разом не вдається розширити дійковий канал, то повторюють процедуру через
4 – 6 днів.
Дуже ефективним є оперативний спо- сіб розширення дійкового каналу за ме- тодом І. І. Карташова, який передбачає хрестоподібний розріз дійкового каналу за допомогою ножа з двобічним лезом (рис. 131) і післяопераційне здоювання до епітелізації поверхні ранок, що сприяє стійкому розширенню дійкового каналу.
При гангрені вим’я у корів, новоутво- реннях, актиномікозі, гангренозному ма- ститі в овець можна вдатися до ампутації (екстирпації) частки або всього вим’я. Проте у практичних умовах у таких ви- падках тварину просто вибраковують.
аб
Рис. 131. Ніж з двобічним лезом для розширення дійко- вого каналу:
а — загальний вигляд ; б — схема застосування
9.7. Профілактика захворювань молочної залози
Захворювання молочної залози є поліетіологічними, тому їх про- філактика має бути комплексною і включати, поряд з ветеринарни- ми, організаційно-господарські, агротехнічні та зооінженерні захо- ди, а саме:
врахування при комплектуванні стад, формуванні маточного по- голів’я особливостей будови вим’я, проведення селекції на придат- ність корів до машинного доїння, їх стійкість проти маститу;
забезпечення тварин високоякісними кормами, їх годівлю відпо- відно до фізіологічних потреб, що має важливе значення для під- тримання високої імунобіологічної реактивності організму, в тому числі резистентності тканин молочної залози до несприятливих фа- кторів довкілля;
забезпечення тварин культурними пасовищами, звільнення природних пасовищ від корчів, які можуть пошкоджувати шкіру та дійки вим’я;
заборона згодовування тваринам недоброякісних, запліснявілих, замерзлих кормів;
додержання гігієнічних норм при утриманні тварин, догляді за ними; запобігання скупченню тварин, протягам, високій вологості у приміщеннях, травмуванню вим’я, своєчасний ремонт стійл, особ- ливо підлоги в них;
регулярне чищення тварин, своєчасне прибирання з-під них гною, забезпечення їх чистою сухою підстилкою;
239
влаштування тваринам щоденних активних моціонів (за винят- ком непогожих днів);
своєчасна ізоляція хворих тварин, дезінфекція їх стійл; своєчасний запуск тільних корів (за 50 – 60 днів до очікуваного
отелення) і через 7 – 10 днів після цього проведення обстеження у корів вим’я щодо захворювання на мастит;
за 10 – 12 днів до отелення переведення корів у родильне відді- лення, а на малих фермах — в окреме стійло або просто очищення і дезінфекція їх стійл, регулярна зміна в них підстилки;
суворе додержання зоогігієнічних вимог при доїнні корів: доїти завжди в один і той самий час, на час доїння підв’язувати хвіст ко- рови до її задньої кінцівки або фіксувати спеціальним зажимом; пе- ред доїнням вим’я обмивати теплою водою з шланга з розпилюва- чем і витирати рушником або серветкою, яка зволожена 0,5 %-м розчином дезмолу або однохлорного йоду;
обов’язкове проведення перед доїнням легкого 30 – 40-секундного масажу вим’я;
здоювання перших цівок молока в окрему кружку, визначення його якості (лише після цього можна доїти корову);
суворе додержання правил експлуатації доїльних машин, сте- ження під час доїння за поведінкою корів та роботою доїльних апа- ратів, запобігання наповзанню, спаданню та забрудненню стаканів доїльних апаратів, запізнілому зняттю їх з вим’я, несправності їх вакуумної системи, перевищенню частоти пульсації тощо; трива- лість доїння — не більше 6 – 7 хвилин;
обов’язкове «додоювання», оскільки після доїння в молочній за- лозі залишається до 15 % молока і 45 % жиру від загального надою; забезпечення належної чистоти вим’я, доїльних апаратів і рук
доярок; проведення не рідше одного разу на місяць, а сухостійних ко-
рів — одного разу на тиждень обстеження тварин щодо захворю- вання на субклінічний мастит, виявлення хворих і лікування їх; для профілактики післяродових маститів введення сухостійним ко- ровам у кожну частку вим’я біциліну-3, мастисану, мастикуру або інших препаратів.
