Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НМК_10.12.2011.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
3.73 Mб
Скачать

1. Поняття і форми функціонування венчурного капіталу.

На ринку венчурного капіталу є кілька категорій інвесторів, які мають численні організаційні форми: індивідуальні венчурні капіталісти, спеціалізовані компанії для венчурного інвестування й відділення інвестиційних банків. Капітал індивідуальних інвесторів й інвестиційних банків становить невелику частку венчурного капіталу

Механізм венчурного фінансування полягає в наступному: великі банки, промислові компанії й спеціалізовані венчурні фонди надають фінансові кошти новим дрібним фірмам для розробки перспективних ідей, не вимагаючи ніяких гарантій, розраховуючи тільки на значний прибуток у випадку успіху.

Назва таких специфічних фінансових інститутів як венчурні фонди походить від англійського «venture» – спекуляція, ризикове підприємство. Найбільший вплив у сфері фінансування інновацій здійснюють незалежні венчурні фонди, що створюються комерційними й інвестиційними банками, страховими компаніями, пенсійними й пайовими фондами. Капітал вкладається в розвиток або розширення вже існуючих фірм, акції яких розподілені між акціонерами і, як правило, не обертаються на біржі. Інвестиції надаються в обмін на неконтрольний пакет акцій, зазвичай строком на 5 – 8 років. Кожен фонд фінансується багатьма партнерами, більшість яких традиційні фінансові інститути.

2. Етапи венчурного фінансування.

Важливим механізмом контролю діяльності компанії, що фінансується є поетапна схема вкладення капіталу. Венчурний капіталіст не інвестує всі кошти одночасно, а кожного разу виділяє суму достатню лише для досягнення наступного етапу.

Виділяють чотири етапи фінансування та реалізації венчурних проектів.

На першому етапі фінансується створення підприємства (Seedіng fіnance), що триває від декількох місяців до одного року – виділяються засоби для доопрацювання ідеї, розробки специфікації нового продукту або послуги, дослідження ринкових можливостей і розробки бізнес-плану.

На другому етапі – фінансування початку діяльності (Start up fіnance) - засоби направляються на організацію й підготовку виробництва.

Третій етап полягає у фінансуванні „дитини” (Fledglіng fіnance) - засоби вкладаються у виробництво нової продукції, що ще не є прибутковим. Продукт або послуга вже з’явилися на ринку, але в нової фірми ще немає іміджу й торговельної мережі.

На четвертому етапі відбувається фінансування зміцнення положення (Establіshment fіnance) – здійснюється комерційне освоєння нововведення й дрібна інноваційна фірма перетворюється в державну компанію або поглинається великою фірмою.

3. Участь держави у функціонуванні венчурних фондів.

Якщо говорити про пряму участь держави у венчурному капіталі і її форми, то вона все ж таки необхідна, хоча і в досить обмежених кількостях. Світовий досвід показує, що порівняно з приватним венчурним капіталом державне фінансування менш чутливе до розвитку фондового ринку. До того ж державні кошти направляються на фінансування проектів на ранній їх стадії, таким чином держава задає напрям розвитку індустрії і приклад інвестування для приватних інвесторів. У цьому сенсі цікавим може бути досвід Ізраїлю, країни з однією з найбільш розвинених інноваційних сфер в першу чергу завдяки чіткій державній політиці і активному венчурному капіталу.