40. Проблеми відродження кр-ва в кінці 40-х на початку 50-х рр. Хх ст.

У післявоєнний період кр-во почало відроджуватись.

Причини: 1) населення втомилося від війни, кр-во – віддушина формалізму , ідеологічному тиску; 2) об’єктивним є процес різних краєзнавчих досліджень країв.У цей час виникає термін «кр-во», формуються основні форми кр-ва: громадські, наукові, шкільні. Ініціатор зрушень – АН, при якій створюється ряд комісій.

1949 р. – Комісія по вивченню міст. Придиляється увага пам’яткоохоронній роботі. У 1949 р. з’являється положення про науково-методичну раду по охороні пам’яток культури.

Приділяється увага музейному кр-ву. 1950 р. створюється Музейна комісія. Результативність цієї діяльності могла бути й більшою, але й сам факт привертав увагу до цих проблем.

В кінці 40-х на поч. 50-х рр. починають формуватися місцеві краєзнавчі товариства (1947 р. – тов-во у Миколаєві, кінець 50-х поч. 60-х рр. – у Житомирі, Севастополі, Сумщині, Київська комісія краєзнавців).

Посилюється інтерес до вивчення ВВВ. Рух «Ніщо не забуте, ніхто не забутий». В школах створюються загони «червоних слідопитів». Створюються музеї бойової слави та шкільні краєзнавчі музеї.

41. Історичне кр-во у 60-ті – 70-ті рр. Хх ст.

Поч. 60-х рр. – новий етап у розвитку кр-ва в республіці (УРСР).

1962 р. виходить постанова ЦК КП(б)У про видання «Історії міст і сіл Української РСР» у 26 томах. Було створено Головну редакційну колегію, яку очолив П.Т. Тронько. Загальний обсяг 26-томної праці становить 2360 авторських аркушів. У томах вміщено 1340 статей з історії обласних та районних центрів, міст. Надруковано статті довідкового характеру про всі селища міського типу та села – центри селищних та сільських рад (8319). У всій серії книг вміщено понад 9 тис. ілюстрацій. Ініціаторами створення історії міст і сіл стала громадськість, передусім краєзнавці, учителі-історики, працівники культосвітніх установ, архівісти, жургалісти. Весь 12-річний процес створення «Історії міст і сіл УРСР» умовно можна поділити на 3 етапи:

1) організаційно-підготовчий. 1962-1964 рр. Були затверджені редколегії всіх томів областей та м. Києва і комісії по збиранню матеріалів у містах, райцентрах і селах республіки, сформовані авторські колективи, визначені населенні пункти, про які повинні писати нариси. Важливе занчення надавалося створенню науково-довідкового апарату до документальних матеріалів та друкованих публікацій, що зберіглися в бібліотеках і архівах. Розробка метологічних та науково-методичних принципів видання. Визначено структуру видання: кожній області присвячувався окремий том і один том Києву.

2) другий етап тривав з весни 1964 р. до 1967 р. Період написання робочих варіантів більшості томів, підбору до них ілюстрацій, грунтовної апробації підготовлених текстів. Другий етап завершився виданням макету «Харківська область», рецензуванням і підведенням підсумків його обговорення весною 1967.

3) третій період 1967-1974 рр. На цьому етапі велика увага приділялася рецензуванню матеріалів, були остаточно доопрацьовані і видані всі томи. У 1974 р. вийшов у світ останній том по Кримській області.

Грунтовну наукову апробацію пройшло видання на Всесоюзній конференції 1972 р. в Києві. Тираж томів 15 тис. екземплярів. Наукова цінність: праця написана на широкій джерельній базі – понад 1,5 млн. архівних справ, матеріали поточного діловодства установ і організацій, спогади сучасників історичних подій. Широко опрацьовано літературу і періодику. Сформована система довідково-бібліографічного апарату (1 млн. карток каталогу). 1976 року праця була відзначена Держ. премією СРСР в галузі науки і техніки.

Написання «Історії міст і сіл» стало поштовхом у розвитку краєзнавчого руху в Україні. У Вінницькій обл. – 2 тис. чол. взяли участь у краєзнав. русі; у Хмелн. – 5 тис.

1963р. – створено відділ географічного тов-ва у Кам’янці-Подільському;

1964р. – Історико-краєзнавче тов-во у Кам’янці-Подільському.

1965р. – на базі тов-ва та інституту відбулася Перша Подільська історико-краєзнавча конференція.

1972р. – Перша Вінницька історико-краєзнавча конференція.

В цей період регіональні конференції стали традиційними.

Недоліки: ідеологічно-адміністративний контроль (позначився на змісті праць – ідеологічні штампи, порушення співвідношення висвітлення дорадянського і радянського періодів, більше уваги приділялось матеріальній культурі, існували заборонені теми – голодомор, репресії тощо). Через цей недолік був нереалізований ряд програм.

1965р. була прийнята програма «Увічнення славетних сторінок історії укр. козацтва». Виконана не була, був лише створений музей у м. Запоріжжя на о-ві Хортиця. Керував цією роботою М. Кіценко, який написав книгу «Хортиця в героїціта легендах».