38. Особливості по-комплектної системи оперативного управління виробництвом.

По-комплектна система оперативного управління виробництвом з її різновидами (машино-комплектна, комплектно-вузлова, комплектно-технологічна, планово-комплектна) знайшла своє широке застосування у серійному типі виробництва.Формою планового завдання є місячна програма і графік випуску комплектів деталей, визначені цехам-споживачам. Основним документом міжцехового оперативного планування е календарний план виробництва виробів і розшифрування складу комплектів. Деталі, які належать до однієї черги подачі на складання, розподіляють на групи залежно від періодичності виготовлення, тривалості виробничого циклу і маршруту руху по операціях. Комплект деталей, сформованих за спільністю цих ознак, має назву циклового комплекту, який при даній системі планування є планово-обліковою одиницею, що використовується для планування і обліку в заготівельних і обробних цехах. Відзначимо особливості міжцехового планування при застосуванні по-комплектної системи:- рух виробництва в часі визначається календарно-плановими нормативами, на основі яких розробляють оперативні плани;- закріплення деталей і вузлів за цехами і робочими місцями має постійний характер; - номенклатура цехових програм будується комплектне (на виріб, вузол, групу деталей) ;- кількісно завдання визначають за комплектувальними номерами;- календарний розподіл завдань здійснюється у вигляді призначення термінів запуску і випуску партій деталей.

39. Різновиди по-комплектної системи оперативного управління виробництвом система планування за цикловими комплектами передбачає встановлення диференційованих випереджень запуску заготовок і деталей в обробку через їх групування за черговістю надходження на складання виробів, за схемою технологічного маршруту і за тривалістю циклу виготовлення. Система планування за комплектувальними номерами ґрунтується на встановленні комплектних календарних випереджень у роботі взаємопов'язаних виробничих підрозділів за всією номенклатурою деталей (заготовок), які стосуються заданих порядкових номерів готових виробів. Система планування за випередженнями побудована на узгодженні роботи всіх виробничих підрозділів через розподіл календарного фонду часу планового періоду між роботами складання і запуску чергової серії різних виробів із дотриманням комплектного календарного випередження стадій технологічного процесу. Система планування „на склад" передбачає організацію виготовлення уніфікованих вузлів і деталей широкого застосування побільшеними партіями для створення і накопичення складського запасу, який би забезпечував безперебійне складання змінної номенклатури виробів.Система планування по заділах заснована на створенні нормативного заділу по кожній деталі (вузлу), рівень якого визначає нормативний час випередження. Різновидністю цієї системи є система планування „Р — Г", тобто розряд забезпечення мінус група випередження де: Р — розряд забезпечення виробництва по заділах деталей на п'ятиденку або добу;Г — група деталей випередження. Умовою нормальної роботи є відношення, коли Р > Г. Якщо Р = Г, то випускають чергову партію деталей; якщо Р < Г, то у витрачання іде заділ і випускають чергову партію комплектувальних деталей.

40.Особливості подетальної системи оперативного управління виробництвом Подетальна система оперативного управління виробництвом з її різновидами (партіонно-періодична система планування, система планування за ритмом випуску, система неперервного планування) знайшла своє застосування у масовому виробництві. Планове завдання у даній системі формується у вигляді квартальної і місячної подетальних програм та графіка запуску-випуску для кожної деталі або заданого ритму випуску деталей чи картотеки забезпечення. Оперативне планування ґрунтується на таких календарно-планових нормативах: розрахунках такту та ритму випуску деталей (виробів), погодинних графіках роботи дільниць і потокових ліній, нормативах цехових і міжцехових (міжлінійних) заділів. На основі розрахованих календарно-планових нормативів складають річні, квартальні й місячні подетальні для механічних і заготівельних цехів виробничі програми і плани-графіки на короткі періоди по заводу, цеху та дільниці. Партіонно-періодична система планування (за стандартами) передбачає комплектність і узгодженість роботи всіх ланок виробництва встановленням і постійним підтриманням певної періодичності партіон-ного виготовлення деталей і вузлів за стандартним календарним розкладом відповідно до вимог потокового складання і випуску продукції. Система планування за ритмом випуску передбачає вимірювання продуктивності всіх виробничих підрозділів (потокових дільниць, автоматичних ліній тощо) за розрахунковим тактом виготовлення і випуску виробів.

