4. Фактори функціонування і росту венчурного капіталу.

Життєво важливим фактором для функціонування і росту венчурного капіталу є наявність ліквідного і висококапіталізованого фондового ринку, що створює можливості для первинного розміщення акцій (initial public offering (IPO)). Фондовий ринок виступає механізмом забезпечення ліквідності – щоб венчурні фонди могли повернути собі інвестовані кошти й отримати прибуток. Вільні (позабіржові) ринки цінних паперів мають винятково важливе значення для розвитку венчурного капіталу, тому що більшість інноваційних фірм не можуть вийти на фондову біржу через високі вимоги до розміру доходу, вартості матеріальних активів фірми, числа акцій й їх загальної ринкової вартості.

Наступним фактором впливу на динаміку венчурного капіталу є ліберальність (еластичність) ринку праці. Жорсткі обмеження на рух робочої сили виступають серйозною перепоною для венчурного капіталу. В цьому плані часто звертається увага на Німеччину та Японію.

Наступним вагомим фактором являється податкове законодавство, що сприяє венчурному інвестуванню. Обсяг фондів венчурного капіталу й нові надходження засобів у них залежать головним чином від оподатковування прибутку корпорацій та доходів від приросту капіталу.

Важлива роль у активізації венчурного фінансування припадає на фактор накопичення людського капіталу. Для цього є не тільки емпіричні передумови.

До детермінантів розвитку венчурного капіталу також відносять:

• темпи росту ВВП, обсяг фінансування НДДКР в економіці, очікування макроекономічних суб’єктів та їх впевненість у майбутньому;

• високі стандарти відносно прозорості діяльності фірм й інформації, зрозумілі правила керування – це основні вимоги, які інвестори висувають при відборі перспективних проектів. Це особливо важливо на початковому етапі, коли уважно досліджуються й аналізуються дані з метою визначити привабливість, рівень ризику й проблеми, пов’язані з даним проектом. Тому на перший план також виступає якість фінансової звітності та її уніфікація з міжнародними стандартами;

• наявність кваліфікованих фахівців (бухгалтерів, юристів, аудиторів, консультантів, фахівців торговельних й інвестиційних банків, центрів технологічного трансферту, торговельних палат, тощо), які вказували б ризиковим фондам хороші можливості для інвестування і направляли підприємців у відповідний фонд; наявність висококваліфікованих фахівців з керування венчурним капіталом;

• рівень відсоткових ставок на фінансовому ринку, що має негативний вплив на темпи технологічного прогресу.

5. Венчурний капітал в Україні.

Юридичного статусу в Україні венчурні фонди набули у 2001 році з прийняттям Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)». Відповідно до положень даного закону поняття венчурного фонду в Україні відрізняється від загальноприйнятого: у нас це специфічний ІСІ, правила формування, існування та закриття якого вмонтовані у загальні правила діяльності ІСІ та компаній з управління активами. В Україні фонд вважається венчурним у разі, якщо він є недиверсифікованим ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних та фізичних осіб.

В загальній структурі активів фінансового ринку України активи ІСІ (до яких входять і активи венчурних фондів) становлять незначну частину. Являючись одним з видів ІСІ венчурні фонди займають центральне місце на ринку спільного інвестування.

В Україні участь фізичних осіб у венчурних фондах формально дозволена законодавством, однак значно обмежена, тому що фізична особа може бути учасником венчурного фонду виключно за умови придбання цінних паперів такого фонду на суму не менше ніж 1500 мінімальних заробітних плат. Дана норма щодо залучення коштів фізичних осіб була внесена поряд з рядом змін від 18.12.2008 року, проте вони не вирішують найважливіших проблем: вимоги до структури активів не детермінують інноваційної направленості функціонування фондів, а фізичній особі для участі необхідно вкласти кошти приблизно на 1 мільйон гривень (на 01.01.2009 року мінімальна заробітна плата складала 605 грн.), що значно обмежує коло потенційних учасників фондів. Важливим фактом також є те, що венчурні фонди можуть здійснювати лише приватне (закрите) розміщення цінних паперів, тобто шляхом безпосередньої пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб. Тому фінансові ресурси широких верств населення можуть надходити до венчурних фондів лише опосередкованим шляхом (через заощадження у інших фінансових інститутах).

На відміну від України в США індивідуальні інвестори можуть вкладати кошти у венчурні фонди. На початку 80-х років ХХ століття роль індивідуальних інвесторів у формуванні ресурсів венчурних фондів досягала однієї п’ятої частини загальних пасивів

У портфелі венчурних ІСІ лідирують цінні папери підприємств, що належать до галузей фінансів, споживчих товарів та промисловості. Галузеву структуру венчурних фондів важко назвати інноваційно-орієнтованою. Можна виділити основні сфери інвестування: будівництво, торгівля, готельний і туристичний бізнес, переробка сільгосппродукції, страхування, інформатизація. Це свідчить, що орієнтація класичних венчурних фондів на інноваційні проекти, технопарки та технополіси поки що не притаманна українському венчурному капіталу.

Міжнародні статистичні дані дають нам можливість зробити порівняння щодо галузевої структури венчурних інвестицій в провідних інноваційних регіонах світу та Україні. В США та країнах ЄС провідними об’єктами венчурних інвестицій є підприємства у галузях біотехнологій (біофармацевтика), програмного забезпечення, телекомунікацій, виробництва медичного обладнання

СЕМІНАРСЬКЕ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ ЗА ТЕМОЮ № 6:

1. В чому полягає механізм венчурного фінансування?

2. Перелічити організаційні форми венчурних інвесторів?

3. Хто такі бізнес-ангели?

4. Типи спеціалізованих компаній для венчурного інвестування?

5. Сутність незалежних венчурних фондів?

6. Що собою представляють корпоративні венчурні інвестори?

7. Що собою представляють приватні інвестиційні компанії дрібного бізнесу?

8. Які ви знаєте механізми виходу венчурних інвесторів з капіталу фінансованих компаній?

9. Які етапи фінансування та реалізації венчурних проектів виділяють?

10. Які фактори для функціонування і росту венчурного капіталу виділяють?

11. Визначення венчурного фонду відповідно до вітчизняного законодавства?

12. Основні недоліки функціонування венчурних фондів в Україні?

Самостійна робота

1. Інноваційна діяльність

2. Інноваційний проект

3. Продуктивність праці

4. Хвилі інноваційного розвитку

5. Інститути спільного інвестування

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача

1. Законодавство щодо інститутів спільного інвестування

2. Розвиток фондового ринку в Україні

3. Рівень інноваційного розвитку України

4. Оцінка грошово-кредитної політики НБУ.

5. Депозитна діяльність на фінансовому ринку України.

6. Кредитна діяльність на фінансовому ринку України.

7. Емісійна діяльність та її особливості.

Література: [3, 47, 36, 39, 49, 52–57, 58, 62, 63, 66, 70, 71]