утримання тварин; перевірити стан пункту штучного осіменіння і організацію його роботи; провести детальний клінічний огляд ма- точного поголів’я і встановити конкретні причини неплідності у кож- ної тварини.

10.2. Гінекологічна диспансеризація корів і телиць

Мета заняття: оволодіти методикою проведення гінекологічної диспансеризації, визначення відтворної здатності тварин, діагностики їх неплідності; вивчити морфо- логічні зміни статевих органів та функціональні порушення їх діяльності за різних форм неплідності; набути практичних навичок діагностики гінекологічної патології та розробки заходів щодо її профілактики.

Місце проведення заняття: лабораторія і клініка кафедри, м’ясокомбінат, ферми навчального господарства та сусідніх господарств.

Оснащення заняття: музейні препарати статевих органів тварин з різними фор- мами аномалій та акушерських і гінекологічних захворювань, стенди та таблиці за темою; халати, фартухи, нарукавники, гінекологічні рукавиці, гумові чоботи; піхвові дзеркала з освітлювачами, лобні рефлектори, кружка Есмарха, корнцанги, фонендо- скопи, термометри, перкусійні молоточки, плесиметри, скляні палички, предметні скельця, ножиці, стерилізатори, стерильні пробірки, прилади і реактиви для взяття та аналізу крові, сечі та вмісту статевих органів, марлеві і ватні стерильні тампони; розчин йоду, фізіологічний розчин, розчини калію перманганату, фурациліну, етак- ридину лактату, СЖК, гравогормон, очищений гонадотропін з СЖК, ХГ, естрогенні препарати, прогестерон, простагландини, окситоцин та пітуїтрин, карбахолін, про- зерин, фурамон, концентрат вітаміну А, тривітамін, тривіт, тетравіт, концентрат вітаміну Е; мило, стерильний вазелін, рушники; дані про стан відтворення, книги обліку отелень та осіменінь, облікові картки корів, раціони годівлі тварин, дані біо- хімічних досліджень кормів та крові корів, лінійки, калькулятори, тварини ферми.

Короткі методичні вказівки. Завдання за темою виконують поетапно за кілька занять. Спочатку студенти оволодівають методикою гінекологічної диспансеризації корів, вивчення стану відтворення поголів’я у господарстві; потім, досліджуючи нева- гітних тварин, вивчають клінічні зміни у їх органах, опрацьовують прийоми терапії гінекологічних захворювань та стимуляції відтворної функції і розробляють заходи щодо профілактики неплідності. Для цього викладач розподіляє студентів на підгру- пи по 3 – 4 чоловіки і дає кожній із них завдання для самостійної роботи. Під час виїзного заняття на ферму навчального чи іншого господарства кожна підгрупа ана- лізує стан відтворення поголів’я, поширення неплідності у минулому році, оцінює ефективність профілактичних заходів, відпрацьовує способи вагінального та ректаль- ного дослідження тварин, методику взяття проб крові, сечі, вмісту геніталій, визна- чення поширення неплідності на день проведення заняття, намічає і разом з лікарем ветеринарної медицини проводить відповідні лікувально-профілактичні заходи.

Попередні зауваження. Гінекологічна диспансеризація — це комплекс діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів, спрямованих на виявлення гінекологічних захворювань та неплід- ності самок, їх причин, відновлення у тварин відтворної здатності та підвищення продуктивності. Гінекологічну диспансеризацію зви- чайно проводять разом з акушерською. Гінекологічній диспансери- зації підлягають усі корови, які після завершення післяродового періоду (30 днів після отелення) не приходили в охоту, не осіменя- лися і не запліднилися після осіменіння, а також усі фізіологічно

244

дозрілі телиці, які ще не приходили в охоту і не запліднилися. Се- ред цієї групи тварин проводять комплекс заходів, які умовно мож- на поділити на обліково-аналітичні, діагностичні, лікувально- профілактичні та організаційно-господарські, зокрема:

ознайомлюються зі станом тваринництва у господарстві; вивчають ветеринарну безпеку господарства щодо інфекційних

та інвазійних хвороб, ветеринарно-санітарний стан тваринницьких приміщень;

