15. Висновки

Досліди підтвердили, що без отримання й опрацювання інформації людина існувати не може, а тому отримання й опрацювання інформації — це спосіб існування людини.

Видавнича справа включає в себе: розробку, придбання прав, редагування, графічний дизайн, виробництво, а також маркетинг і розповсюдження газет, журналів, книг, літературних творів, музичних творів, програмного забезпечення та інших робіт.

Законодавство України про видавничу справу вперше сформовано лише після здобуття незалежності України.

Загальним законодавчим актом у сфері видавничої справи є Закон України "Про видавничу справу".

Об'єктом видавничої справи є видавнича продукція, що розрізняється відповідно до державних стандартів за: цільовим призначенням видань, аналітико-синтетичною переробкою інформації, інформаційними знаками, матеріальною конструкцією видань, обсягом видань, складом основного тексту, періодичністю видань, структурою видань.

Борис Дмитрович був одним з перших педагогів, хто почав застосовувати у своїй діяльності новий педагогічний прийом — «видання» рукописного журналу.

У виданнях для наймолодших велике значення відіграє текст, який стає для дитини джерелом інформації, естетичної насолоди, а також об’єктом вивчення. Як відомо, психіка п’ятирічної дитини влаштована так, що не спроможна довго концентруватись, і тому легко переключається з одного предмета на інший.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Партико 3. В. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. — JL: ВФ Афіша, 2006. ISBN 966-7760-07-3

2. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про видавничу справу ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 32, ст.206 )

3. Наукове видання. Поліграфія і видавнича справа.\Українська академія друкарства\Науково-технічний збірник № 1 (49) 2009

4. http://textprom.com/vudavn-sprava.html

5. http://korysne.co.ua/tsikavi-fakty-pro-vydavnychu-spravu/

6. http://nashaucheba.ru/docs/16/15897/conv_1/file1.pdf

7. Дяченко Ю. П. Видавнича справа: законодавчі засади, нормативне регулювання. Посіб. К., 2006.