1.Еволюція видів маркетингу

Підприємство може застосовувати 4 стратегії охоплення ринку: 1) недиференційований маркетинг – розглядає ринок,як єдину однорідну сукупність споживачів, тобто підприємство виходить на ринок з одним товаром і розробляє єдиний комплекс маркетингу, концентруючи при цьому увагу на загальних потребах споживачів, залишаючи при цьому поза увагою їхні відмінності. Головна мета масового маркетингу – максимізувати збут, завдяки чому суттєво зменшуються витрати на виробництво і збут однієї продукції, це дає змогу підприємству знизити ціни на товар і гнучко вести цінову конкуренцію; 2) стратегія диференційованого маркетингу – відтворює бажання виробника задовольняти потреби значної ринкової частки, але на відміну від недифер.маркет, диференційований маркетинг, заснований на сегментації ринку та виході на декілька ринкових сегментів, та розробці для кожного з них окремого комплексу маркетингу. Ця стратегія дозволяє підприємству знизити рівень ризику та негативні економічні наслідки в разі невдачі на якомусь сегменті. Вона вимагає найбільших фінансових витрат, що пояснюється такими факторами: збільшуються інноваційні витрати; зростають виробничі витрати; зростають адміністративні витрати; підвищуються витрати на просування; збільшуються загальні витрати на маркетинг. 3)концентрований маркетинг – орієнтований на вузьку, специфічну групу споживачів, через спеціалізований комплекс маркетинг. 4) індивідуальний маркетинг – передбачає розробку окремого комплексу маркетингу для кожного споживача.

2.Сутність та критерії сегментації ринку

Сегментація ринку – це розподіл споживачів на групи, на основі їх різниці в потребах, характери тисках або поведінці, і розробка для кожної з цих груп комплексу маркетингу(окремого), при цьому передбачається однакова реакція цих груп на один і той самий набір спонукальних стимулів маркетингу. Критерії сегментації ринків: 1) географічні(регіон, адміністративний поділ, чисельність населення клімат, природна зона тощо); 2)демографічні(вік, стать, розмір сім’ї, рівень доходів, життєвий цикл сім’ї, релігія тощо); 3)психографічні (соціальний клас, стиль життя, особисті якості, адаптація до нового товару ); 4)поведінкові (ступінь потреби в товарі, ступінь готовності до придбання товару, ставлення до товару, привід до здійснення покупки).

3.Вибір найпривабливіших для підприємства сегментів ринку та позиціювання на них.

Етапи вибору привабливих для підприємства сегментів ринку: 1) сегментування ринку; 2) визначення цільових ринків або сегментів; 3) ринкове позиціювання; 4) розробка плану маркетингу для кожного сегменту. Визначення цільових ринків або сегментів здійснюється у двох напрямах: 1)Оцінювання можливостей підприємства конкурувати в цьому сегменті; 2) Оцінювання привабливості сегменту. Критерії для оцінювання привабливості сегменту: обсяг сегменту, бар’єри входу та виходу із сегменту, прибутковість сегменту, швидкість його зміни, відповідність сегменту характеристикам товару або послуги що пропонується, можливість ідентифікації сегменту. Позиціювання – комплекс дій підприємства, які спрямовані на формування чіткого, особливого та бажаного місця стосовно продуктів конкурентів в свідомості споживачів. Види позиціювання: одномірне, двомірне, багатомірне. Стратегії позиціювання: 1) позиціювання по характеристиці товару; 2) позиціювання по використанню; 3) позиціювання по споживачу; 4) позиціювання по конкуренту; 5) позиціювання по співвідношенню ціна=якість; 6) позиціювання по категорії товару; 7) позиціювання , як лідер №1….