63. Стадії та закономірності руху кредиту на мікро- і макрорівнях. Принципи кредитування

Рух позиченої вартості можна назвати відтворювальним і виразити формулою:

ВВ — НП — ОП ... ВП ... ВК — ПК — ОК,

Виходячи з цієї формули, можна виділити такі стадії відтворювального руху кредиту:

1-а стадія — формування вільної вартості як джерела надання позичок (операція ВВ);

2-а стадія — розміщення вільної вартості в позичку (операції НП—ОП);

3-я стадія — використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження (операція ВП);

4-а стадія — вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позички (операція ВК);

5-а стадія — повернення позичальником вартості кредитору (операції ПК—ОК) та сплата процента. На цьому етапі завершується рух позиченої вартості і закінчуються відносини між кредитором і позичальником щодо даної позички.

П’ять стадій має лише той кредит, що бере участь у фор­муванні капіталу позичальника. Якщо ж кредит не бере у цьому участь, а використовується лише як кошти, то 3 і 4 стадії випадають (міжбанківський кредит).

Закономірності руху мікрорівні.

• зворотність руху;

• тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті позичальника (триваліст 1 обороту);

• збереження позиченої вартості в процесі руху і повернення її в повному обсязі;

• залежність величини позички від наявних вільних коштів;

Закономірності руху макрорівні.

• кількісні параметри розвитку кредиту мають бути адекватними динаміці об­сягів ВНП;

• так як позичкова операція є вимогою і зобов’язанням одночасно - загальні суми кредитних вкладень і позичених ресурсів балансуються;

• зворотність і платність кредиту робить його найбільш адекватним ринк. умовам інструментом фінансування зростання капіталу в реальному секторі ек-ки;

• міжгалузевий рух кредиту (спрямування коштів з галузей і секторів ек-ки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі).

Принципи кредитування:

• цільове призначення позички;

• строковість передачі коштів кредитором позичальнику;

• поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі;

• забезпеченість позички;

• платність користування позиченими коштами.

64. Форми, види та функції кредиту.

Форми кредиту. Товарна і грошова форми кредиту є рівно­правними і рівнозначними, по суті, 2 проявами єдиної фор­ми кредиту – вартісної. Кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грош. кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності. У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу, при оренді майна, наданні речей чи приладів у прокат, погашен­ні міждерж. боргів поставками товарів тощо.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.

1) Залежно від суб'єктів кредитних відносин виділяють: банківський кредит, держ. кредит, міжгосп. кредит, міжнар., особистий кредит.

2) Залежно від сфери економіки, у яку спрямовується позичена вартість, можна виділити: виробничий кредит; споживчий кредит.

3) За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у ко­ристування позичальнику, виділяються короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 5 років) та довгострокові (понад 5 років) кредити.

4) За галузевою спрямованістю виділяються: кредити в пром-сть; в с/г; в торгівлю;в будівництво; інші кредити.

5) Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі ви-ди: кредит на формування вир. запасів; кредит у витрати вир-ва; кредит на створення запасів готової продукції; кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах.

6) За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний, сумнівний, безнадійний; платний, безплатний.

Функції кредиту. Будучи проявом впливу кредиту на навк. ек. середовище, функції хар-ють сусп. призначення кре­диту, ту «роботу», яку він виконує в сусп-ві, тобто його роль.

Перерозподільча: При реалізації цієї функції кредиту перерозподіляються грошові кошти позикового фонду між економічними суб’єктами. Тобто, за допомогою кредиту акумулюються тимчасово вільні кошти всіх учасників суспільного виробництва і на умовах терміновості, повернення і платності передаються в користування тим, хто в них тимчасово має потребу. Реалізація цієї функції дозволяє підвищити мобільність капіталу, забезпечуючи його переливання з галузей із надлишком капіталу в галузі, де тимчасово відчувається його нестача, тобто позиковий капітал вільний у одного суб’єкта передається іншому суб’єкту економіки, і таким чином, задовольняє потребу останнього у додаткових грошових коштах.

Сутність контрольно-стимулюючої функції полягає в тому, що в процесі кредитуван­ня забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди.

Функція створення платіжних засобів обігуПо суті кредит створює гроші для безготівкового грошового обігу. Інструменти кредиту – переказні векселі, чеки, кредитні картки тощо – починають заміняти реальні гроші у сфері обігу. Кредит сприяє економії витрат обігу шляхом заміщення частини грошового обороту кредитними засобами обігу. Змінюючи обсяг кредитних операцій, банки можуть впливати на динаміку загальної маси грошей в обігу. Але це не є емісією грошей, яку здійснює центральний банк країни

Створення платіжних засобів лише доповнює емісію грошей, здійснювану центральним банком. Тобто, відбувається залучення в платіжний оборот грошей, що емітовані в обіг центральним банком і котрі перебувають в сукупному позичковому фонді

.