60. Проблеми дослідження могутності держав.

Могутність, на думку більшості дослідників, охоплює матеріальні та нематеріальні параметри. До факторів, які найчастіше вважають складовими поняття «могутність держави», належать:

1. географічні – положення, розмір території, природні умови.

2. демографічні – чисельність населення, рівень урбанізації, структурні особливості населення.

3. економічні – забезпеченість природними ресурсами, рівень розвитку технологій, потенціал промисловості, сільського господарства, фінансова система країни, ВНП.

4. інфраструктурні – шляхи сполучення, рівень розвитку транспорту, система зв*язку, рівень інформаційних технологій.

5. військові – чисельність та оснащеність збройних сил країни, їх боєздатність, військові традиції.

6. політичні – стабільність політичної системи держави, позиції національної політичної еліти, рівень розвитку державного апарату, політичний престиж держави у МВ.

7. історичні – історична репутація держави.

8. психологічні – менталітет населення.

Могутність можна лише частково оцінити кількісними параметрами. Сумарний же показник могутності може бути виведений завдяки методу багатовимірного аналізу, що дасть змогу судити про характер розташувння держави в ієрархії МС.

Емпіричний підхід до визначення могутності держав світу дає змогу з*ясувати конфігурацію могутності МС, проте не може бути засобом динамічного моделювання інтеракцій між державами.

Незалежно від трактування цього поняття, могутність є адекватним критерієм розташування держав в ієрархії МС. У ній можна виділити три важливі закономірності:

1. чим вищий рівень могутності учасника МВ, тим вищий шабель в ієрархії МС він займає.

2. чим вищий шабель в ієрархії МС він займає, тим сильніший та різноманітніший вплив він чинить;

3. чим вище місце в ієрархії, тим ширший просторовий масштаб його впливу.

61. Научные подходы к проблеме типологизации мс.

Разные подходы к системному изучению МО обусловливают различия в типологиях МС. В зависимости от пространственно-географических характеристик выделяют:

• общепланетарная МС;

• ее региональные подсистемы-компоненты (элементы - субрегиональные подсистемы). 

Объектом исследований выступают также:

• стабильные и нестабильные (революционные, по определению Хоффманна);

• конфликтные и кооперативные;

• открытые и закрытые МС. 

По Николсону существует четыре типа международных систем:

• иерархические МС;

• МС полного взаимодействия;

• простые реалистические МС;

• смешанные реалистические МС.

Пятый тип (комплексная МС) возникает, когда правительства теряют способность влиять на взаимод-я между своими и чужими негосударственными элементами-участниками, при этом связи между внутригосударственными участниками расширяются и укрепляются.

На основе политического реализма М.Каплан строит знаменитую типологию МС, которая включает шесть типов:

• система баланса сил – характеризуется многополярностью. В рамках ее должно существовать не менее 5 великих держав. Если же их число будет меньше, то МС неминуемо трансформируется в биполярную.

• гибкая биполярная МС, в которой сосуществуют как акторы-государства, так и новый тип акторов – союзы и блоки государств, а также универсальные акторы – международные организации. Выделяют несколько вариантов: сильно иерархизированная и авторитарной (воля главы коалиции навязывается ее союзникам); неиерархизированная (если линия блока формируется путем взаимных консультаций между автономными гос-твами).

• жесткая биполярная МС. Для нее характерна та же конфигурация, что и для ГБМС, но оба блока организованы строго иерархизированным образом. В жесткой биполярной системе нет неприсоединившихся и нейтральных государств. 

• универсальная МС фактически соответствует федерации, которая подразумевает преобладающую роль универсального актора, большую степень политической однородности международной среды и базируется на солидарности национальных акторов и универсального актора. МО функционируют на основе правил, ответственность за соблюдение которых лежит на универсальном акторе.

• иерархическая МС - мировое гос-тво, в котором национальные гос-тва теряют свое значение, становясь территориальными единицами.

• МС единичного вето – каждый актор располагает возможностью блокировать систему; любое гос-тво способно защитить себя от любого противника. Подобная ситуация может сложиться, например, в случае всеобщего распространения ядерного оружия.