При великому поширенні в господарстві маститу треба після до- їння занурювати кінчики дійок в 0,5 %-й розчин однохлорного йоду, дезмолу або змащувати їх антисептичною емульсією.
Надійним засобом профілактики маститу є проведення отелень у боксах та утримання роділь у перші дні після отелення разом з новонародженими телятами.
240
10.ГІНЕКОЛОГІЯ
10.1. Причини неплідності корів
Гінекологія вивчає захворювання самок, що виникли після за- вершення післяродового періоду. Більшість гінекологічних хвороб виникає у післяродовий період, але через несвоєчасну діагностику або неефективне лікування переходять у хронічну або приховану форму і виявляються із значним запізненням, зумовлюючи тимча- сову чи постійну втрату організмом відтворної здатності (не- плідність). Головною передумовою виникнення гінекологічних за- хворювань є недостатня організація роботи з відтворення стада, неповноцінна годівля тварин, особливо у стійловий період, недо- держання зоогігієнічних вимог у приміщеннях для тварин, неза- довільне вирощування теличок, осіменіння недорозвинених те- лиць або запізніле їх осіменіння, незадовільна підготовка тварин до отелення, погана організація проведення родів, некваліфікова- на родова допомога, недосконала організація штучного осіменіння, низький рівень ветеринарної профілактичної та лікувальної робо- ти. Внаслідок неплідності тварин (яловості) господарства недоодер- жують від них приплоду.
При визначенні обсягів і причин неплідності худоби керуються такими міркуваннями: чим більше телят народилося від корови протягом її продуктивного життя, тим повніше реалізується її гене- тичний потенціал. З точки зору господарської доцільності бажано мати від кожної корови щороку теля. Щоб цього домогтися, тварина має бути під постійним ветеринарним наглядом. Післяродова інво- люція статевих органів у неї має завершитися не пізніше 25 – 30-го дня. Інтервал між отеленням і новою вагітністю — не більше 80 днів, а міжотельний період — 365 днів.
Відповідно до запропонованої у 50-х роках А. П. Студенцовим класифікації, розрізняють неплідність уроджену, старечу, кліматич- ну, експлуатаційну, аліментарну, симптоматичну і штучно набуту. Перші чотири форми трапляються рідко й істотно не впливають на стан відтворення. Основними фактично є аліментарна і симптома- тична форми неплідності і, як наслідок незадовільної організації
241
відтворення, — штучно набута. Жодна з причин неплідності не діє окремо, тому в умовах господарств важко диференціювати причини неплідності. Основним критерієм визнання тварини здатною чи не- здатною до відтворення (тобто плідною чи неплідною) є дані гінеко- логічної диспансеризації.
Найпоширенішою причиною неплідності в усіх регіонах є непов- ноцінна годівля тварин — гостра нестача в раціоні білка, вуглево- дів, вітамінів, мінеральних речовин; неправильна структура раці- онів, згодовування недоброякісних кормів, що викликає передусім такі розлади статевої функції, як тривала анафродизія, ановуля- торні та асинхронні статеві цикли, атонія та гіпотонія матки, роз- лади ово- та сперміогенезу, знижена життєвість статевих клітин, ембріональна смертність. Недостатня енергетична цінність раціо- нів, нестача в них білка, макро- та мікроелементів, вітамінів зни- жують рівень обмінних процесів у тварин, імунобіологічну реактив- ність організму, особливо вагітних самок. Роди в них ускладню- ються, частим буває затримання посліду, затягуються строки понов- лення відтворної здатності після родів, осіменіння буває без- результатним.
