
- •1.Генеза кр-ва як спеціальної галузі знання.
- •3. Історико-географічний край (ігк) як об’єкт кр-ва та природно-історично-територіальний комплекс і система (стк).
- •6. Основні складові (профільні напрямки) кр-ва.
- •7. Організаційні форми кр-ва.
- •8. Об᾽єктно-предметна сфера національного кр-ва.
- •9. Історичне кр-во як наукова та навчальна дисципліна, його завдання.
- •12. Об’єкт та основні напрямки історико – краєзнавчих досліджень.
- •10, 11. Роль та місце історико - краєзнавчих в теорії та практиці історичного пізнання. Особливості історико - краєзнавчих (локальних) досліджень.
- •13.Метрологічні основи та функції кр-ва.
- •14. Зв’язок історичного кр-ва з іншими науками та сід.
- •24. Зародження та розвиток історичної науки на Закарпатті (к. Хvііі – поч. Хх ст.).
- •26. Харківська історико-краєзнавча школа (хікш) та її роль у розвитку історичного кр-ва (хіх – поч. Хх ст.).
- •27. Київська історична школа.
- •29. Краєзнавчі дослідження Поділля (хіх – поч. Хх).
- •31. Краєзнавчі дослідження Придніпров’я.
- •32.Дослідження Південої Укр
- •33. Краєзнавство Крима.
- •35. Піднесення краєзнавчого руху в 20-ті роки. Форми краєзнавчих організацій.
- •36. Вуан – організатор та координатор краєзнавчих досліджень в республіці.
- •37. Краєзнавчі періодичні видання.
- •39. Краєзнавсьво у 30-ті роки.
- •40. Проблеми відродження кр-ва в кінці 40-х на початку 50-х рр. Хх ст.
- •41. Історичне кр-во у 60-ті – 70-ті рр. Хх ст.
- •42. «Історія міст і сіл Української рср» та вплив її на піднесення краєзнавчого руху та розширення краєзнавчих досліджень.
- •43. Розвиток кр-ва у 80-90-ті рр. Хх – на поч.. Ххі ст.
- •44. Створення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців (вск).
- •45. Пам’яткознавча та пам’яткоохоронна діяльність в 20-30-ті рр. Хх ст.
- •46. Стан пам’яткоохоронної роботи та заповідної справи у 40-50-ті рр. Хх ст.
- •47. Створення та діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (утопік). Заповідна справа у 60-х рр.
- •48.Створення історико-культурних заповідників в історичних містах. Типологія міських заповідників.
- •50.Типологія музеїв. Історико краєзнавчий музей як осередок досліджень та поширення знань з історії краю.
- •52. Навчально-виховна та науково-дослідницька діяльність вищіх закладів освіти в галузі історичного кр-ва.
- •54. Краєзнавство у навчальному процесі (на уроках історії, факультативних заняттях).
- •57. Польові роботи з історичного краєзнавства.
- •61. Основні віхи історичного розвитку та визначні пам’ятки Закарпаття.
- •62. Галичина: основні періоди історичного розвитку краю.
- •63. Покуття – історико-етнографічна область і край.
- •64. Холмщина і Підляшшя – українські етнічні землі.
- •65.Історія Волині
- •67. Північна Буковина – ігк України.
- •68. Північна Бесарабія.
- •71. Історія Полтавщини.
- •72. Придніпров’я та Запоріжжя як ігк.
- •73. Слобожанщина як ігк і етнографічна область.
- •74. Донеччина
- •75. Херсонщина: історія краю.
- •76.Одещина та Бессарабія
- •78. Загальна характеристика історико-культурних заповідників України.
- •79. Історико-культурні заповідники Києва.
- •80.Софія Київська
- •82. Історико-культурні заповідники Київської області.
- •83. Історико-культурні заповідники Чернігово-Сіверщини.
- •84. Історико-культурні заповідники Сумської області.
- •85. Міста-столиці гетьманської дер-ви.
