
- •1.Генеза кр-ва як спеціальної галузі знання.
- •3. Історико-географічний край (ігк) як об’єкт кр-ва та природно-історично-територіальний комплекс і система (стк).
- •6. Основні складові (профільні напрямки) кр-ва.
- •7. Організаційні форми кр-ва.
- •8. Об᾽єктно-предметна сфера національного кр-ва.
- •9. Історичне кр-во як наукова та навчальна дисципліна, його завдання.
- •12. Об’єкт та основні напрямки історико – краєзнавчих досліджень.
- •10, 11. Роль та місце історико - краєзнавчих в теорії та практиці історичного пізнання. Особливості історико - краєзнавчих (локальних) досліджень.
- •13.Метрологічні основи та функції кр-ва.
- •14. Зв’язок історичного кр-ва з іншими науками та сід.
- •24. Зародження та розвиток історичної науки на Закарпатті (к. Хvііі – поч. Хх ст.).
- •26. Харківська історико-краєзнавча школа (хікш) та її роль у розвитку історичного кр-ва (хіх – поч. Хх ст.).
- •27. Київська історична школа.
- •29. Краєзнавчі дослідження Поділля (хіх – поч. Хх).
- •31. Краєзнавчі дослідження Придніпров’я.
- •32.Дослідження Південої Укр
- •33. Краєзнавство Крима.
- •35. Піднесення краєзнавчого руху в 20-ті роки. Форми краєзнавчих організацій.
- •36. Вуан – організатор та координатор краєзнавчих досліджень в республіці.
- •37. Краєзнавчі періодичні видання.
- •39. Краєзнавсьво у 30-ті роки.
- •40. Проблеми відродження кр-ва в кінці 40-х на початку 50-х рр. Хх ст.
- •41. Історичне кр-во у 60-ті – 70-ті рр. Хх ст.
- •42. «Історія міст і сіл Української рср» та вплив її на піднесення краєзнавчого руху та розширення краєзнавчих досліджень.
- •43. Розвиток кр-ва у 80-90-ті рр. Хх – на поч.. Ххі ст.
- •44. Створення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців (вск).
- •45. Пам’яткознавча та пам’яткоохоронна діяльність в 20-30-ті рр. Хх ст.
- •46. Стан пам’яткоохоронної роботи та заповідної справи у 40-50-ті рр. Хх ст.
- •47. Створення та діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (утопік). Заповідна справа у 60-х рр.
- •48.Створення історико-культурних заповідників в історичних містах. Типологія міських заповідників.
- •50.Типологія музеїв. Історико краєзнавчий музей як осередок досліджень та поширення знань з історії краю.
- •52. Навчально-виховна та науково-дослідницька діяльність вищіх закладів освіти в галузі історичного кр-ва.
- •54. Краєзнавство у навчальному процесі (на уроках історії, факультативних заняттях).
- •57. Польові роботи з історичного краєзнавства.
- •61. Основні віхи історичного розвитку та визначні пам’ятки Закарпаття.
- •62. Галичина: основні періоди історичного розвитку краю.
- •63. Покуття – історико-етнографічна область і край.
- •64. Холмщина і Підляшшя – українські етнічні землі.
- •65.Історія Волині
- •67. Північна Буковина – ігк України.
- •68. Північна Бесарабія.
- •71. Історія Полтавщини.
- •72. Придніпров’я та Запоріжжя як ігк.
- •73. Слобожанщина як ігк і етнографічна область.
- •74. Донеччина
- •75. Херсонщина: історія краю.
- •76.Одещина та Бессарабія
- •78. Загальна характеристика історико-культурних заповідників України.
- •79. Історико-культурні заповідники Києва.
- •80.Софія Київська
- •82. Історико-культурні заповідники Київської області.
- •83. Історико-культурні заповідники Чернігово-Сіверщини.
- •84. Історико-культурні заповідники Сумської області.
- •85. Міста-столиці гетьманської дер-ви.
- •86. Історико-культурні заповідники Галичини.
- •87. Державний історико-культурний заповідник у Львові..
- •88. Історико-культурні заповідники Поділля.
- •90. Історико-культурні заповідники Полтавщини.
- •92.Національний заповідник "Хортиця"
- •93. Історико-культурні заповідники Черкащини.
- •95.Чигирин
- •98. Історико-культурні заповідники Крима.