Окремі господарства недостатньо уваги приділяють вирощуван- ню телят, що часто призводить до так званого кормового інфантиліз- му — недорозвитку статевих органів у телиць, значного запізнення в досягненні ними фізіологічної (племінної) зрілості, що негативно позначається на імунобіологічній реактивності та відтворній здат- ності тварин. Істотну роль у зниженні відтворної функції відіграють незадовільні умови утримання тварин, бруд у тваринницьких при- міщеннях, недостатнє їх освітлення, насичення повітря аміаком та вуглекислим газом, особливо при відсутності регулярного активного моціону та сонячного опромінення у стійловий період, нерегулярні моціони.
Зниження відтворної здатності корів зумовлюють і тривала по- передня лактація (особливо при незбалансованій годівлі), вкороче- ний або подовжений сухостійний період, інтенсивне роздоювання їх у перший місяць після отелення, порушення режимів машинного доїння та догляду за вим’ям і виникнення на цьому ґрунті захворю- вання молочної залози.
Внаслідок безвигульного утримання тварин під час зимово- стійлового періоду в багатьох господарствах несвоєчасно виявляють тварин в охоті. Цьому сприяє і значно слабший вияв ознак статевого циклу у зимово-стійловий період, коротша тривалість охоти у де- яких корів, виникнення її вночі. Таких тварин звичайно не поміча- ють, а отже, не осіменяють.
242
Часто тварин доставляють на пункт осіменіння і фіксують їх, за- стосовуючи грубі прийоми. Це викликає у них стрес, виділення ад- реналіну, гальмування скорочень матки, внаслідок чого блокується переміщення сперміїв з місця введення до яйцепроводів.
Слід враховувати і те, що у спермі бугаїв часто міститься вели- ка кількість мікробів та грибів, які при потраплянні в геніталії самки, особливо при незавершеній інволюції, можуть викликати запальні процеси, ранню ембріональну смертність, аборт. Крім то- го, сперма як чужорідний для самки антиген викликає утворення антитіл (сперміотоксинів, сперміолізинів, сперміоаглютинінів). Отже, якщо від першого осіменіння не настало запліднення, то во- но було лише спермоімунізацією. При наступних осіменіннях спер- мії стикаються з наявними у геніталіях самки сперміоантитілами, що можуть виявляти свою токсичну, літичну або аглютинуючу дію. До того ж кожне наступне осіменіння є додатковою імунізацією, яка зумовлює зростання титру сперміоантитіл. Особливо зростає ефект імунізації при порушенні цілості і зниженні резистентності слизових оболонок статевих шляхів, травмуванні їх при застосу- ванні грубих прийомів під час осіменіння, при наявності прихова- них запальних процесів у геніталіях, субінволюції матки, А-гіпо- вітамінозі.
Вагітність і роди, особливо в умовах неповноцінної годівлі, гіпо- та адинамії, викликають фізичну втому організму, зниження його резистентності, на ґрунті чого виникають різні ускладнення відтвор- ної здатності у вигляді запальних процесів та функціональних роз- ладів матки і яєчників, захворювань інших органів, що уражують і статеву систему.
Особливої уваги потребують корови у післяродовий період. В цей час у їх ослабленому вагітністю та родами організмі, на фоні змін його гормонального балансу, відбувається два протилежних проце- си: інволюція матки й еволюція молочної залози, початок лактації. Навіть незначні порушення умов утримання та догляду тварини в цей час можуть призвести до складних патологічних процесів, а за- тримання посліду (навіть короткочасне, до 6 – 12 год), яке супро- воджується його розкладом та інфікуванням геніталій, спричинює виникнення ендометриту, маститу та інших патологій, що може ускладнитися тривалою неплідністю тварин. Цьому сприяють також зниження скоротливості матки, скупчення в її порожнині лохій, продуктів їх розкладу, мікробів і токсинів, дегенеративні зміни у тканинах статевих органів.
Таким чином, при з’ясуванні причин неплідності в господарстві треба уважно проаналізувати стан відтворення поголів’я, кормову базу господарства та організацію годівлі тварин; вивчити умови
243