- •86. Історико-культурні заповідники Галичини.
- •87. Державний історико-культурний заповідник у Львові..
- •88. Історико-культурні заповідники Поділля.
- •90. Історико-культурні заповідники Полтавщини.
- •92.Національний заповідник "Хортиця"
- •93. Історико-культурні заповідники Черкащини.
- •95.Чигирин
- •98. Історико-культурні заповідники Крима.
- •99.Херсонес
12. Об’єкт та основні напрямки історико – краєзнавчих досліджень.
Об’єкт історичного кр-ва становить певний історично-соціальний комплекс з усією сукупністю джерел, в яких тією чи іншою мірою відображається історія локалізована не лише в просторі але й в часі.
Об’єкти конкретного краєзнавчого дослідження –супер регіони (Південна, Західна, Лівобережна, Правобережна, Слобідська Україна), території ІГР, губернії тощо. Менша ланка краєзнавчого дослідження – місто, поселення, село, виробництво, вулиці, райони, окрема пам’ятка. Хронологічні рамки дослідження – або весь період або певне століття.
Напрямки історико – краєзнавчих досліджень:
археологічні пам’ятки далеких епох;історія регіонів;історія поселень, міграцій, динаміка народонаселення;історія діяльності людини;
ментальність, звичаї;соціальна історія, історія суспільних рухів;історія науки та культури, в тому числі в інституціональному та особистісному вимірах;історія містобудування та архітектури, народного мистецтва;історія церкви;історія краєзнавчого руху;пов’язані з кр-вом проблеми туризму.
10, 11. Роль та місце історико - краєзнавчих в теорії та практиці історичного пізнання. Особливості історико - краєзнавчих (локальних) досліджень.
Історичний процес, його хід зумовлений об’єктивною закономірністю розвитку суспільства, історичний процес ніколи не проходить одноманітно по всій території. Без врахування місцевих особливостей історичний процес буде сплощеним і неповним. Конкретна історія краю багатша ніж загальна схема.
Історичне кр-во завжди збагачувало і збагачує історичну науку. Без вивчення місцевої історії історичні дослідження будуть виглядати абстрактно і бездоказово.Богословський вважав, що місцеві розвідки – грунт історичних досліджень. Вивчення місцевої історії допомагає, а іноді і виправляє раніше зроблені висновки теорії та практики.Історичне кр-во – полк перевірки окремих і загальних положень історичного пізнання. Вивчення конкретного дає можливість історії як науці розкрити певні закономірності, водночас, ці закономірності, які зумовлюють країну в цілому, врешті-решт в головному визначають розвиток краю. Діалектичний аспект.
Історичне кр-во і історична наука взаємозбагачують і доповнюють одне одного.
Висновок. Неодмінною умовою успішних досліджень є оптимальне поєднання вивчення місцевого та загального матеріалу.Цінність регіональних досліджень в тому, щоб визначити особливості історичного процесу, не підганяючи його під загальну схему.Історична наука прагне виявити закономірності історичного процесу, тому методи досліджень історичної науки і кр-ва відмінні.Особливості історико – краєзнавчих досліджень:у специфічних просторових формах організації конкретного (фактичного) матеріалу і чіткій локалізації об’єкту дослідження;у максимальному наближенні до суб’єкту історичного процесу – людини в її природному та соціокультурному оточенні;у більшій конкретності та деталізації дослідження;у можливості вивченні процесів сучасного суспільства по гарячих слідах, безпосередніх слідах подій;у майже необмежених евристичних (пошукових) можливостях, що зумовлюються специфікою джерельної бази. Джерельна база – необмежена.у активному використанні здобутків і дослідницьких методів суміжних галузей знань.
Логічна схема пізнання в краєзнавстві:накопичення фактів, які стосуються об’єкту досліджень;виявлення їхньої специфіки, зумовленої регіональними особливостями;визначення ролі і місця регіональних історичних подій у загальному перебігу історичного процесу; простеження певних особливостей, що стосуються діалектики загального і особливого.