70. Економічні межі кредиту. Кредитні відносини в умовах інфляції.

Межа кредиту - рівень розвитку кредитних відносин в народному господарстві, за якого попит і пропозиція на кредит балансуються при збереженні стабільної, помірної, доступної для переважної більшості нормально працюючих позичальників, процентної ставки.

Мікроекономічні межі кредиту визначають обсяги попиту на кредит юридичних чи фізичних осіб. Вони формуються під впливом кількох економічних чинників: динаміки ринкової ставки позичкового процента; характеру коливання потреби позичальника в основному й оборотному капіталі; стану забезпеченості позичальника власним капіталом та ефективності його використання; ефективності та окупності проектів, на реалізацію яких позичаються кошти.

Розширення мікроекономічних меж кредиту повинно супроводжуватися нарощуванням пропозиції позичок.

Мікроекономічні межі кредиту можуть порушуватися коли обсяг позичок перевищує реальний попит на кредит у позичальників. Таке порушення цих меж кредиту може спричинюватися:ліберальними умовами банківського кредитування; несвоєчасними розрахунками за некомерційними платежами; надмірним залученням коштів на грошовому ринку за допомогою інших інструментів

При пере кредитуванні підприємства будуть створювати підвищені запаси, покривати нераціональні затрати, збитки, провокувати неефективні інвестиції тощо. Результатом цього неминуче стане уповільнення процесу відтворення, зниження ефективності виробництва, що гальмуватиме розвиток економіки.

Інструменти, за допомогою яких можливо забезпечити дотримання мікроекономічних меж кредиту: 1. загальновизнані принципи кредитування. 2 регулювання ставки банківського процента 3. механізм регулювання банківської ліквідності 4. механізм вексельного обігу.

Макроекономічна межа кредиту визначає об’єк­тивний обсяг кредитних вкладень у народне господарство в цілому. формується під впливом додаткових загальноекономічних чинників, таких як: обсяги і темпи зростання ВВП; структура і рівень розвитку фінансової системи і стан державних фінансів; цілі і методи державної грошово-кредитної політики; розвиток ринкових відносин тощо.

Рівень та динаміка інфляції характеризують дотримання межі кредиту — їх зростання повинно свідчити про перевищення межі кредиту, а зниження — про стискування кредитування до об’єктивної межі.

71. Сутність позичкового проценту, його функції та чинники, що впливають на рівень проценту.

Позичковий процент виник тоді, коли товарне виробництво уже досягло певного ступеня розвитку, на якому склався регулярний грош. обіг та виникли більш-менш розвинуті кредитні відносини.

Позичковий процент є платою за користування позичковим капіталом, його ціною. При цьому між кредитором і позичальником відносно величини процента, строків і методів його сплати виникають певні ек. відносини, тому процент є ек. категорією.

Норма позичкового процента — це відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позичку, помножене на 100. Норма позичкового процента перебуває у певній залежності від норми прибутку.

Крім норми прибутку, на рівень норми процента впливає багато інших об’єктивних і суб’єктивних чинників, а саме:

• розміри грош. нагромаджень та заощаджень у сусп-ві та товарно-грошова збалансованість вир-ва;

• масштаби вир-ва, рівень його спеціалізації та кооперування;

• співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом держави;

• циклічність коливань вир-ва;

• сезонність умов вир-ва та реалізації продукції;

• своєчасність повернення кредиту;

• рівень кредитно-грошового регулювання ек-ки центр. банком з допомогою процентних ставок ;

• міжнар. чинники, особливо вільний перелив капіталів із країни в країну, передусім так званих «гарячих» грошей.

Позичковий процент виконує функції 1) розподілу прибутку та 2) збереження позичкового капіталу.

1. Прибуток, отриманий позичальником з використанням позичкового капіталу, розподіляється на дві частини — позичковий процент і підприємницький дохід. Позичальникові належить лише та частина прибутку, яка залишиться після сплати процентів кредитору. Цього доходу має вистачити на сплату процентів і одержання власного прибутку, заради якого позичальник вступив у кредитні відносини.

2. Функція збереження позичкового капіталу полягає в тому, що з допомогою процента кредитору забезпечується повернення від позичальника як мінімум вартості, рівноцінної тій, яка була надана в кредит