9. Вартість грошей у часі: базові поняття. Процентна ставка: поняття та види.

На фінансовому ринку інвестори на різних умовах передають вільні фінансові ресурси тим, хто потребує інвестицій.

Усі розрахунки й оцінки щодо інвестованих коштів обов’язково здійснюються з урахуванням часового фактора, оскільки інвестиційний процес і отримання прибутку від вкладення коштів залежать не тільки від ступеня ризику, а й терміну інвестицій та обсягу інвестованих коштів.

Концепція вартості грошей у часі полягає в тому, що вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норми прибутку на фінансовому ринку, в якості якої звичайно виступає норма позичкового відсотка .

Оцінка вартості грошей з урахуванням фактора часу вимагає попереднього розгляду пов’язаних з нею базових понять, основні з яких наступні.

Відсотки (проценти) – це дохід від надання капіталу в борг в різних формах, або від інвестицій виробничого чи фінансового характеру.

Прості відсотки – сума доходу, що нараховується до основної суми капіталу в кожному інтервалі, по якому подальші розрахунки платежів не здійснюються.

Нарахування за простими відсотками застосовують, як правило, при короткострокових фінансових операціях.

Складні відсотки – сума доходу, що нараховується в кожному інтервалі, яка не виплачується, а приєднується до основної суми капіталу й у наступному платіжному періоді сама приносить доход. Нарахування складного відсотку застосовують переважно при довгострокових фінансових операціях (інвестуванні, кредитуванні і т.п.).

Відсоткова (процентна) ставка – величина, що характеризує інтенсивність нарахування відсотків (процентів).

Крім того, ринковій економіці властива інфляція. Тому для процентних ставок необхідно розрізняти номінальні та реальні величини, щоб визначити діючу ефективність фінансових операцій.

Реальна процентна ставка відображає очікувані темпи зростання економіки за визначений період часу, реальний дохід інвестора на вкладені кошти і зміни купівельної спроможності грошей у зв’язку з інфляційними процесами (для країн з розвиненою ринковою економікою реальні темпи зростання становлять 2,5-4%, за винятком нетривалих періодів стрімкого економічного зростання).

Номінальна процентна ставка відображає в грошовому вираженні дохід, отриманий з однієї грошової одиниці капіталовкладень. Вона перебуває під впливом попиту і пропозиції і виражає абсолютну плату за використання коштів і не відображає зміни купівельної спроможності грошей у зв’язку з інфляцією. Реальна процентна ставка дорівнює номінальній процентній ставці за вирахуванням темпів інфляції. Якщо, наприклад, інвестор вклав кошти під 10% річних, а рівень інфляції за рік становить 4,5%, то реальна дохідність інвестицій за цей рік становитиме 5,5% (10 – 4,5) при номінальній дохідності 10%.

Реальна процентна ставка на визначений період у майбутньому невідома на початок періоду й оцінюється на основі рівня очікуваного економічного зростання за даний період та з урахуванням ризиків. В основі її розрахунку лежить модель Фішера. Із урахуванням того, що на рівень процентних ставок (ціну капіталу) має вплив інфляція, американський економіст І.Фішер ввів поняття «номінальна ставка», що складається з двох частин: очікуваної процентної ставки за безризиковим цінним папером та очікуваної премії за можливе знецінення грошової одиниці (тобто за інфляцію).

В Україні, де фінансовий ринок знаходиться в стадії розвитку, основою для формування ринкових процентних ставок, орієнтиром ціни на гроші виступають ставки рефінансування та облікова ставка НБУ.

Облікова ставка НБУ, що є найнижчою серед ставок рефінансування – це виражена у процентах плата, яку утримує з номінальної суми векселя НБУ за позики, видані під заставу комерційних векселів.

Декурсивний спосіб нарахування відсотків: відсотки нараховуються в кінці кожного інтервалу нарахування; використовується ставка позичкового відсотку.

Антисипативний (попередній) спосіб нарахування відсотків:

відсотки нараховуються на початку кожного інтервалу нарахування;

використовується облікова ставка.

На практиці облікова ставка застосовується в основному при обліку грошових зобов’язань.

При обох способах нарахування відсоткові ставки можуть бути:

простими: застосовуються до однієї і тієї ж початкової суми коштів протягом всього періоду нарахування;

складними: по проходженні кожного інтервалу нарахування вони застосовуються до суми боргу і нарахованих за попередні інтервали відсотків.

Прості ставки позичкового проценту використовуються зазвичай у короткострокових фінансових операціях, коли інтервал нарахування співпадає з періодом нарахування (як правило, складає строк не більше одного року), або коли після кожного інтервалу нарахування кредитору виплачуються відсотки.

У кожному окремому випадку використання ставки позичкового відсотку чи облікової ставки, простої чи складної регламентується умовами укладеного договору.

Майбутня вартість грошей – сума інвестованих у даний момент коштів, у яку вони перетворяться через певний період часу з урахуванням визначеної ставки відсотку (відсоткової ставки).

Теперішня вартість грошей – сума майбутніх коштів, приведених з урахуванням визначеної ставки відсотка до теперішнього періоду часу.

Дисконтування – визначення величини початкової суми боргу (P).

Дисконтування вартості – процес приведення майбутньої вартості грошей до їхньої теперішньої вартості шляхом вилучення з їхньої майбутньої суми відповідної суми нарахованих відсотків (дисконту).

Компаудинг – визначення розміру нарощеної суми (S).

Нарощування вартості (компаундінг) – процес приведення теперішньої вартості грошей до їхньої майбутньої вартості у певному періоді шляхом приєднання до їхньої суми суми нарахованих відсотків

Дисконт – доход, отриманий по обліковій ставці, тобто різниця між розміром кредиту (нарощеною сумою) і безпосередньою сумою, яка видається позичальнику.

Нарощення (ріст) початкової суми боргу – збільшення суми боргу за рахунок приєднання нарахованих відсотків або доходу.

Множник (коефіцієнт) нарощення – це величина, що показує, в скільки разів виріс початковий капітал.

Коефіцієнт дисконтування – обернена величина до коефіцієнту нарощення.

Період нарахування – проміжок часу, за який нараховуються відсотки або отримується дохід.

Період нарахування співпадає зі строком, на який надаються кошти. Період нарахування може розбиватись на інтервали нарахування.

Інтервал нарахування – мінімальний період, по проходженні якого відбувається нарахування відсотків.

Еквівалентні відсоткові ставки – це такі відсоткові ставки різного виду, застосування яких при різних початкових умовах дає однакові фінансові результати.

Існує три практики нарахування відсотків (за точністю визначення тривалості фінансової операції):

Англійська (точна) практика: кількість днів в році – точно (365 або 366), кількість днів у місяцях – точно, відповідно до календаря (28, 29, 30, 31).

Німецька (звичайна або комерційна) практика: кількість днів в році – 360, кількість днів у повних місяцях – 30, кількість днів у неповних місяцях – точно, відповідно до календаря (28, 29, 30, 31).

Французька (змішана) практика: кількість днів в році – 360, кількість днів у місяцях – точно, відповідно до календаря (28, 29, 30, 31).

Дата видачі і дата погашення вважаються одним днем.

Кредитору або позичальнику потрібно мати чітке уявлення про спосіб нарахування відсотків по кожній окремій операції, оскільки, при збільшенні сум операції відбувається збільшення грошової вартості кожного процентного пункту.