13. Синонімічний ряд та його структура

Синоніми складають синонімічні ряди — об'єднання слів, що означають одне поняття. У синонімічному ряді виділяють стрижневе слово, яке найточніше виражає значення, властиве всьому рядові. Стрижневим є зазвичай нейтральне слово або найменш стилістично забарвлене. Наприклад, у синонімічному ряді ходити — вештатися — швендяти — походжати стрижневим є слово ходити.

Стрижневе слово не завжди легко виокремити в синонімічному ряді, особливо в тому випадку, коли всі синоніми різною мірою емоційні. Тому деякі дослідники вважають, що його виокремлювати недоцільно.

Переносне вживання слів, переважно в художній літературі, приводить до виникнення контекстуальних синонімів,' які набувають спільного значення лише в певному контексті. Наприклад, контекстуальні синоніми вжито в такому реченні:..Ні, не лежали, а сяяли, мінилися, горіли — вишнево, кармінно, лимонно! — маленькі світлячки (В. Влизнець).

У синонімічні зв'язки можуть вступати й фразеологізми, частіше такі, які співвідносяться з певним словом, наприклад: утекти — дати драла — взяти руки в ноги; рано — ні світ ні зоря — ще півні не співали.

14. Однокореневі синоніми. Перифрази й евфенізми

Однокореневі синоніми характеризуються різним ступенем синонімічності, яка залежить від ступеня близькості лексичного значення (максимальної, неповної або середньої, мінімальної), на основі якої виділяються відповідні синоніми з максимальним, середнім та мінімальним ступенем синонімічності. Статус постійних набувають однокореневі синоніми з середнім ступенем синонімічності, оскільки між ними існує морфологічна та семантична диференціація, яка утримує їх у системі мови.

За структурою синоніми можуть бути різнокореневими («молодий» - «юний») та однокореневими. Ці синоніми відрізняються одне від одного префіксами («пошкодити» - «зашкодити»), суфіксами («головний» - «головуючий»), префіксами й суфіксами одночасно («робити» - «розробляти»). Крім цього синоніми відрізняються наявністю або відсутністю постфікса -ся («куріти» - курітися»).

Перифра́з (перифраза; від дав.-гр. περίφρασις — «описовий вираз, іносказання»: περί «навколо, біля», φράσις «вислів») — у стилістиці й поетиці троп, що описово виражає одне поняття за допомогою декількох.

Перифраз — непряма згадка об'єкта не шляхом називання, а опису (наприклад, «нічне світило» = "Місяць")

У перифразах назви предметів і людей замінюються вказівками на їх ознаки, наприклад, «зануритися в сон» замість «заснути», «цар звірів» — «лев», «однорукий бандит» — «гральний автомат», «чорне золото» — «вугілля» чи «нафта», «легені планети» — «ліси». Розрізняють логічні перифрази («автор „Мертвих душ“») і образні перифрази («сонце російської поезії»).

Окремим випадком перифрази є евфемізм — описовий вираз «низьких» або «заборонених» понять («нечистий» замість «чорт», «обійтися допомогою носової хустки» замість «висякатися»).

15. Антоніми. Поняття антонімів

Анто́німи (грец. αντι —проти, ονομα — ім'я) — парні різнокореневі слова з протилежним значенням. У ролі антонімів можуть виступати повнозначні частини мови, що показують якість: іменники (хоробрість — боягузтво), прикметники (коханий — остогидлий), дієслова (дружити — ворогувати), прислівники (мирно — войовничо). У поетичній та ораторській мові антоніми вживаються як засіб антитези, наприклад: «Той мурує, той руйнує…» (Т. Шевченко).

Антоніми в семантичному полі розташовуються на протилежних полюсах. Коли взяти низку слів на позначення стосунків між людьми (семантичне поле): любов, симпатія, дружба, приязнь, пошана, прихильність, доброзичливість, байдужість, неповага, недолюблювання, неприязнь, зневага, ворожість, ненависть, то на протилежних кінцях стоятимуть антоніми любов — ненависть.

Антоніми в мові існують тому, що в самій дійсності та в людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки з протилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими властивостями: день і ніч, тепло і холод, добро і зло, початок і кінець чогось, легкі й важкі предмети, близькі й далекі відстані, давній і майбутній час тощо. Мова лише називає ці якості.