аналізують організацію відтворення поголів’я та її ефективність; проводять клінічний огляд корів з поділом їх за фізіологічним станом на відповідні групи (тільні, з післяродовою патологією, осі- менені після отелення, але не перевірені на тільність, гінекологічно

хворі, неплідні); проводять детальне дослідження хворих і неплідних тварин,

встановлюють діагноз і призначають лікування; вивчають стан годівлі і утримання тварин (аналізують раціони,

їх поживність, беруть проби для хімічних та біохімічних дослі- джень);

аналізують стан і роботу пункту штучного осіменіння; вивчають організацію у господарстві родової допомоги, наявність

родильного відділення, порядок його роботи; розробляють комплекс лікувальних і профілактичних заходів та

організують їх виконання.

Вихідна інформація про стан відтворення поголів’я у господарстві

Наявність великої рогатої худоби, гол. __________________

у т. ч. корів ____________

нетелей ___________

телиць парувального віку ___________

Отримано протягом року телят — всього ___________

у т. ч. у перерахунку на 100 корів і нетелей _________

Абортувало корів _______________

% яловості ________________

Фактичний стан відтворення худоби у господарстві, 20__ p.

245

Вихідні дані для гінекологічної диспансеризації

Наявність на 01.01.2001 великої рогатої худоби _________

У т. ч.: корів __________

Отелилося корів з початку року ___________

З них осіменено ___________

у т.ч. осіменено і перевірено на тільність _________

з них визнано тільними __________

визнано неплідними __________

Підлягає гінекологічній диспансеризації _________

10.3. Клінічне дослідження неплідних корів

За А. П. Студенцовим, неплідними вважаються корови, які не запліднилися протягом 30 днів після отелення. Корови, які не при- ходили в охоту протягом 60 і більше днів після отелення, вважають- ся «проблемними». Клінічне дослідження корів проводять за зага- льноприйнятою схемою: збирають анамнестичні дані (ветеринар- но-санітарний та епізоотичний стан господарства, благополуччя його щодо інфекційних та інвазійних захворювань), дані про ви- падки абортів та інших захворювань, рівень годівлі тварин, повно- цінність та різноманітність раціонів, доброякісність кормів; озна- йомлюються з результатами лабораторних досліджень кормів на вміст кальцію, фосфору, каротину, досліджень крові на ці показ- ники; вивчають стан приміщень та способи утримання тварин, на- явність і вид моціону, характер експлуатації тварин, стан пункту штучного осіменіння та організацію його роботи, організацію родо- вої допомоги (стан родильного відділення, кількість родів у кожної тварини та перебіг останніх родів і післяродового періоду), рит- мічність статевих циклів у кожної тварини і т. ін. і проводять клі- нічне дослідження тварин.

Перед дослідженням статевих органів обмивають теплою водою задню частину тулуба тварини, протирають її ватним тампоном, змоченим розчином фурациліну в розбавленні 1 : 5000 або калію перманганату 1 : 2000. Оглядаючи тварину зовні, звертають увагу на конфігурацію крупа, стан тазових зв’язок, вульви і хвоста, наяв- ність виділень із зовнішніх статевих органів. Інколи за виглядом цих виділень можна встановити характер змін у статевих органах.

Розкривають у тварини пальцями статеві губи і оглядають стан слизової оболонки переддвер’я піхви, звертаючи увагу на її колір, зволоження, цілість, наявність вузликів чи міхурцевих висипів і їх локалізацію.

Змастивши стерильне піхвове дзеркало стерильним вазеліном, вводять у піхву в закритому стані при положенні ручок вправо, по- вертають ручками вниз і, розкривши його бранші, оглядають стан

246

слизової оболонки піхви та піхвової частини шийки матки, визна- чають ступінь розкриття цервікального каналу, наявність та ха- рактер виділень. Нормальна слизова оболонка піхви має блідо- рожевий колір із синюватим відтінком, блискуча, досить волога, під час тічки трохи набрякла, почервоніла, вкрита прозорим слизом, що виділяється назовні і звисає у вигляді тяжа. Шийка матки виступає у корів у піхву у вигляді вкритої слизом розетки. Цервікальний ка- нал буває щільно закритим, у вагітних тварин у ньому виявляють слизовий корок вагітності. Під час тічки цервікальний канал від- критий, у ньому міститься тічковий слиз.

