27. Неологізми

Неологі́зм (від грец. νέος — молодий, новий і λογισμός — судження, вислів) — новостворений термін, слово або фраза, що перебуває в процесі входження в загальне використання і ще не включена до державної та загальновживаної мови.

Неологізми — категорія історично змінна, один з розрядів пасивного словника, тобто це одиниці, які ще не встигли ввійти (або вже не ввійдуть, оскільки, виникнувши, майже відразу ж і зникли) до активного слововжитку.

Приклади неологізмів

Прогалик - кнопка клавіатури

Логін (англ. log in - входити) - ідентифікатор користувача системи

Спам - непотрібна і безглузда інформація, зазвичай реклама.

28. Лексика щодо її стилістичного використання (загольновживана, суспільно - політична, специфічна, побутова, виробничо - професійна, наукова, офіційно - ділова)

Загальновживана (або стилістично нейтральна) лексик - ця лексика становить найбільший за своїм обсягом шар слів української літературної мови. Вона є надбанням кожного носія літературної мови і охоплює різноманітні сфери життя: назви предметів і явищ навколишньої природи (вода, поле, дерево, хмари, дощ, річка, ставок), назви речей, пов’язаних з життям людини, засобів праці (хата, стіл, ложка, сокира, граблі, плуг, пилка), назви частин людського тіла (палець, голова, рука, нога, волосся, ніс), назви частин тіла тварин (роги, хвіст, копита, ратиці), назви процесів, якостей, почуттів, кольорів (ходіння, боротьба, спів, читання, золотий, червоний) та ін.

суспільно-політична лексика — слова, пов'язані з політичним і громадським життям суспільства і людини в суспільстві: Верховна Рада, Рада Європи, без'ядерна держава, мітинг, вибори, телеміст, преса, пікетування;

Наукова лексика — слова, що вживаються в науковій літературі та в мовленні науковців: експеримент, аргумент, дослід, спостереження, зіставлення, префікс, іменник, відмінювання, словосполучення, речення, радіус, клітина, пульсари, магнітні хвилі;

офіційно-ділова лексика — слова, уживані у діловому спілкуванні, зокрема під час складання документів (ділових паперів): наказ, закон, заява, розписка, реєстрація, інструкція, посвідчення, відрядження, угода, протокол.

29. Емоційна лексика. Просторічні слова. Діалектизми

До неї належать слова, які у своєму значенні мають позитивну або нега­тивну емоційність і служать для ви­раження почуттів людини (радість,горе, смуток, любов, ніжність).

Виділяють:

• органічно емоційні слова, що міс­тять емоційне забарвлення (пози­тивне чи негативне) у значенні:кохання, здоров’я, щастя, дружба,милий, любий, щирий, ласкавий,

• слова, у лексичне значення яких емоційність уносять суфікси тапрефікси:дівчинка, дівчинонька, дівчатко;стежечка, яблучко, носик, чорня­

• слова дитячої мови:цяця (іграшка), спатки, їстоньки.До цього шару лексики входять всілайливі слова.

Просторічними називаються слова та форми мовлення, вживання яких, за висловом Б. Томашевського, «не рекомендується літературними нормами, але які фактично у вільному, інтимному, непублічному мовленні охоче вжи­ваються». Наприклад: двера, звиняйте, урем'я, жисть і т. д. До просторічних, таким чином, найчастіше відносять спотворені слова, які засвідчують низький рівень мовленнєвої культури — фактичний або ж умовний, тобто уживаний зі спеціальною метою — створення комічного враження, інтимізації процесу спілкування, створення коло­риту розмовної невимушеності і т. п.

Від усіх інших шарів усного не літературного мовлення (діалектизми, жаргонізми, професіоналізми, арготизми) просторічні слова відрізняють­ся тим, що їх уживаність не обмежена ні певною тери­торією, ні формами спілкування, прийнятими в певних соціальних чи професійних групах людей.

Діалектизм (грец. διάλεκτος — наріччя, говір) — позанормативний елемент літературної мови, що має виражену діалектну віднесеність.

Діалектизми належать до лексики обмеженого вживання. Проте водночас це потужні джерела, які живлять велику ріку нашої мови, збагачуючи її синоніміку. Найчастіше діалектизми використовують у художніх та публіцистичних творах. Тут треба пам'ятати, що невмотивоване вживання діалектизмів розхитує літературні норми, знижує рівень культурного мовлення. Часто використання діалектизмів не зумовлене ні стилістичними, ні номінативними настановами; воно є наслідком недостатнього розмежування засобів літературної мови та діалектів або ж свідомим хизуванням, протиставленням своїх, «правильних» засобів української мови чужим, напівросійським, «неправильним». Це не сприяє ні збільшенню кількості нових носіїв української мови, ні загалом соборності України.