8. Пропагандистська та агітаційна комунікація

Пропаганда є різновидом суспільної діяльності, пов’язаної з масовим пе-реконанням у правильності чи неправильності тих або інших ідей, думок, понять, принципів. Пропагувати здоровий спосіб життя означає переконува-ти людей у тому, що такий спосіб є кращим. Як і у випадку зі зв’язками з громадськістю, для пропаганди дуже важли-вою є масова комунікація, оскільки вона дозволяє пропагандистам макси-мально ефективно досягати своєї мети. Пропагандисти використовують майже всі форми масового спілкування, аби тільки виконати визначені завдання, спрямовані на корекцію масової свідомості. Пропаганда відрізняється від паблік рилейшинз тим, що вона спрямована на зміни в громадській думці, масовій свідомості стосовно явищ ідеологіч-ного характеру. Паблік рилейшинз пов’язані теж зі змінами громадської ду-мки чи масової свідомості, але стосовно конкретних організацій або осіб, зі створенням необхідного їм іміджу. Крім того, фахівці з PR відзначають, що піарники “працюють” з комунікаційною правдою, тобто тією частиною ві-дображеної реальності, яка може становити інтерес для комуніката. Пропагандисти ж можуть свідомо вдаватися.

Комунікативні стилі спілкування

це способи взаємодії з іншими людьми в процесі спілкування Зазвичай виділяють 10 таких стилів:

1) домінантний (стратегія, спрямована на зниження ролі інших в комунікації);

2) драматичний (перебільшення і емоційне забарвлення змісту повідомлення);

3) спірне (агресивний або доводить);

4) заспокійливий (розслаблююча манера спілкування, що має на меті зниження тривожності співрозмовника);

5) вражаючий (стратегія, орієнтована на те, щоб справити враження);

6) точний (націлений на точність і акуратність повідомлення);

7) уважний (вислів інтересу до того, що говорять інші);

8) натхнений (часте використання невербальної поведінки - контакт очей, жестикуляція, рух тіла і т.д.);

9) дружній (тенденція відкритого заохочення інших і зацікавленість у їх внесок у спілкування);

10) відкритий (представляє прагнення безбоязно висловлювати свою думку,почуття, емоції,особистісні аспекти свого Я).

9. Комунікативні моделі пропаганди

Модель всесильної пропаганди, або модель Чакотіна (Tchakhotine). На підставі особистого досвіду за-няття гітлерівською пропагандою німецький емігрант у Франції Серж Чакотін представив психологічну модель проведення масової пропаганди. На його думку, гітлерівська пропаганда здійснювалася на засадах теоріїї Павлова про вироблення умовних рефлексів у тварин. Техніка пропаганди трималася на зв"язку визначених ідеологічних смислів з внутрішніми рефлексами людини. Модель Чакотіна, по суті, відбивала думку Платона про те, що риторика - мистецтво переконання - з очевидністю є мистецтвом догоджання: чим вдаліше переконуєш, тим вдаліше догоджаєш слухачам. Модель Чакотіна закладала своєрідну модель людини й суспільства. Чекотін виділяв чотири рефлекси лю-дини, на яких мала триматися пропаганда: агресивний, сексуальний, захисний та харчовий. Для нього людина була істотою, що керувалася категоріями інстинкту й почуття, аніж розуму. Пропаганда для Чекотіна - це повтор гасел, що торкалися інстинктів та почуттів людини. Комунікативний процес, таким чином, зводився до одновекторності й спрямованості на великі групи - масу, яка мала перетворюватися у "потрібну публіку" способом передачі дозованої інформації та нав"язування ідеологічних смислів, що підкріплювалися життєвими рефлексами людини. У шістдесятих роках на основі цієї моделі витворилася теза В. Пакарда про "вплив на підсвідомість". При-кладом є сучасна реклама чи політичний маркетинг (новітня форма партійної пропаганди), коли мова йде не так про товари, осіб, програми, як про систему цінностей, бажання споживачів. У результаті люди купують не кос-метику, а дбають про красу, не п"ють пиво, а створюють клімат доброго товариства, не обирають політику чи партію, а обирають особистість, добробут та демократію