Порушення цілісності слизової оболонки переддвер’я піхви, піх- ви, шийки матки, їх почервоніння, припухання, крововиливи на них, міхурці, ерозії, вузлики, рани, виразки, рубцеві стягування,

багатогранні клітини.

У мазках-відбитках при гострому ендометриті переважають се- редні клітини і з’являються деформовані; при хронічному катараль- ному ендометриті в них міститься до 6 % без’ядерних, близько 55 % великих клітин, від 1 до 6 % деформованих та невелика кількість клітин середнього розміру. Якщо виникає підозра, що ці виділення потрапляють у піхву з матки, то за допомогою ватного або марлевого тампона, надітого на корнцанг, потрібно обтерти устя шийки матки і простежити, чи не витікають з неї нові порції ексудату.

Якщо канал шийки матки відкритий, треба з’ясувати причини цього явища. Відкритий канал шийки матки із скупченням у піхві ексудату або слизу є ознакою патологічного стану або тічки. Зви- чайно канал шийки матки закритий, у вагітних тварин у ньому ви- являють слизовий корок вагітності.

Для детальнішого обстеження стану статевих органів проводять ректальне їх дослідження.

247

При хронічному гнійно-катаральному ендометриті поряд з погі- ршенням загального стану тварини, зниженням апетиту, змарнін- ням тварини, випаданням або нерегулярністю у неї статевих цик- лів, періодичним виділенням з піхви білого сметаноподібного гній- но-катарального ексудату при ректальному дослідженні виявляють флуктуацію, набряки, дряблість тканин матки, рубцеві ущільнення. Ригідність такої матки слабко виражена.

Якщо катаральний ендометрит супроводжується сильним набря- ком шийки матки, її заростанням або спайками піхви, то катараль- ний ексудат, не знаходячи виходу, нагромаджується у матці (до 15 – 20 л у великих тварин), перетворюючи її на своєрідний мішок, на- повнений рідиною (hydrometra) чи гноєм (pyometra). При ректаль- ному дослідженні така матка відчувається тугою, набряклою, флук- туючою.

Місцеві ущільнення, нерівномірна горбкуватість аж до кам’яни- стої консистенції матки — характерні ознаки для міометриту, пере- роджень матки.

Для атрофії матки, що спостерігається у старших тварин, типо- вими є невеликі, тонкі, іноді дряблі або, навпаки, щільні роги мат- ки, у яких може нагромаджуватися слиз. Ригідність матки відсутня і не поновлюється навіть після активного масажу. Паралельно ви- являють зменшені, щільні, без жовтих тіл та фолікулів яєчники. Пальпуючи матку, визначають її розміщення, положення, розмір, рухливість, консистенцію, тонус, реакцію на погладжування, чутли- вість, стан поверхні.

Розміри нормальних яєчників залежать від стадій циклу. Дозрі- ваючий фолікул промацується на поверхні яєчника у вигляді мі- хурцеподібного випинання. Жовте тіло нагадує грибоподібний ви- ступ на яєчнику.

При виникненні оофориту, який може перебігати в серозній, ге- морагічній та гнійній формах, при гострому або хронічному перебігу яєчник виявляється збільшеним, щільним (при паренхіматозному оофориті), іноді флуктуючим, у ньому не промацуються фолікули і жовте тіло (гнійний оофорит). Тварина боляче реагує на пальпацію яєчників. Паралельно виявляють ураження матки, труб та інших сумісних органів. Хронічний інтерстиціальний оофорит, навпаки,

характеризується атрофією паренхіми, сильним ущільненням біл- кової оболонки, що супроводжується зменшенням яєчника до розмі- ру боба або горошини, його поверхня щільно-еластична, часто нері- вна, горбкувата. Двосторонні оофорити звичайно супроводжуються

анафродизією.

