14. Зв’язок історичного кр-ва з іншими науками та сід.

Власне кр-во більш широка фундаментальна дисципліна ніж СІД. СІД – вивчає лише певний вид джерел, натомість щоб вивчити район необхідно опанувати весь комплекс джерел. Т.ч. кр-во – фундаментальна історична дисципліна, яка пов’язана з історію України, географією України, історією держави та права України.

Залежно від обраного критерію, можна запропонувати різні ієрархії зв’язку історичного кр-ва з іншими науками та СІД. Якщо взяти критерій ієрархії в залежності від ступеню використання та інтенсивності залучення джерел цих дисциплін, то можна виокремити кілька груп:

1)комунікативно-евристичні інформативні дисципліни: історична бібліографія (бібліографічна евристика), інформатика, складання бази даних – інститут пам᾽яткознавства, історіографія історичного кр-ва, історіографія джерелознавства, джерелознавча архівна евристика. Дозволяють орієнтуватися в широкому колі джерел, сприяють складанню бібліографічних покажчиків;

2)комплекс дисциплін, об’єктом вивчення яких є різні аспекти та фактура речових джерел: археологія, нумізматика, боністика, емблематика, сфрагістика, геральдика, фалеристика;

3)етнографія з усім комплексом джерел, етнологія;

4)музеєзнавче джерелознавство, музеологія;

5)дисципліни, що вивчають словесні (вербальні) джерела в їх різних формах прояву, вираження та фіксації знаковими системами: джерелознавство, дипломатика, палеографія, кодикологія, текстологія, епіграфіка, літописознавство;

6)історико-філологічні дисципліни – ономастика, топоніміка;

7)комплекс історико-географічних та економічних дисциплін: історична географія, картографія, географія тощо;

8)дисципліни, об’єктом вивчення яких є вивчення кількісних матеріальних об’єктів і людських спільнот: хронологія, метрологія, генеалогія;

Пам᾽яткознавство іноді вважають частиною історичного кр-ва, але це не зовсім вірно, оскільки це окремий напрям, який має свої класифікаційні, методологічні, методичні особливості.

21-23. Початок наукових краєзнавчих досліджень у ІІ пол. 18 ст.

В першій половині 18ст. в Росії склалися перші методики краєзнавчих досліджень – анкетування, запропонував Татіщев, який склав перелік питаньз 96. Анкети поширювались у середині 18ст. (1734, 1737). У 1761р. свою анкету запропонував Ломоносов – 30 питань практичного характеру, для створення ландкарти Російської імперії, анкета була розіслана по регіонах, зокрема, у Київську та Білогородську губернії. 1765р. – в Росії виникло «Вільне екнономічне товариство», у 1765-1768 рр. президент товариства розіслав анкету з 65 пунктів, відповіді були отримані з 7 губерній, зокрема з Слобідсько-Української губернії. Розпочинається розвиток кр-ва як громадського руху, залучаються місцеві дослідники. У 1725р. виникає Російська академія наук, яка організовує понад 50 наукових експедицій у різні райони України. Складаютсья докладні статистично-географічні описи регіонів. 1768-1774рр. – «Велика академічна експедиція» (охопила кілька експедицій), її діяльність частково поширилась на Україну. 1770р. – експедицію очолив Ейлер – від Києва до Бахмута і Запоріжської Січі.

1774р. – експедиція академіка Гільденштедта (відвідав Слобожанщину і Лівоборежжя), мала росієцентриське спрямування, але накопичила етнографічний та історико-краєзнавчий матеріал. Гільденштедт склав щоденник своєї подорожі.

У 70-ті рр. 18 ст. з’являється ряд праць, які започаткували українську історіографію, етнологію, кр-во.

1773р. – у СПб. «Краткие географические, политические, исторические известия о Малой России» - перший комплексний землеопис. Гетьманщина розглядається як окрема держава. Ця праця закладає підгрунтя антикварного напряму в українській історіографії; розпочинає генеологію українського містознавства.

1777р. – «Краткая летопись Малой России 1506-1776». Безбородько один з авторів.

1777р. – «Описание свадебных украинских простонародных обрядов», Калиновський – початок української етнографії.

Топографічний комітет Російської академії наук розробив плани і програми комплексного вивчення країни.

На теренах України поширювалась програма Туманського (1779) – збирання різних наукових відомостей. Програма Туманського скл. з двох анкет: 1) 50 пунктів для міст; 2) 23 пункти для обстеження сіл. Оригінальний етнографічний аспект ? анкетування вперше використай в Україні (в Європі лише з 1810). Комплексного дослідження не вийшло, але відомості надходили.

(22)70-80-ті рр. – створення історико-статистичних (топографічних) описів намісництв та губерній, з метою проведення адміністративно-територіальної реформи: 1781р. – ліквідовано полково-сотену систему, утворено намісництва: Київське (Миргородський, Полтавський, Черкаський полки), Чернігівське, Новгород-Сіверське. Комісію по складанню описів очолив Мілорадович (1779-1781).

До 1787р. для Катерини ІІ були зроблені скорочені описи губерній.

1786 – «Черниговского наместничества топографическое описание», праця скл. з двох частин: 1) «О Малой Росси вообще»; 2) «О Черниговском намесничестве особенно»; у додатку було 2 карти – поштова та географічна.

1787 – «Топографічний опис Новгород-Сіверського намісництва», 33 аркуші, відповіді поверхневі.

1785 – «Топографічний опис Харківського намісництва», зробив капітан Загоровський.

1786 – «Топографічний опис Київського намісництва», 160 аркушів.

Наприкінці 80-х рр. скорочені описи спеціально для Катерини ІІ були ілюстровані кольоровими картами.

У 80-х рр. 18 ст. було покладено початок шкільному кр-ву, що пов’язано із реформуванням у галузі освіти, впроваджуються ідеї залучення учнів та вчителів до свебічного вивчення історії краю.

80-90-ті. Рр. 18 ст. – перші монографії краєзнавчого характеру (Крістінін досліджував Архангельск). В Росії виникає перша краєзнавча організація – Товариство для історичних досліджень в Архангельску. Товариства поширюються у ХІХ ст. На поч. ХІХ ст. виникає товариство при Харківському університеті; 1839р. – Одеське товариство; 1872 – товариство Нестора літописця у Києві тощо.