50. Особливості проведення грошової реформи в Україні.

Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в тому, що, крім суто економічних причин, були і досить могутні політичні причини її проведення. Україна з 1991 р. стала незалежною державою і за новим статусом повинна була мати власні гроші і власну грошову систему, здатну забезпечувати емісію і регулювання обороту національних грошей.

Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало щонайменше три мети:

— створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави;

— забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни;

— сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

Довготривалість реформи. Розпочалася реформа в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років.

Створення нового (ринкового) механізму монетарного регулювання виявилося характерною особливістю грошової реформи в Україні з двох причин:

— до початку реформи такого механізму в Україні не було;

— для подолання гіперінфляції і переходу до антиінфляційної політики потрібно було якнайшвидше освоїти найефективніші інструменти монетарного регулювання.

Чи не найскладнішою особливістю грошової реформи в Україні є її соціальний аспект. Як відомо зі світової практики, підготовка і проведення будь-якої грошової реформи вимагає додаткових фінансових витрат, які переважно перекладаються на плечі широкого загалу населення.

51. Поняття валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти, її суть, види значення передумови.

Валюту визначають як сукупність будь-яких грошових коштів, формування та ви­користання яких прямо чи опосередковано пов'язано із зовнішньоекономічними відносинами.

В поняття валюти включаються не тільки кошти у вигляді законних платіжних засо­бів (готівки) чи депозитів у грошах тієї чи іншої країни, а й інші валютні цінності — платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати тощо), фондові цінності (акції, обліга­ції) та інші фінансові інструменти іноземного походження, а також аналогічні платіжні документи та фондові цінності національного походження, якщо вони перетинають митний кордон чи переходять у власність нерезидентів усередині країни.

Валюту класифікують за кількома критеріями:

I. За емітентською належністю валюти розрізняють:

1) Національну валюту, яка виражена в грошах, що емітуються національною банківською системою;

2) Іноземну валюту, виражену в грошах, що емітуються банківськими системами інших країн;

3) Колективну валюту, виражену в особливих міжнародних грошових одиницях, що емітуються міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за між­державними угодами (СДР та євро).

II. За режимом використання валюти поділяються на:

1) Неконвертовані, які неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежуються;

2) Конвертовані, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом, що фор­мується у встановленому порядку, і вільно вивозяться та ввозяться через кордон. Конвертованість валюти можна класифікувати за кількома критеріями:

а) За повнотою конвертації:

- повна конвертованість означає можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників (юридичних і фізичних осіб, резидентів і не­резидентів) та за всіма видами цілей або операцій (платежі за поточними операціями, платежі за рухом капіталу і переказами).

- часткова конвертованість валюти означає, що національна валюта обмінюється на іноземну з певними обмеженнями (наприклад, для одних осіб її обмін дозволений, а для інших — ні, так само для одних видів операцій обмін дозволений, для інших — ні тощо). Українська гривня є частково конвертованою валютою.

б) За видами суб'єктів:

• зовнішня — конвертація національної валюти дозволена тільки для нере­зидентів;

• внутрішня — конвертація національної валюти дозволена тільки для ре­зидентів.

в) За характером економічних операцій:

• поточна — конвертація поширюється тільки на платежі за поточними опе­раціями;

• капітальна — конвертація поширюється тільки на платежі за рухом капіталу.

Валютні відносини — це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств різних країн і об­слуговуються валютою.

Залежно від економічного призначення валютних платежів у валютних відносинах можна виділити такі складові:

• міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними операціями;

• одержання і погашення різних видів міжнародних позичок;

• переміщення валюти при здійсненні зовнішніх інвестицій;

• переміщення валюти при наданні економічної і технічної допомоги;

• операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішніх валютних ринках.