Якщо процес охоплює й серозну оболонку (периоофорит), то на- вколо яєчника формується сполучнотканинна капсула, яка пере-

248

шкоджає промацуванню яєчника. При наявності у яєчнику персис- тентного жовтого тіла воно виступає над поверхнею яєчника у ви- гляді щільного чи тістуватого грибоподібного утворення або розмі- щується в його паренхімі, зумовлюючи збільшення останнього. Ма- тка при цьому буває дряблою, збільшеною, часто опущеною в че- ревну порожнину. Ригідність її, як правило, буває ослабленою.

У випадках, коли в яєчниках виникають фолікулярні кісти (кіс- та), над його поверхнею виступають пружні, флуктуючі міхурці, що відрізняються від фолікулів більшими розмірами. При фолікуляр- них кістах у тварин порушується регулярність статевих циклів, а при тривалій кістозній персистенції у тварини може виникати нім- фоманія чи вірилізм. У першому випадку статева охота виникає че- рез короткі проміжки часу (2 – 5 днів) і триває довше, ніж звичайна, з добре вираженими ознаками тічки та статевого збудження. При лежанні тварини чи стрибанні на інших самок з її статевих органів виділяється багато слизу, іноді з домішками гною. Внаслідок силь- ного розслаблення крижово-сідничних зв’язок між коренем хвоста та сідничними горбами тварини з’являються глибокі западини.

При вірилізмі у самок з’являються вторинні статеві ознаки сам- ця — бугаєподібний вигляд, гіпертрофія клітора. Порушується ритм статевих циклів — виникає сильне, навіть безперервне статеве збудження, звичайно без охоти: корови бувають сильно збудженими, риють ногами, а то й рогами землю, ревуть, стрибають на інших тварин, але не дозволяють робити садки на себе.

Внаслідок підвищеної секреції прогестерону при лютеїнових кіс- тах часто буває анафродизія, хоча диференціювати фолікулярну кісту від лютеїнової лише на основі клінічних даних важко.

Після дослідження яєчників промацують яйцепроводи. Звичайно вони не промацуються, а при патологічних станах можуть набувати вигляду вузлуватих шнурів і флуктуючих міхурців. Зокрема, при гідро- та піосальпінгіті між яєчником і верхівкою рога матки про- мацують круглий або овальний флуктуючий міхур. Якщо в яйце- проводі є гнійний ексудат, промацування його викликає сильну бо- льову реакцію тварини. Коли хронічний сальпінгіт супроводжується розростанням сполучної тканини (ендоміоперисальпінгіт), то яй- цепроводи промацуються у вигляді щільних горбкуватих тяжів.

Результати досліджень кожної тварини заносять у журнал або акт. При підозрі на непрохідність яйцепроводів (при виключенні запальних процесів у геніталіях) іноді застосовують пертубацію яй- цепроводів (із спостереженням за манометром за тиском у них повіт- ря) чи хромо-гідротубацію 0,2 %-м розчином метиленового синього на 1 %-му розчині новокаїну з подальшим (через 3, 6, 12 і 24 год) взят-

249

тям за допомогою катетера сечі й оцінкою за її забарвленням появи у ній метиленового синього.

Отже, через незадовільну годівлю тварин, погану підготовку їх до отелення, незадовільну організацію родової допомоги у корів мо- жуть виникати захворювання, що супроводжуються тривалою втра- тою відтворної здатності, починаючи від субінволюції матки, гостро- го та хронічного ендометриту, атрофії та переродження матки, гіпо- тонії й атонії матки, дисфункції ендометрію і до гіпофункції яєчни- ків та жовтого тіла, кісти яєчника та персистенції жовтого тіла. Для кожного з цих захворювань характерні свої симптоми, діагностика їх не викликає будь-яких затруднень.

Для виявлення прихованих патологічних процесів застосовують біопсію ендометрію з наступним гістологічним дослідженням, мік- роскопію мазків-відбитків шийково-піхвового слизу, визначення йо- го рН, дослідження шийково-піхвового слизу та лохій для виявлен- ня гіпотонії та атонії матки, ендометритів, бактеріологічне дослі- дження виділень статевих органів на наявність збудників три- хомонозу, вібріозу, хламідіозу, умовно патогенних мікроорганізмів, грибів.

