21. Модель грош. Обороту. Хар-ка окремих потоків грош. Обороту та їх взаємозв’язку. (графік)

Для спрощення побудови моделі грош. обороту згрупуємо всі його суб’єкти у 4 укрупнені групи: фірми, сімейні госп-ва, уряд, фін. посередники. До групи «Фірми» віднесені всі юр. і фіз. особи, які беруть участь у створенні та реалізації ВНП. До групи «Сімейні госп-ва» входять усі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет. До групи «Уряд» входять юр. особи – держ. управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл та перерозподіл нац. доходу та нац. продукту. До групи «Фін. посередники» входять суб’єкти грош. ринку, які акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок. В моделі виділено 4 види ринків: ринок продуктів; ресурсів; грош. ринок; світовий ринок.

У наведеній моделі сук. грошового обороту виділено 16 грош. потоків. Першим (1) визначено сук-сть витрат фірм, пов’язаних з купівлею вир. ресурсів. Назустріч цьому потоку грошей рухаються в напрямку фірм куплені ресурси.

У результаті грош. потоку 1 відбудеться реалізація ресурсів, запропонованих на ринок сімейними госп-ми, та сформуються грош. доходи останніх (2). У сукупності доходи складають нац. дохід країни.

Потім нац. дохід розподіляється на 3 частини. Більша його частина витрачається сімейними госп-ми на споживання. Ці платежі створюють потоки 3 і 10. Певна частина нац. доходу сплачується сімейними госп-ми уряду у вигляді податків (4). Не витрачена на споживання та сплату податків частина нац. доходу становить заощадження сімейних госп-в, які надходять на грошовий ринок і створюють потік 5.

Заощадження населення в даній моделі виступають узагальнюючим джерелом надходження коштів на грош. ринок, а отже – узагальнюючим джерелом інвестування розширення вир-ва в секторі «фірми». У зв’язку з цим формується грошовий потік 6, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фін. посередників, доходи від емісії цінних паперів.

До послуг грошового ринку, крім фірм, звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття своїх витрат. Мобілізація урядом коштів на грош. ринку спричинює появу грош. потоку 8, а витрачання цих коштів для оплати держ. закупівель зумовлює потік 9.

Т.ч., грош. кошти, які одержали сімейні госп-ва за потоком нац. доходу, після розподілу і певних трансформацій, надійшли на ринок продуктів за потоками 3, 7, 9.

До потоків відпливу належать: чисті податки (4), заощадження сімейних госп-в (5) та оплата імпорту (10). До потоків припливу відносять: інвестиційні витрати фірм (7), держ. закупівлі урядових структур (9), надходження за експортом (11). В обсязі потоків відпливу зменшується викор-ня сімейними госп-ми нац. доходу на внутр. ринку продуктів, що звужує можливості реалізації вир. продукту.

22. Порядок балансування грош. Потоків в окремих суб’єктів та в грош. Обороті в цілому (графік див. 21)

Балансування грошових потоків означає, що в кожному секторі та кожному ринку сума вхідних потоків має = сумі вихідних. Якщо потоки кожного сектору будуть збалансовані, то і грош. оборот в д-ві буде збалансованим.Грош. кошти, які одержали сімейні госп-ва за потоком нац. доходу, після розподілу і певних трансформацій, надійшли на ринок продуктів за потоками 3, 7, 9, сформувавши там відповідний обсяг попиту. Якби сімейні госп-ва всі закупівлі, пов’язані з їх споживанням, здійснили на внутр. ринку продуктів, то грош. коштів, що. надійдуть на цей ринок за вказаними 3 потоками, було б достатньо, щоб реалізувати весь обсяг нац. продукту, запропонованого фірмами на цьому ринку. Одержана фірмами виручка сформувала б останній грош. потік (12), який «замкнув» би круговорот грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого ВНП і дорівнює обсягу нац. доходу, відображеного в потоці 2. Балансування вказаних потоків – доходів фірм від реалізації нац. продукту (12) та нац. доходу, одержаного сімейними госп-вами (2) – має вирішальне значення: для нормального функціонування грош. обороту і всієї ек. системи, для забезпечення сталості грошей і кон’юнктури ринку.

Якби обсяги імпорту й експорту в країні балансувалися, то балансувалися б грошові потоки 10 і 11, тобто у внутр. оборот каналами експорту повернулося б грошей стільки, скільки їх вибуло по каналах імпорту.

Якщо обсяг експорту перевищує обсяг імпорту, то у величині останнього на внутр. грош. ринок за потоком 11 надійде грош. коштів зі світового і ринку більше, ніж було спрямовано туди у зв’язку з оплатою імпорту (потік 10). У зв’язку з цим у внутр. обороті виявиться грошей більше, ніж потрібно, щоб сформувати платоспроможний попит на ринку продуктів, достатній для реалізації тієї частини нац. продукту, яка надійде на внутр. ринок. Виникне загроза розбалансування попиту і пропозиції на ринку продуктів і зростання цін.

Отже, через механізм урівноваження чистого імпорту притоком грош. коштів ззовні і чистого експорту відпливом грош. коштів за межі внутр. ринку досягається збалансування грошових потоків, які зв’язують нац. економіку зі світовим ринком і, врешті-решт, збалансування всього грошового обороту країни.

Між потоками 13, 14, 15 та 16 існує зв’язок як між такими, які взаємно виключають один одного. Наприклад, якщо при чистому імпорті сформувався потік 13, то потоків 14 та 15 взагалі не може бути. Потік 15 може виникнути лише за умови, що обсяг потоку 13 недостатній, щоб збалансувати потоки відтоку та притоку грошей в обороті нац. доходу.

Якщо ж сформувався чистий експорт, то відпадає потреба в потоках 13 та 15, а балансування здійснюватиметься потоком 14. Потреба в потоці 16 виникне лише за умови, що потік 14 взагалі не був сформований.