Окремі випадки рододопомоги

Рубрики: Акушерство, гінекологія і біотехнологія відтворення сільськогосподарських тварин

При наданні акушерської допомоги необхідно додержуватися наступних принципів:

1. Мета акушерської допомоги полягає у збереженні життя плода та матері.

2. Акушерська допомога повинна надаватися на основі знань анатомічної будови структури тазу, особливо провідної його осі, і окремих ділянок плода.

3. Застосування сили при витягуванні плода можливо лише при переймах і потугах.

4. Виправлення неправильних положень, членорозміщень і позицій плода допустиме лише у матці; спроби маніпулювати з органами, які защемилися у тазовій порожнині, втомлюють акушера, вони малоефективні і часто супроводжуються травмуванням родового каналу. Тому плід на час виправлення його положення необхідно відштовхувати у матку.

5. Для полегшення відштовхування плода, особливо при “сухих родах”, необхідно влити у матку декілька літрів стерильних ослизнюючих розчинів (відвар льону, олія, тощо) температурою 35–40 °С. Відштовхування плода у матку можна здійснювати тільки на час відсутності перейм і потуг.

6. При сумнівному прогнозі (можливість примусового забою) неможна застосовувати речовини з сильним запахом (креолін, лізол, карболова кислота, йодоформ, камфорне масло, тощо).

7. На всі передлежачі органи, які при відштовхуванні плода можуть прийняти неправильне положення у матці, слід накласти фіксаційні петлі. Обов’язково потрібно враховувати основні правила рододопомоги (8.1).

Практика ветеринарного акушерства свідчить, що патології родів внаслідок неправильних взаємовідносин плода і родових шляхів матері частіше відмічаються у великої рогатої худоби; тому всі основні положення щодо допомоги будуть описані стосовно корів, а акушерська допомога самкам інших видів, щоб не повторюватись, буде описуватися у вигляді доповнень, які відображають, в основному, їх специфічність, зумовлену видовими анатомічними особливостями.

Невідповідність розмірів тазу і об’єму плода

Перерозвиненість плода (крупнопліддя). При крупноплідді розміри його не відповідають розмірам тазу матері. Причини посиленого росту плода недостатньо вивчені. На думку деяких авторів, це явище може бути пов’язане з порушенням діяльності фетоплацентарного комплексу.

Великі плоди часто розвиваються від самців великих порід. Часто це явище відмічається у собак, коли самка в’яжеться самцем крупної породи. Крупнопліддя відмічається також у багатоплідних тварин (собаки, свині, вівці, кози), коли у матці розвивається один чи два плода.

Діагноз. Шляхом вагінального дослідження встановлюють правильне положення, членорозміщення і позицію плода, невідповідність розмірів плода до тазу матері. У порядку диференційної діагностики необхідно виключити виродковість плода.

Допомога. Плід витягують силою (максимум 3–4-х чоловік) за передлежачі органи під контролем руки акушера (щоб уникнути травм). Родові шляхи змащують одним із вищеназваних ослизнюючих речовин.

Почергово тягнуть спочатку за одну ніжку, а потім за другу, щоб надавати плечовому поясу плода косе положення і полегшити проходження плечового суглоба. При витягуванні однієї кінцівки корисно одночасно притримувати і навіть відштовхувати у порожнину матки іншу.

Аналогічні маніпуляції показані і при витягуванні плода при тазовому передлежанні. Коли защемлений тазовий пояс, плід переводять у бокову позицію, щоб найбільш широкий його відділ (між маклаками) співпав з висотою тазової порожнини, яка завжди більша за ширину.

У свиней великі плоди витягують з допомогою петлі або гачка, який зачіплюють за хоани новонародженого.

Як крайня міра для витягування плода у великих тварин застосовується кесарів розтин або фетотомія.

Новоутворення у тазовій порожнині. Пухлини у родових шляхах, які утруднюють роди, інколи діагностують у корів і сук, дуже рідко у самок інших видів. Перебіг родів може ускладнюватися кістами бартолінієвих залоз, папіломами, фібромами, фіброміомами, лейоміомами, міксосаркомами, ангіомами.

Лікування оперативне. Якщо на час виведення плода пухлина відривається чи трапляються інші травми, необхідне симптоматичне лікування за правилами хірургії.

Вузькість тазу. Діагноз ставиться при зменшених проти норми розмірів тазу. У сільськогосподарських і домашніх тварин переважно зустрічається вроджена вузькість тазу, як наслідок передчасного використання самки для відтворення. Рідше вузькість тазу зумовлюється патологією його кісток (рахіт, переостит, переломи).

Допомога. Родові шляхи змащують ослизнюючими речовинами і потім витягують плід.

При вузькості тазу внаслідок колишніх переломів, переоститів, особливо якщо окремі частини кісток виступають у порожнину тазу, потрібно остерігатись розриву матки чи роздавлення її тканин (між плодом і кістками тазу).

При витягуванні плода точку прикладання сили вибирають з таким розрахунком, щоб на місце звуження припадало найменше тиску. Цього досягають почерговим натягуванням то однієї, то другої кінцівки, як при крупноплідді. Якщо у просвіт тазу виступають гострі кінці кісток або ж він сильно звужений, то доцільно відразу приступити до кесаревого розтину, або фетотомії.

