24. Зародження та розвиток історичної науки на Закарпатті (к. Хvііі – поч. Хх ст.).

Закарпаття на рубежі 18-19ст. дало світу чимало освічених людей. Деякі з них виїжджали на Україну і в Росію (Орлай, Гуца-Венелін, Балудянський, Лодій, Кукольник), де створили перші праці з історії Закарпаття (Венелин «Несколько слов о Россиянах Венгерских…», 1905). Інші, такі як Базилович, Бачинський, Довгович, Коцак, Фогораші, Лучкай, працювали беспосередньо на теренах Закарпаття.

Дослідження Закарпаття в царині історії розпочалося в кін. 18 ст. (Й. Базилович); в 19 ст. з’явився ряд дрібних повідомлень до церк. і культ. іст. Закарпаття. У 19 ст. Лучкай створив 6-томну фундаментальну працю «Усторія карпатських русинів», у цій праці досліджується цілий комплекс питань соціально-економічного, політичного та культурного розвитку Закарпаття доби феодалізму. Лучкай використав архівні матеріали Мукачівської греко-католицької єпархії, наукової бібіліотеки італійського міста Лукка, давньоруські та угорські літописи. Основні дослідження З. проведено в 20 ст. місц. та укр. вченими з Галичини і Наддніпрянщини, росіянами, угорцями, чехами й ін. Археологічні досліди провадили Т. Легоцький, Й. Янкович, Я. Пастернак. Ряд іст. праць з’явився з-під пера А. Годинки, О. Бонкала, В. Гаджеґи, Є. Перфецького, О. Петрова, О. Мицюка. М. Лелекача, з іст. письменства і культ. життя — І. Франка, Я. Стрипського, Є. Сабова, Ю. Яворського, В. Бірчака, Є. Недзельського й ін. Етногр. і демографічні матеріяли збирали і досліджували І. Верхратський, В. Гнатюк, С. Томашівський, а закарп. говори розробили О. Брох, І. Панькевич, Г. Геровський й ін. Геогр. студії провадили І. Краль, В. Кубійович, С. Рудницький й ін. Багато матеріалу містили монографії про закарп. комітати, видані угор. урядовими чинниками в кін. 19 і на поч. 20 ст. Так само немало етногр. матеріалу та розвідок з культ. іст. з’явилося в «ЗНТШ». В 1920—30-их pp. здобутки студій над З. друкувалися в Наук. Записках Т-ва «Просвіти» в Ужгороді, в журн. «Карпатскій Свет». З кін. 19 в. існує в Мукачеві іст. музей ім. Легоцького (перев. археологічні знахідки), а в 1920-их pp. постав краєзнавчий музей в Ужгороді, що містить іст. і етногр. експонати

25. Краєзнавчі дослідження Галичини.

В 60-70-х рр.. в Галичині помітно зріс інтерес до історії міст і сіл. Галицький історик Площанський виступив ініціаторм складання істерико-географічного словника Галицької України. Звертався із проханням надіслати йому топографічно-статистичний опис осель до населення через газету та питальники. Але відповіді надходили дуже скупо. Наслідком акції була серія коротеньких описів галицьких сіл(101). Священику Чернецькому вдалося зібрати та опублікувати матеріал про 50 галицьких міст і сіл. Священик Гавришкевич здійснив чимало мандрівок по Галичині й Буковині, першим з українців наніс на карту близько 2 тис висот цих земель, описав свої враження від подорожі, опублікував етнографічний нарис про с. Кам’янка-Волоська біля Рави-Руської. Краєзнавчі матеріали Площанського, Чернецького, Гавришкевича та ін.. були використані при виданні 16-томного польського географічного словника. Франко проявляв великий інтерес до життя рідного краю і його вивчення. Був засновником гуртка «Етнографічно-статистичного», був співорганізатором студентських мандрівок по Галичині, одним із засновників бібліографії краєзнавчої літератури. У 1898-1907 його науково-краєзнавча діяльність була пов’язана із НТШ. Титаніна краєзнавча діяльність НТШ 6 серія видань «Українсько-руський архів», 38 томів «Етнографічного збірника», 20 томів матеріалів до «Української етнології», діяльність музеїв НТШ, окремих вчених (Грушевського, Вовка). 1888-1889 з ініціативи Шараневича було організовано церковно-археологічну виставку, яка стала першою спробою самостійного Галицького музею і основою музею Ставропігійського інституту у Львові. 1893 заснований історичний музей при НТШ у Львові (Антонович, Вовк, Грушевський, Франко, Гнатюк) .1905 митрополит Шептицький засновує Церковний музей експозиція якого складалася із зібраних ним рукописів, стародруків, ікон, актів, церковних речей. Наприкінці 19 ст. започатковано проведення промислових та с\г виставок. 1880 у Коломиї влаштована виставка домашнього промислу. Виставка мала комплексний характер: крім етнографічних пам’яток були експоновані археологічні знахідки, фотографії тощо. Активізації краєзнавчого руху, збирацької діяльності сприяли Тернопільська етнографічна виставка 1887 р., Львівська краєва виставка 1894……