- •99.Херсонес
82. Історико-культурні заповідники Київської області.
Національний заповідник „Софія Київська". Створений 1944 року як Державний архітектурно-історичний заповідник „Софійський музей" на базі музею, організованого в Софійському соборі 1934 року. Указом Президента України 1994 року надано статус національного й сучасне найменування. Охоплює всю територію Софійського катедрального монастиря з 10 архітектурними пам'ятками ХІ-ХІХ століть. Передано кілька найвидатніших пам'яток Києва: 1965 року -Кирилівську церкву (XII ст.), 1968 року - Андріївську церкву (XVIII ст.), 1982 року - Золоті ворота (XI ст.).
У фондах - понад 60 тисяч одиниць зберігання. На цій базі створюється Музей архітектури України. 1990 року включено до Списку всесвітньої спадщини.
Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник.
Створений 1926 року в межах території Києво-Печерської лаври. Площа 28 га. Включає.понад 80 пам'яток архітектури та інших споруд історичної забудови. Діють музеї: книги і книгодрукування; історичних коштовностей; народного декоративного мистецтва та інші. У фондах понад 60 тисяч одиниць зберігання (твори образотворчого й ужиткового мистецтва, стародруки, рукописи, археологічні збірки). 1990 року включено до Списку всесвітньої спадщини. 1988 року чернечій громаді відновленого Київського Свято-Успенського Печерського монастиря (лаври) передано комплекс Дальніх печер, а 1990 року - комплекс Ближніх печер. Указом Президента України від 1996 року надано статус національного.
Державний історико-культурний заповідник „Стародавній Київ". Створений 1987 року в межах найстародавніших історичних районів Києва -Верхнього міста й Подолу, на базі їхніх нерухомих пам'яток історії та культури. Включає 31 пам'ятку архітектури, 10 пам'яток історії, 25 пам'яток археології.
Державний історико-меморіальний заповідник „Лук'янівське кладовище" в м. Києві. Створений 1994 року на базі комплексу нерухомих пам'яток історії та монументального мистецтва Лук'янівського цивільного кладовища, де поховані, зокрема, митці Ф.Кричевський, Г.Світлицький, О. і М.Мурашки, М.Пимоненко, архітекти П.Альошин, О.Вербицький, О.Кобелєв, вчені К.Воблий, О.Новицький, П.Тутковський, а також жертви комуністичного терору 1930 -1938 років.
Державний історико-культурний заповідник у м. Переяславі-Хмельницькому. Створений постановою 1979 року на базі 29 нерухомих пам'яток історії та культури, музею народної архітектури та побуту, історичного та інших музеїв міста. Включає також ансамблі Вознесенського та Михайлівського монастирів. У музейному фонді - понад 170 тисяч одиниць зберігання, що становить основу 17 музеїв та окремих експозицій у складі заповідника. Основні з них: Переяславський музей народної архітектури та побуту (створений 1964 р.), Музей народного одягу; Музей архітектора В.Заболотного; Музей Г.Сковороди, Музей давньоруської архітектури (створений 1982 р.), Музей кобзарства (створений 1989 р.), музеї хліба, космонавтики, Шолом-Алейхема тощо.
Державний історико-культурний заповідник у м. Вишгороді. Створений Указом 1994 року на базі найвизначніших пам'яток історії та культури: давньоруського городища з храмом Св. Бориса і Гліба, а також громадського краєзнавчого музею.
Історико-меморіальний заповідник „Биківнянські могили”. Цвинтар засновано 1936 р в р-ні хутора Биківня Броварського р-ну., ховали жертв репресій, із початком ВВВ – нацистські жертви. 1988р. жертви переховано до братьської могили. Товариство „Меморіал” у травні 1990р. встановив пам’ятний пам’ятний знак та дубовий хрест.
Історико-меморіальний заповідник „Битва за Київ” в с. Нові Петрівці Вишгородського р-ну. Створений 1945р. В 1958р. в споруджено пам’яник-музей визволителям Києва. 1980 – відкрита діарама „Битва за Київ. Лютізький плацдарм 1943”. 1983р. поруч із Святопокровською церквою збудовано меморіальний комплекс, де встановлено пам’ятний знак „Героям Лютізького плацдарму”. 1996р. Пам’ятник-музей визволителям Києва перейменовано на „Державний музей заповідник Битва з Київ у 1943р.”