Неправильне положення голови плода

Заворот голови у бік. Може бути наслідком неправильного надання акушерської допомоги, коли роблять спроби витягнути плід за кінцівки, які прорізались із родових шляхів, особливо, коли шийка матки ще розкрилась недостатньо, або ж у ній є рубці, що обмежують її розкриття. Випрямлення шиї плода може запізнюватися при бурхливих переймах і потугах, або рідко зустрічається при наявності вродженого анкілозу шийних хребців у плода.

Діагноз. Про заворот голови плода у бік судять по затримці стадії виведення плода, коли прорізуються дві передні кінцівки, але одна із них коротша, саме та, в бік якої завернута голова. Мануально підтверджується головне передлежання, пальпується шия. Орієнтуючись за шиєю акушер проникає як можна глибше у матку, щоб визначити межі голови плода, які можна обвести рукою. Інколи голова, при боковому її положенні, може бути повернутою навколо своєї осі, внаслідок чого нижня щелепа розміщується доверху, а верхня донизу.

Прогноз залежить від розмірів плода і родових шляхів, сили перейм і потуг, набряку родового каналу, зволоження плода і родового каналу.

Допомога. Після накладання петель на передні кінцівки, плід відштовхують у матку. При незначному завороті інколи вдається вивести голову плода, зафіксувати її пальцями за очні орбіти. Найзручніше виправляти голову плода з допомогою акушерської петлі чи недоуздка, накладених на голову плода. При натягуванні мотузки необхідно рукою підтримувати голову за нижню щелепу, вуха чи очні орбіти; без такої фіксації заворот голови може ускладнитися перекручуванням шиї.

Якщо рукою неможливо дотягнутися до очних орбіт чи мордочки плода, пробують наложити подвійну акушерську петлю, яка після виправлення голови перетворюється у надійний акушерський одноуздок. Для накладання петлі необхідно:

1) обвести подвійну петлю навколо шиї;

2) провести вільні кінці мотузки через петлю, що утворилася;

3) одну із розташованих на шиї петель опустити через потиличний гребінь на лицеву частину плода;

4) відрегулювати потягуванням місцезнаходження петель і ступінь їх фіксації; голову виводити у родові шляхи вищеописаними прийомами.

При неможливості виправлення голови у плода застосовують кесарів розтин, або – фетотомію.

Опускання голови плода вниз. Причини ті самі, що і при завороті її у бік.

Діагноз. Мануально знаходять гриву, потилицю і лоб плода. Залежно від ступеня опускання можливі наступні варіанти: голова плода упирається в дно тазу матері носовими кістками – лобно-тім’яне передлежання голови; при більш значному перегинанні шиї голова упирається у дно тазу потилицею – потиличне передлежання, інколи, особливо у лошат, голова може прилягати до грудної кістки, а у таз вклинюється зігнута шия плода – шийне передлежання.

Допомога. При лобно-тім’яному передлежанні часто достатньо підвести під нижню щелепу плода руку і вивести нею голову в таз. В інших, більш складних випадках, операція складається із комплексу прийомів. Добре, наприклад, наложити петлю на нижню щелепу, а потім, обережно, тягнути її мотузкою і одночасно відштовхувати голову назад, зафіксувавши її за очні яблука або за вуха.

При неможливості завершити роди консервативним методом, виконують кесарів розтин, або фетотомію.

Закидання голови плода. Зустрічається рідко і є досить важким ускладненням, часто супроводжується глибокими травмами матки.

Діагноз. Пальпаторно встановлюють переднє передлежання плода, трахеальні кільця, пульсуючі сонні артерії. При просуванні руки вперед, можна дістати і голову плода, повернуту лобом і верхніми щелепами до власної спини.

Допомога Полягає у обережному виправленні закинутої голови на бік і виправлені членорозміщення. У більшості випадків, особливо при защемленні плода, доцільно відразу приступати до кесаревого розтину, або фетотомії.

Скручування шиї плода. Відмічається, головним чином, при вклинюванні у таз після невдалого виправлення завернутої в бік голови плода.

Діагноз. Визначають за наявністю радіальних складок шкіри, направлених в бік скручування голови. Нижня щелепа плода, як правило, направлена до спини матері.

Допомога. Фіксують передлежачі частини плода. Відштовхують плід у матку і, захвативши голову за щелепи, повертають її у бік, протилежний від скручування шиї. Можна поворот голови здійснювати за допомогою петлі і акушерської клюки, вводячи її вилку в рот плода.

У лошат з довгою і рухомою шиєю завертання голови проходить досить легко. Голова буває настільки далеко розміщеною, що захопити її рукою не вдається. Крім того, у лошат часто відмічається анкілоз суглобів шийних хребців. Зігнута голова лошати може залишатися на рівні грудної клітки або опускатися донизу.

Виправлення положення голови у другому випадку завжди складніше, воно частіше дає ускладнення у вигляді перекручування шиї. Щоб добратися до завернутої у бік голови лошати, обводять навкруги його шиї мотузку, потім, підтягують шию мотузкою та наближають і виправляють на виході із тазу і голову плода.

Невеликих лошат можна намагатись (як крайня міра) витягувати без попереднього виправлення положення голови плода, в розрахунку на те, що вона, зміщуючись внаслідок довгої шиї, розташується у зоні голодної ямки плода і буде вдушена при проходженні через широкий тазовий пояс кобили.

При опусканні і закиданні голови плода, техніка її виправлення у лошат значно важча, ніж у телят. Для допомоги, як правило, доводиться використовувати петлі і гачки за уже описаною схемою.