57. Валютна політика та валютне регулювання, їх особливості в Україні.

Важливим призначенням національної валютної системи є розроблення і реалізація державної валютної політики як сукупності організаційно-правових та економічних за­ходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначе­них державою цілей.

Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики вза­галі — зростання зайнятості та виробництва ВВП, стабілізація цін.

Крім загальномонетарних цілей, валютна політика має свої специфічні цілі:

— лібералізація валютних відносин у країні;

— забезпечення збалансованості платіжного балансу;

— забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти;

— захист іноземних та національних інвестицій у країні;

— забезпечення стабільності курсу національної валюти.

Досягнення цілей валютної політики забезпечується через законодавче регулюван­ня валютних відносин і контроль за виконанням установлених вимог, норм і правил.

Валютне регулювання — це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку.

Практика валютного регулювання виробила ряд методів (інструментів), які забезпе­чують вплив на валютні відносини, це:

1) Валютні обмеження є досить потужним, ефективним і оперативним інструмен­том валютної політики. Запровадивши чи скасувавши те чи інше обмеження (у вигляді норми, заборони, правила), держава має можливість негайно і досить відчутно вплину­ти на певний валютний потік у напрямі, що відповідає сучасній ситуації в економіці чи на грошовому ринку.

2) Курсова політика — полягає в цілеспрямованому проведенні комплексу заходів з метою корекції курсу національної валюти. Якщо така корекція спрямована на зни­ження обмінного курсу, то курсова політика називається політикою девальвації. Якщо ціллю курсової політики визнається підвищення обмінного курсу, то вона називається політикою ревальвації.

3) Облікова (дисконтна) політика центрального банку полягає в цілеспрямованому підвищенні чи зниженні облікової ставки та відповідній зміні ставки депозитного та позичкового процента. Якщо процентні ставки збільшуються, то зменшується маса національних грошей в обороті, знижується відплив вільних капіталів за кордон, зрос­тає приплив іноземної валюти (вільних капіталів) з-за кордону. Все це сприяє зростан­ню курсу національної валюти, зміцненню її позицій на валютному ринку. При зни­женні облікової ставки весь процес впливу на валютний ринок відбувається у зворот­ному напрямі.

4) Валютна інтервенція полягає в оперативному підтриманні валютного ринку в стані рівноваги шляхом збільшення або зменшення купівлі чи продажу центральним банком іноземної валюти за національну.

5) Регулювання сальдо платіжного балансу.

6) Формування та використання золотовалютних резервів.

Особливості в Україні див. питання 56.

58. Платіжний баланс: сутність, структура та роль в механізмі валютного регулювання.

Платіжний баланс — це співвідношення між валютними платежами економічних суб'єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та валютними надхо­дженнями їм з-за економічних меж країни (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць).

У розділі 1 «Рахунок поточних операцій» по статті «баланс товарів» відображаються всі переміщення товарів через економічні межі країни з переходом права власності: ек­спорт відбивається у графі «Надходження», імпорт — у графі «Платежі». Співвідно­шення обсягів надходжень і платежів по цій статті називається торговим балансом. Якщо надходження перевищують платежі, то торговий баланс буде активним, а його сальдо — позитивним; якщо платежі перевищують надходження, то торговий баланс буде пасивним, а його сальдо — негативним.

По статті «баланс послуг» враховується рух коштів у зв'язку з обміном між резиден­тами і нерезидентами різноманітними послугами (транспортними, будівельними, комунікаційними, туристичними, культурними тощо).

По статті «доходи» враховується рух коштів, пов'язаний з доходами фізичних осіб-резидентів, одержаними в оплату праці за кордоном, доходами від прямих та портфельних інвестицій за кордоном, доходами від інших інвестицій.

По статті «поточні трансферти» враховується рух коштів на безеквівалентних заса­дах — гуманітарна та технічна допомога, внески до фондів міжнародних організацій, безоплатні перекази грошей з-за кордону фізичним особам (спадок, дарування, аліменти, членські внески в різні благодійні фонди та інші фонди й організації тощо).

У розділі 2 «Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій» по статті «капі­тальні трансферти» враховуються всі операції, пов'язані з переданням права власності на основний капітал або анулюванням боргів кредиторами, коли рух вартості здійсню­ється на еквівалентній основі (державне фінансування великих проектів за кордоном, придбання чи реалізація нефінансових активів — землі та її надр, патентів, авторських прав тощо). В усіх цих випадках відбувається зростання капіталу в одній країні і змен­шення — в іншій (може здійснюватися в грошовій та в матеріальній формах).

У підрозділі «Фінансовий рахунок» показуються операції з купівлі-продажу та пога­шення фінансових вимог однієї країни до інших. Усі фінансові операції класифікують­ся в три групи:

- «прямі інвестиції»;

- «портфельні інвестиції;

- «інші інвестиції».

У розділі 3 «Резервні активи» відображається централізований золотовалютний за­пас країни.

У розділі 4 «Помилки та упущення» урівнюються загальні обсяги надходжень і пла­тежів, шляхом технічного запису необхідної для збалансування суми.

Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реалізації валютної політики. Як модель зовнішньоекономічних зв’язків країни він дає ґрунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвитку валютних відносин. Зокрема, рівень та динаміка його збалансованості за звітний рік дають можливість визначити причини погіршення кон’юнктури валютного ринку та курсу національної валюти у відповідному році та ймовірну динаміку їх на перспективу. Якщо, наприклад, звітний платіжний баланс пасивний і розмір від’ємного сальдо мав тенденцію до зростання, це негативно впливало на курс валюти у звітному році і давало підстави очікувати його падіння в наступному році. Якщо така тенденція не відповідає цілям загальноекономічної та монетарної політики, її слід переломити на стабілізаційну. Підходи до вирішення цього завдання теж можна виз­начити на основі платіжного балансу, зокрема його структурної збалансованості.