленому порядку.

1.2. Дати характеристику основних видів самостійної роботи студентів при вивчення курсу „Соціальна робота”.

У сучасній педагогічній літературі є багато класифікацій типів і видів самостійної роботи. При вивченні студентами професійно-орієнтованих курсів за спеціальністю „Соціальна робота” можна використовувати такі типи самостійної роботи: самостійна робота за зразком, конструктивно-варіативні види самостійної роботи, евристична самостійна робота, дослідницька самостійна робота.

Самостійна робота за зразком передбачає вирішення типових навчальних завдань на рівні репродукції. Завдання такого типу дозволяють краще засвоїти навчальний матеріал, але не сприяють розвитку творчої активності, самостійності мислення, здатності до переносу знань у нові ситуації та їх застосування. Переважно ці завдання базуються на застосуванні методів спостереження, аналізу педагогічних ситуацій.

Конструктивно-варіативні завдання у видах самостійної роботи студентів передбачають залучення отриманих знань для вирішення навчально-пізнавального завдання, уміння студента варіювати ці знання, утворювати з них нові за змістом і формою конструкції.

Види самостійної роботи евристичного характеру спрямовані на формування та розвиток уміння самостійно вирішувати проблеми, питання, які не отримали повного розгляду в змісті аудиторних занять. Виконання завдань такого типу потребує від студентів певного рівня сформованості інтелектуально-евристичних умінь.

У видах самостійної роботи дослідницького характеру діяльність студентів набуває науково-пошукового значення, розробляються авторські підходи до вирішення проблемних ситуацій. При виконанні завдань самостійної роботи такого типу найбільший розвиток отримують уміння генерації нових ідей, самостійності, оригінальності мислення.

1. Методика викладання соціальної роботи та соціальної політики: Посібник для відкритого навчання / За ред. І.Григи. – К.: НаУКМА, 2003. – 76 с.

2. Педагогічні інновації у сучасній школі / Відп. ред Єрмаков І. – К.: “Освіта”, 1994. – 88 с.

1.3. Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» (від 19 червня 2003 р. № 966-IV) охарактеризувати зміст кожної з виділених послуг.

Види та зміст соціальних послуг:

психологічні ‑ надання консультацій з питань психічного здорог в'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

соціально-педагогічні послуги ‑ виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманіт них закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

соціально-медичні послуги ‑ консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

соціально-економічні послуги ‑ задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;

юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних д]й щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);

послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями - комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;

інформаційні послуги ‑ надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уяв­лень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги).

1. Закон України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 року № 966-ІV. (Ст. 5).

1.4. Охарактеризувати основні види домашнього насильства та його наслідки для здоров жінок та дівчат.

До видів домашнього насильства відносяться фізичне, психологічне, сексуальне та економічне. Найчастіше домашнє насильство стосується жінок.

Наслідки можуть бути фатальними і не фатальними. О перших відносяться: домашнє вбивство, суїцид, материнська смертність, інфікування ВІЛ/СНІДом. До не фатальних відносяться: фізичні проблеми та ушкодження, розвиток хронічних хвороб, психічні розлади, проблеми з репродуктивним здоров’ям, негативна безпечна поведінка. До вад фізичного здоров’я, пов’язаних з домашнім насильством, відносяться: тілесні травми, функціональні порушення роботи органів тіла, погане самопочуття, недієздатність, сильне ожиріння або схуднення. До хронічних хвороб відносяться: хронічні болі, синдром роздратованого кишечника, шлунково-кишкові розлади, соматичні скарги, фіброміалгія - група захворювань м'язів, сухожилій, з'єднувально ‑ тканинних перегородок у м'язах). Психічні розлади проявляються в емоційних стресах, депресії, проявах тривоги, фобії/панічних розладах, порушеннях травлення, сексуальних дисфункціях (труднощі в досягненні оргазму, відмова від статевих стосунків), у низькій самооцінці та виникненні залежності – наркоманії, паління, залежності від ПАР. Вплив домашнього насильства на репродуктивне здоров’я наступний: небажана вагітність, інфікування на ВІЛ/СНІД та хвороби, що передаються статевим шляхом, гінекологічні проблеми (запалення, хронічні болі, кровотечі, сильні болі при місячних), небезпечний аборт, ускладнення під час вагітності, викидень або народження дитини з малою вагою. Також жертва домашнього насильства можуть проявляти негативну, руйнівну поведінку, таку як: почати палити, вживати алкоголь або наркотики, виявляти небезпечну сексуальну поведінку (ранні статеві контакти, велика кількість сексуальних партнерів, низьке вживання контрацептивів), та виявляти фізичну бездіяльність (лежати годинами та днями) та переїдати.

1. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 464 с.

2. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» (від 15 березня 2002 р.)..

1.5. Проаналізуйте випадок:

Петро, 37 років. У минулому був причетний до фізичного насилля над дітьми. Клієнт стає все більше агресивним і звинувачує Вас у тому, що Ви намагаєтесь заподіяти йому шкоду. Сьогодні він сказав, що якщо Ви не зупинитесь, то він заподіє шкоду Вашій дитині. Ви дуже схвильовані.

Чи повинні Ви повідомити про погрози правоохоронним органам? Чи намагатиметесь направити клієнта у психіатричну лікарню? Чи відмовитесь від цієї справи? Які етичні дилеми необхідно вирішити перед прийняттям рішення?

Соціальний працівник обов’язково повинен: 1) повідомити представника правоохоронних органів про погрози з боку клієнта; 2) звернутися до дільничного (за місцем проживання клієнта) психіатра для обговорення випадку і перспективи примусового огляду або госпіталізації; 3) погрози з боку клієнта є підставою для відмови від ведення випадку соціальним працівником.

Дилеми: конфіденційності – повідомлення інформації третім особам; професійна спроможність – допомога інших спеціалістів; інтереси клієнта – захист інтересів фахівця; благополуччя клієнта – благополуччя фахівця.

1.6. Розв’язати тестові завдання:

1. З точки зору біопсихосоціальної моделі психіатрії:

1. Головне для профілактики психічних розладів – це створення «здорового соціального середовища»

2. Ключовою ланкою профілактики психічних розладів є вплив на родину та її соціальне функціонування

3. Не існує методів профілактики психічних розладів через вплив на їх біологічні чинники

4. Вірно все перелічене

5. Жодне з переліченого не вірне

2. Поширеність розумової відсталості в загальній популяції становить приблизно:

1. 1–3%

2. 3–5%

3. 5–7%

4. 7–9%

3. Чи відносять до адиктивних речовин алкоголь та тютюн?

1. Тільки алкоголь.

2. Тільки тютюн.

3. Так.

4. Ні

4. Що не є речовинами, які спричиняють хімічну залежність?

1. Опіоїди.

2. Гіпноїди.

3. Каннабіноїди.

4. Летючі розчинники.

1 – 5

2 ‑ 1

3 – 3

4 ‑ 2

1. Наркотичні речовини та залежність від них: Посіб. – К.: Сфера, 2000.

2. Зозуля Т.В. Основы социальной и клинической психиатрии. – Изд. Центр «Академик», 2001.