- •1.Генеза кр-ва як спеціальної галузі знання.
- •3. Історико-географічний край (ігк) як об’єкт кр-ва та природно-історично-територіальний комплекс і система (стк).
- •6. Основні складові (профільні напрямки) кр-ва.
- •7. Організаційні форми кр-ва.
- •8. Об᾽єктно-предметна сфера національного кр-ва.
- •9. Історичне кр-во як наукова та навчальна дисципліна, його завдання.
- •12. Об’єкт та основні напрямки історико – краєзнавчих досліджень.
- •10, 11. Роль та місце історико - краєзнавчих в теорії та практиці історичного пізнання. Особливості історико - краєзнавчих (локальних) досліджень.
- •13.Метрологічні основи та функції кр-ва.
- •14. Зв’язок історичного кр-ва з іншими науками та сід.
- •24. Зародження та розвиток історичної науки на Закарпатті (к. Хvііі – поч. Хх ст.).
- •26. Харківська історико-краєзнавча школа (хікш) та її роль у розвитку історичного кр-ва (хіх – поч. Хх ст.).
- •27. Київська історична школа.
- •29. Краєзнавчі дослідження Поділля (хіх – поч. Хх).
- •31. Краєзнавчі дослідження Придніпров’я.
- •32.Дослідження Південої Укр
- •33. Краєзнавство Крима.
- •35. Піднесення краєзнавчого руху в 20-ті роки. Форми краєзнавчих організацій.
- •36. Вуан – організатор та координатор краєзнавчих досліджень в республіці.
- •37. Краєзнавчі періодичні видання.
- •39. Краєзнавсьво у 30-ті роки.
- •40. Проблеми відродження кр-ва в кінці 40-х на початку 50-х рр. Хх ст.
- •41. Історичне кр-во у 60-ті – 70-ті рр. Хх ст.
- •42. «Історія міст і сіл Української рср» та вплив її на піднесення краєзнавчого руху та розширення краєзнавчих досліджень.
- •43. Розвиток кр-ва у 80-90-ті рр. Хх – на поч.. Ххі ст.
- •44. Створення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців (вск).
- •45. Пам’яткознавча та пам’яткоохоронна діяльність в 20-30-ті рр. Хх ст.
- •46. Стан пам’яткоохоронної роботи та заповідної справи у 40-50-ті рр. Хх ст.
- •47. Створення та діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (утопік). Заповідна справа у 60-х рр.
- •48.Створення історико-культурних заповідників в історичних містах. Типологія міських заповідників.
- •50.Типологія музеїв. Історико краєзнавчий музей як осередок досліджень та поширення знань з історії краю.
- •52. Навчально-виховна та науково-дослідницька діяльність вищіх закладів освіти в галузі історичного кр-ва.
- •54. Краєзнавство у навчальному процесі (на уроках історії, факультативних заняттях).
- •57. Польові роботи з історичного краєзнавства.
- •61. Основні віхи історичного розвитку та визначні пам’ятки Закарпаття.
- •62. Галичина: основні періоди історичного розвитку краю.
- •63. Покуття – історико-етнографічна область і край.
- •64. Холмщина і Підляшшя – українські етнічні землі.
- •65.Історія Волині
- •67. Північна Буковина – ігк України.
- •68. Північна Бесарабія.
- •71. Історія Полтавщини.
- •72. Придніпров’я та Запоріжжя як ігк.
- •73. Слобожанщина як ігк і етнографічна область.
- •74. Донеччина
- •75. Херсонщина: історія краю.
- •76.Одещина та Бессарабія
- •78. Загальна характеристика історико-культурних заповідників України.
- •79. Історико-культурні заповідники Києва.
- •80.Софія Київська
- •82. Історико-культурні заповідники Київської області.
- •83. Історико-культурні заповідники Чернігово-Сіверщини.
- •84. Історико-культурні заповідники Сумської області.
- •85. Міста-столиці гетьманської дер-ви.
- •86. Історико-культурні заповідники Галичини.
- •87. Державний історико-культурний заповідник у Львові..
- •88. Історико-культурні заповідники Поділля.
- •90. Історико-культурні заповідники Полтавщини.
- •92.Національний заповідник "Хортиця"
- •93. Історико-культурні заповідники Черкащини.
- •95.Чигирин
- •98. Історико-культурні заповідники Крима.
- •99.Херсонес
1.Генеза кр-ва як спеціальної галузі знання.