Дослідження цервікального слизу корів для оцінки стану інво- люції матки (проба Катеринова). У пробірку набирають 3 – 5 мл дис- тильованої води, вносять у неї невеличку кульку цервікального слизу і кип’ятять 1 – 2 хв.

Оцінка реакції: рідина прозора — інволюція матки завершена; брудно-каламутна, з пластівцями — субінволюція матки.

Проба осадження лохій (за І. С. Нагорним і Г. М. Калиновським) для виявлення у корів ендометритів. До 2 мл лохій у пробірці дода- ють 2 мл 1 %-ої оцтової кислоти чи розчину етакридину лактату (риванолу) у розбавленні 1 : 1000.

Оцінка реакції: осаджувана рідина прозора, в ній утворився згу- сток муцину, що не розпадається при струшуванні, — післяродовий період перебігає нормально; якщо в осаджуваній рідині утворився осад, при струшуванні пробірки рідина мутніє — у тварини гострий післяродовий ендометрит.

Дослідження лохій та шийково-піхвового слизу при підозрі на гі- потонію матки (експрес-метод В. С. Дюденка). Надівши на праву руку поліетиленову рукавицю і ввівши її у піхву досліджуваної ко- рови, беруть нею пробу шийково-піхвового слизу або лохій і перено- сять у пробірку чи баночку; вносять у пробірку по 5 мл лохій і 20 %- го розчину трихлороцтової кислоти, змішують, залишають на 3 – 4 хв і фільтрують через паперовий фільтр; переносять 4 мл фільтрату в центрифужну пробірку, додають 2 мл 5 %-го розчину тимолу, змі- шують, вливають 6 мл спеціального реактиву (0,5 г півторахлорного

250

заліза, розчиненого в 100 мл соляної кислоти) і залишають на 1 год; вносять у пробірку 1 мл суміші хлороформ-етилового спирту, змі- шують, центрифугують 5 хв при 1 – 2 тис. об/хв.

Оцінка реакції: хлороформ прозорий (–) — нормальна скоротли- вість матки; чітко-рожевий (+) — незначні порушення скоротливої функції матки; рожеве забарвлення (++) — гіпотонія матки; рожево- фіолетове забарвлення (+++) — гіпотонія або атонія матки; фіолето- ве забарвлення (++++) — атонія матки.

Лабораторне дослідження лохій або тічкового слизу тварин (за В. С. Дюденком) при підозрінні на ендометрит. Вносять у пробірку 2 мл лохій або тічкового слизу корови з підозрою на ендометрит, до- дають по 2 мл дистильованої води і 20 %-го розчину трихлороцтової кислоти, змішують скляною паличкою і фільтрують крізь паперовий фільтр. Переносять в іншу пробірку 2 мл фільтрату, доливають 0,5 мл азотної кислоти, обережно кип’ятять протягом 1 хв, охолоджують і додають 1,5 мл 1 %-го розчину їдкого натру.

Оцінка реакції: розчин прозорий (–) — ендометриту немає; про- зорий розчин із зеленуватим відтінком (+) — легка форма ендомет- риту; жовто-зелене забарвлення розчину (++) — катаральний ендо- метрит; бурштинове забарвлення розчину (+++) — важка форма ка- тарального ендометриту; жовто-гаряче забарвлення розчину (++++) — гнійно-катаральний ендометрит.

Визначення клітинного складу цервікального слизу (за А. О. Манасяном). На чистому знежиреному предметному склі роб- лять мазок із шийкового слизу, підсушують його, фарбують за Ро- мановським – Гімза і, розглядаючи під мікроскопом, підраховують не менше 500 епітеліальних клітин з виявленням серед них за на- веденою нижче формою кількості великих (В), середніх (С), малих (М), без‘ядерних (Бя), деформованих (Дф) епітеліальних клітин та формених елементів крові (багато +++, помірна кількість ++, не- значна кількість +, немає –):

При гострому ендометриті в мазку переважають середні епітелі- альні клітини і є деформовані; при хронічному катаральному ендо- метриті до 55 % становлять великі клітини, до 6 — без’ядерні, від 1 до 6 — деформовані при великій кількості середніх клітин; при фо- лікулярних кістах яєчників кількість середніх епітеліальних клітин

251