37. Краєзнавчі періодичні видання.

журнал «Краеведение» з 1923 р.;

ЦБК (бюро кр-в) видавав «Известия ЦБК» з 1925 р.;

1930 – «Советское краеведение» (об’єднав 1) і 2));

В Україні:

1) Бюлетень комісії краєзнавства з 1923 р.; «Етнографічний вісник», «бюлетень етнограф комісії»1925-30рр

2) «Краєзнавство» 1927-1931 рр. – це республіканський науково-методичний журнал. В № 1 – Статут Краєзнавчого товариства. З 90-х рр. «Краєзнавство» відновило видання.

Краєзнавчі видання 60-70 рр. «Пам’ятники України», потім перейменовано у «Пам’тки України»

38. Перша Всеукраїнська Нарада (конференція) краєзнавців. Утворення українського комітету крєзнавства (ІКК) та його діяльність.

Краєзнавчий рух треба було об’єднувати: це питання ставили на різних форумах (Харківский осередок). Київська комсія краєзнавства також піднімала це питання. 1924-1925рр. – з’їзд по вивченню продуктивних сил і господарства. Травень 1925 р. Нарада краєзнавців у Харькові. Мета:

взяти на облік краєзнавчі організації;

виробити однотипні організаційні форми;

підвести юридичний грунт під діяльність цих організацій;

налагодити обмін досвідом;

спрямувати краєзнавчу роботу у сторону досліджень актуальних питань.

Ідея створення краєзнавчого наукового центру реалізувалася, коли Перша Всеукр. Нарада краєзнавців обрала Український комітет кр-ва при Головнауці (очолив Матвій Яворський, заступник Криворадченко). Завдання комітету: облік, систематизація та реорганізація всієї краєзнавчої роботи, розробка планів та програм різних галузей краєзнавчої роботи, вивчення форм і методів краєзнавчої роботи, загальне організаційне та наукове керування роботою існуючих краєзнавчих організацій і утворення нових і т. д. УКК запровадив інститут корреспондентів. УКК почав створювати центральну картотеку і фонотеку краєзнавчих об’єктів.

Яворський в 1931 р. утворив товариство краєзнавців-марксистів. Незначне фінасування негативно позначилось на діяльності комітету. Ставили завдання видати матеріали конференції, скликати Всеукраїн. Конференцію у 1926 р. (не зробили, бо не було грошей). Комітет українського краєзнавства – позитивне явище. Був статут товариства: про мету товариства, поширення відомостей про край, звернення інтересу до вивчення свого краю. Товариства мали право організовувати лекції, екскурсії, музеї, бібліотеки, виставки, друкувати свої праці. УКК підтримував контакти з 61 краєзнавчою організацією в союзних республіках і 8 зарубіжними.

1925р. в 5 округах – 5 товариств і 11 гуртків.

1929 р. в 32 округах – 51 товариство і 658 гуртків.

Видано близько 1000 книг. Заснований свій журнал «Краєзнавство».

39. Краєзнавсьво у 30-ті роки.

Кін 20-поч. 30-х рр. – характер краєзнавчих досліджень і зміст краєзнавчої роботи зазнають змін. Владні структури ціленаправлено контрулювали краєзнавчий рух: тиск на краєзнавчі організації та через кадрову роботу. Були проведені змінм в ЦБК. Увійшли: Крупська, Луначарский, Куйбишев. Посилювався виробничий напрям краєзнавства. Грунтовні системні дослідження з історії, гоеграфії підмінялись екскурсіями, бесідами. Поширений екскурсійний метод навчання, дослідження революційного руху. Негативне: в АНУ зменшувався бюджет на історичі дисціпліни – 1925-1926 рр. виділено 14 % всього бюджету на історичні дослідження, 1929 – 5%, 1931 – 2%.

1929 р. ліквідація Наукового товариства при ВУАН, комісій при кафедрі Грушевського (крім комісії в Києві). Ліквідувалась організаційна структура краєзнавчого руху.

Краєзнавчий рух був поширений і в інститутах народної освіти.

Нарком Освіти = НКО, до нього пеейшло керівництво краєзнавчих досліджень. НКО орієнтувався на масовість. З середини 30-х рр. ліквідовувалось бюро кр-ва і вся робота зусереджена на виробництві, в будинках кул-ри, поступово вона занепала.

1931 – припинив діяльність Український комітет кр-ва без фінансової підтримки. Почалися нападки на краєзнавчий рух. 1929 р. - репресії.

Кразнавчий рух мав суперечливий хар-р:

кількість і масовість краєзнавчих організацій;

гальмування досліджень краю, ідеологічні утиски.

Все це призвело до згортання краєзнав. руху.