У сер. ХІХ ст. побутував термін «батьківщинознавство»,«вітчизнознавство»,«родиноведение». Термін кр-во – аналог німецького ландескунде. Термін «кр-во» виник наприкінці ХІХ ст. Першим вжив в літ. І. Франко «Галицьке кр-во»(1892). Широке поширення термін набув у 20-ті рр. ХХ ст. Репресовані краєзнавці 30-х рр. Визначилися підходи розуміння кр-ва. Кр-во має три значення:
науково-популяризаторська діяльність (історія, сучасність краю);
кр-во як метод пізнання і дослідження,метод виявлення загального і окремого, метод, який спирається на міждисциплінарні зв’язки.
Кр-во – форма громадського життя (громадський краєзнавчий рух).
У 20-ті рр. ХХ ст. виникли дискусії на сторінках преси з питань кр-ва, визначення предмету і завдання кр-ва, вони були викликані введенням у 1922/23 рр. курсу кр-ва. Дискусія що є предметом і об’єктом. Кр-во зводилося до мікрогеографії, до методу.VI сесія Центрального бюро краєзнавців визначила кр-во як метод, прийняте визначення підпорядковане виробничим проблемам. 1926 р. Гревс (СПб) – дав своє тлумачення. 1927 р. Большаков, посібник “Введение в краеведение”: кр-во є наукою, що зароджується. Українські краєзнавці: Яната Олександр. Об’єкт кр-ва – природа, людина, виробництво, економіка, соціальні взаємини, побут та ідеологія. Сер. 20-тих рр. кр-во – засіб розвитку продуктивних сил, спосіб залучення трудящих до управління виробництва. Т. зв. Виробниче кр-во. В.Д. Отомановський – Подільський дослідник. Вважав, що край треба вивчати в комплексі. Кінець 20-х початок 30-х кр-во намагалися звузити до виробничих проблем.
1930 р. IV Всеросійська конференція кр-ва: кр-во – одна з форм сприяння соціалістичному будівництву.
В цілому у 20-х-30-х рр. усталеного визначення кр-ва не було, проте були намічені основні завдання та визначені складові компоненти кр-ва. У 20-х рр. українське кр-во почало розвиватися як наука. Повоєнний період – новий етап розвитку кр-ва. Певний прогрес у розвитку кр-ва як наукової дисципліни (дві докторські дисертації, надані певні визначення).Кр-во – це всестороннє, комплексне вивчення певної частини країни, яке проводиться на науковій основі, здебільшого місцевим населенням. Предмет – край, об’єкт – людина, природа, господарство; Кр-во – комплекс наукових дисциплін, які ведуть до наукового і всестороннього пізнання краю.
Костриця (волинський дослідник): кр-во – комплекс дисциплін, підходів.
Краєзнавство – інтегральний науковий напрям, що досліджує природу, історію, господарство, населення та культуру певної території (краю).
2. Кр-во як інтегральний науковий напрям, його особливості. Кр-во і регіоналістика.
Кр-во як інтегральний науковий напрям об’єднує та залучає інші науки,належить до комплексних наук. Об’єднуюче начало в кр-ві – територія. В основі методології краєзнавчих досліджень (на відміну від історичний, де пріоритетним є хронологічний підхід) лежить хорологічний підхід (від грец. хорос - місце) – просторовий підхід, який визначає простір (територію) основною домінантою досліджень.
Особливості кр-ва визначив Д.Ліхачов:
1)має виключно велику виховну роль;
2)не має двох рівнів: одного для науковців, іншого для «широкого загалу». Кр-вом займаються всі однаково;
3)кр-во може стати самим масовим видом науки в тій чи іншій місцевості;
4)кр-во – наукова дисципліна, яка ошляхетнює свій предмет єдино своїм вивченням.Надає певній місцевості історизм.
Кр-во-це інтегральний науковий напрям,що вивчає іст,природу,гос-во,к-ру певної тер(краю),має свою с-му зв’язків із громад кістю і на неї спирається.
Кр-во і регіоналістика. Можна вибудувати своєрідну ієрархію:
Регіоналістика→історична регіоналістика (тільки починає розвиватися)→кр-во→історичне кр-во.
Регіоналістика і кр-во співвідносяться не як ціле і частина, а як загальне і окреме.
Спільним є співвідношення предмету дослідження – територія.
Різне полягає у тому, що:
суто для кр-ва: 1) громадське кр-во; 2) навчально-виховне кр-во; 3) історія краєзнавчих досліджень і краєзнавчого руху.
суто для регіоналістики: 1) поглиблені історико-економічні дослідження регіону (краю); 2) вироблення крітеріїв економічного та політичного раойнування; 3) розробка наукових начал регіональної політики.