41.Виробнича потужність підприємства: проектна, виробнича. Потужність — це максимальний вихід системи за певний період. Виробнича потужність підприємства — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції упродовж визначеного терміну за допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві матеріальних, трудових, інформаційних ресурсів. Проектна виробнича потужність — це максимум потужності, який може бути досягнутий в ідеальних умовах. Виробнича потужність підприємства — це змінна величина, що змінюється в результаті зростання продуктивності праці, впровадження організаційно-технічних заходів. Вирізняють вхідну, вихідну та середньорічну виробничу потужність (Мс), яка визначається за формулою: де Мвх — вхідна потужність на початок року; Мвв — потужність, введена протягом року внаслідок технічного переозброєння, розширення і реконструкції; Морг — збільшення потужності шляхом організаційно-технічних заходів; Мвб — потужність, ліквідована внаслідок усунення застарілого обладнання, аварій тощо; tn — кількість місяців від моменту введення або вибуття потужності до кінця року. Виробничу потужність на кінець року (Мвих): Відношення річного випуску продукції до середньорічної виробничої потужності називається коефіцієнтом використання виробничої потужності (Квп) = Q/M_C де Q — обсяг виробництва продукції, грн.

42. Показники використання виробничої потужності. Використання виробничих потужностей можна оцінити за допомогою узагальнених і часткових показників. 1)До узагальнених належить фондовіддача (Фв) = Q/Mc ;та фондомісткість.(Фм)= 1/Фв. 2) Часткові показники характеризують рівень використання основних фондів залежно від окремих факторів. До них належать: - коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання (Ке)= Фв.ч/Фд. де Фв.ч. — фактично відпрацьований час упродовж року; Фд — час можливого використання обладнання (режимний чи

дійсний фонд часу), рік; – коефіцієнт інтенсивного використання обладнання за потужністю і продуктивністю (Кі)=Т техн/Тфакт. де Ттехн. — технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції (роботи); Тфакт. — фактично витрачений час на виготовлення тієї самої одиниці продукції (роботи); – фондоозброєність — показник кількості основних виробничих фондів і розрахунку на одного працівника підприємства (Фоз)= Фс.р./Рч. де Рч. — середньорічна кількість працівників підприємства.

43. Фактори, що впливають на величину виробничої потужності підприємства. Фактори, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, класифікують на дві групи: • фактори, що впливають на розширення фронту роботи; • фактори, що позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць. Розширення фронту роботи залежить насамперед від кількості технологічного устаткування і виробничих площ. Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов’язані, головним чином, із поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Фактори, що визначають величину виробничої потужності підприємства:1)фронт роботи- кількість машин(робочих місць)- рівень узгодженості продуктивності між групами машин(робочих місць) – структура машиномісткості (трудомісткості)продукції - структура парку машин.2) продуктивність машин – технічний рівень машин – ступінь удосконалення устаткування – ступінь удосконалення технології – рівень механізації і автоматизації – якість матеріалів, удосконалення конструкції, виробів – ступінь освоєжння техніки робітниками. Заходи, пов’язані з ними, спрямовані на використання резервів, мають організаційний характер і не потребують значних капітальних вкладень у виробництво. Ці фактори можна розподілити на: 1) соціально-економічні (зовнішні) - Народногосподарська потреба в продукції ;Матеріально-технічне постачання підприємства;

Ступінь забезпечення кадрами; Ступінь забезпечення енергетичними ресурсами 2) організаційно-технічні (внутрішні) - Структура устаткування; Організація обслуговування виробництва та ін. Розрахунок виробничої потужності слугує для обґрунтування річної виробничої програми, виявлення і мобілізації резервів виробництва. Тому при його здійснені використовуються ті самі вимірники, що застосовуються відносно виробництва: натуральні (вироби, комплекти деталей); умовні (відсотки); вартісні.Загалом виробнича потужність обладнання Мвир може бути виражена залежністю:М вир = Поб*Фдо. Для багатономенклатурного виробництва:

Поб — продуктивність обладнання у плановому періоді, год.;Фдо — дійсний фонд часу роботи обладнання у плановому періоді,год; ti — трудомісткість деталей, комплектів, виробів; що виготовляються на певному обладнанні, нормо-год/шт.; m — номенклатура об’єктів виробництва.